Авдієвський, Анатолій Тимофійович
Авдієвський, Анато́лій Тимофі́йович (16.08.1933, с. Федвар, тепер с. Підлісне Олександрівського району Кіровоградської обл., Україна — 24.03.2016, м. Київ, Україна) — хоровий диригент, композитор, педагог, народний артист України (з 1975), народний артист СРСР (з 1983), академік Академії педагогічних наук України (з 1995), академік Академії мистецтв України (1996), Герой України (з 2003).
|
Авдієвський, Анатолій Тимофійович | |
|---|---|
| Народження | 16.08.1933 |
| Місце народження | Підлісне, Олександрівський район, Кіровоградська область, Україна |
| Смерть | 24.03.2016 |
| Місце смерті | Київ, Україна |
| Alma mater | Одеська національна музична академія імені А. В. Нежданової |
| Місце діяльності | Україна |
| Напрями діяльності | музичне мистецтво |
|
Відзнаки | |
|---|---|
| Премії | Державна премія СРСР (1978), Національна премія України імені Тараса Шевченка |
Життя
Закінчив 1958 Одеську консерваторію (класи Д. Загрецького, К. Пігрова). 1958–1963 — художній керівник і головний диригент Поліського ансамблю пісні і танцю «Льонок», 1963–1966 — Черкаського українського народного хору (тепер Черкаський державний академічний заслужений український народний хор), з 1966 — Українського народного хору ім. Г. Верьовки (тепер Національний заслужений академічний український народний хор України імені Г. Г. Верьовки ; також його генеральний директор).
Творча діяльність
1971–1976 А. Авдієвський — викладач Київської консерваторії (тепер — Національна музична академія України імені П. І. Чайковського ), 1977–1980 — Київського інституту культури (тепер Київський національний університет культури і мистецтв), з 1980 — Київського педагогічного інституту (тепер Український державний університет імені Михайла Драгоманова; з 1986 — професор), з 1991 — голова Всеукраїнської музичної спілки. З 1995 — президент Національного музичного комітету України Міжнародної музичної ради ЮНЕСКО.
Авдієвський збагатив репертуар хору зразками автентичного фольклору, піснями і хоровими мініатюрами а капела українських композиторів-класиків і композиторів 20 ст., великими формами з симфонічним оркестром («Хустина» Л. Ревуцького), творами, написаними сучасною технікою (фольк-опера «Цвіт папороті» Є. Станковича, перше виконання — 1978; хоровий концерт «Гόри мої, гόри» В. Зубицького, перше виконання — 1987), чим значно підняв професійний рівень хору і розширив звукову палітру від народної до академічної манери співу.
Автор оригінальних хорових творів («Над широким Дніпром», «Цвіти, Україно», «Місяць ясненький» на вірші В. Лагоди, О. Новицького, Лесі Українки), обробок українських пісень («Колискова», «Павочка ходить», «Діброво зелена», «Цвіте терен», «Ґандзя», «Чуєш, брате мій», «Ой чорна, я си чорна») і пісень народів світу (польских, чеських, іспанських, бразильських, корейських та ін.), пісень на слова Т. Шевченка, канонічних творів.
Визнання
Державна премія СРСР, 1978. Державна премія УРСР ім. Т. Шевченка (тепер Національна премія України імені Тараса Шевченка), 1968. 2013 на Алеї зірок (м. Київ) встановлено зірку А. Авдієвського.
Література
- Головащенко М. Його стихія — хор і пісня // Культура і життя. 1993. 14 серп.
- Гордійчук М. Школа народного хорового співу // Україна музична. 1995.
- Степанченко Г. Маестро // Культура і життя. 1998. 19 квіт.
- Степанченко Г. Невтомний Авдієвський // День. 1998. 18 серп.
- Корнійчук В. Анатолій Авдієвський запрошує // Українська музична газета. 2000. № 2.
- Корнійчук В. Маестро Анатолій Авдієвський. Портрет хору з мозаїки. Київ, 2012.
