Станкович, Євген Федорович

Станко́вич, Євге́н Фе́дорович (19.09.1942, м. Свалява, тепер Закарпатської області, Україна) — композитор, Герой України (з 2009), лауреат Національної премії України ім. Т. Шевченка (1977), народний артист України (з 1986), академік Національної академії мистецтв України (з 1997).

Станкович, Євген Федорович
Народження	19.09.1942
Місце народження	Свалява
Alma mater	Львівська національна музична академія імені М. В. Лисенка, Національна музична академія України імені П. І. Чайковського
Місце діяльності	Національна музична академія України імені П. І. Чайковського
Напрями діяльності	музичне мистецтво, педагогіка

Відзнаки
Премії	Національна премія України імені Тараса Шевченка (1977)

Життєпис

Народився у сім’ї вчителів. 1961 закінчив Ужгородське музичне училище (тепер Ужгородський музичний коледж імені Д. Є. Задора) по класу віолончелі у Й. Базеля (1932–2013; Україна). Факультативно в училищі займався композицією у І. Мартона (1923–1996; Україна). 1962 вивчав композицію в А. Солтиса (1890–1968; Україна) у Львівській державній консерваторії ім. М. В. Лисенка (тепер Львівська національна музична академія імені М. В. Лисенка), 1965–1968 — у Б. Лятошинського та 1969–1970 — у М. Скорика в Київській державній консерваторії ім. П. І. Чайковського (тепер Національна музична академія України імені П. І. Чайковського). Перервав навчання 1962–1964 (через армійську службу). 1967–1968, 1970–1974, 1976–1978 працював редактором видавництва «Музична Україна». Перебував на творчій роботі (1974–1976).

Був заступником голови Спілки композиторів України (1979–1988), головою Національної спілки композиторів України (1990–1993 та 2005–2010). З грудня 2010 — її почесний співголова.

У Київській державній консерваторії ім. П. І. Чайковського (тепер Національна музична академія України імені П. І. Чайковського) обіймав посади: викладач (1988), завідувач кафедри композиції (з 1989, тепер кафедра композиції, інструментовки та музично-інформаційних технологій), доцент (з 1993), професор (від 1997).

1992 очолював журі першого Міжнародного фестивалю сучасної музики у м. Вінніпезі (Канада). 1996 запрошений урядом Швейцарії як композитор у резиденції кантону Берн.

Обирався народним депутатом УРСР (1985–1989), СРСР (1989–1991).

2005–2016 — член Комітету з Національної премії України імені Тараса Шевченка.

Станкович багаторазово представляв українське музичне мистецтво в різних країнах світу. Зокрема, 1985 здійснив подорож до Китаю у складі групи радянських композиторів [ М. Таривердієв, В. Казенін (1937–2014; тепер РФ), Я. Ряетс (1932–2020; тепер Естонія)].

1989 разом з О. Ківою та В. Загорцевим представляв українську музику в США (м. Нью-Йорк) та Канаді (м. Вінніпег).

Під кураторством митця відбуваються музичні імпрези, ім’я композитора стало брендовим логотипом фестивальних та конкурсних заходів. Зокрема, під патронатом Станковича проходять: Всеукраїнська відкрита музична олімпіада «Голос Країни» (м. Київ, заснована 2014), міжнародний інструментальний конкурс Євгена Станковича (м. Київ, заснований 2012), міжнародний конкурс-фестиваль мистецтв «Stankovych Fest» (м. Свалява, заснований 2017).

Творчість

Творча палітра митця різноманітна за жанрами, стилями й образами. Музика складна і водночас проста, фольклорно автентична і гостро сучасна, елітарна і доступна. Композитор працює в усіх галузях музичного мистецтва. У творчому доробку три опери — фольк-опера «Коли цвіте папороть» (1978), «Опера рустика» («Opera rustica»; 2008) на вірші Б. Олійника та «Страшна помста» (2019) за повістю М. Гоголя, 6 симфоній для великого симфонічного оркестру, 15 камерних симфоній, симфонічна поема «Діктум» («Dictum»; 1987) для малого симфонічного оркестру, 12 інструментальних концертів для різних інструментів соло з оркестром (7 скрипкових, 2 альтових, 2 віолончельних, 1 флейтовий); 6 балетів — «Ольга» (1981), «Прометей» (1985), «Майська ніч» (1988), «Ніч перед Різдвом» (1990), «Вікінги» (1999), «Володар Борисфену» (2010); оркестрово-хорові великоформатні полотна національно-історичної тематики — «Чорна елегія» для хору і симфонічного оркестру (1991) на слова П. Мовчана, Кадиш-Реквієм «Бабин Яр» (1991) і «Панахида за померлими з голоду» (1992), обидва — для читця, солістів, хору і симфонічного оркестру, на слова Д. Павличка, «Слово о полку Ігоревім» (переклад Л. Махновця) для солістів, хору та симфонічного оркестру (2001); великі хорові опуси, серед яких «Нехай прийде Царствіє Твоє» на тексти з Біблії для хору і симфонічного оркестру (1994), «Літургія св. Іонна Златоустого» для мішаного хору, «Херувімська» для жіночого хору, псалми — «Господь, мій Пастор» для жіночого хору (1999) «До тебе, Господи, взиваю» для чоловічого хору (2000); численні твори для симфонічного, камерного оркестру й різних складів інструментального ансамблю.

Автор музики до драматичних вистав, документальних і понад 100 художніх фільмів і телесеріалів, серед яких: «Народжена революцією» (1974–1977, режисер Г. Кохан), «Лісова пісня. Мавка» (1981, режисер Ю. Іллєнко), «Ярослав Мудрий» (1981, режисер Г. Кохан), «Легенда про княгиню Ольгу» (1983, режисер Ю. Іллєнко), «Украдене щастя» (1984, режисер Ю. Ткаченко), «Кармелюк» (1986, режисер Г. Кохан), «Кам’яна душа» (1989, режисер С. Клименко), «Ізгой» (1992, режисер В. Савельєв), «Час збирати каміння» (1990–1996, режисер В. Андрощук), «Остров любові» (1996, режисер О. Бійма), «Роксолана» (1997–2003, режисер Б. Небієрідзе), «Пристрасть» (1998, режисер О. Бійма), «Таємниця Чингісхана» (2002, режисер В. Савельєв).

Музика митця звучить на світових концертних майданчиках. 1989 в Канаді відбулося виконання сюїти із фольк-опери «Коли цвіте папороть» (Симфонічний оркестр Вінніпегу, диригент В. Балей; Хор імені Олександра Кошиця). 1989 у м. Скоп’є (тепер Північна Македонія) здійснено постановку балету «Распутін» (версія балету «Прометей»). 1992 в Канаді відбулася прем’єра «Чорної елегії» [Симфонічний оркестр Вінніпегу, диригент Б. Тові (нар. 1953, Велика Британія), Хор імені Олександра Кошиця]. 1996 у Швейцарії у співпраці з симфонічним оркестром м. Біль (кантон Берн) виконано симфонічну поему «Аве Марія», написану на замовлення оркестру. 2001 в Польші (м. Варшава) під диригуванням В. Сіренка відбулася прем’єра «Слово о полку Ігоревім» силами Національної хорової капели України «Думка» (художній керівник Є. Савчук) і Національного заслуженого академічного симфонічного оркестру України (художній керівник В. Сіренко). 15.05.2018 у м. Фрайбурзі (Німеччина) виконано Симфонію № 2 «Героїчна» під керівництвом диригентки О. Линів; 19.05.2018 у м. Чикаго (США) — «Панахиди за померлими з голоду» (диригент А. Колер, США) та багато ін.

Твори Станковича неодноразово виконували у Великій Британії, Франції, Туреччині, Швейцарії, Німеччині, Ізраїлі, Чехії, Польщі (на концертах міжнародного фестивалю сучасної музики «Варшавська осінь») тощо. 2012 проходив авторський концерт композитора у Франції (м. Париж). 2017 силами Національного симфонічного оркестру України під орудою (почергово) диригентів В. Сіренка і Т. Кучара (нар. 1960; США) проведено 15 виконань у містах США (Чикаго, Детройт, Вашингтон, Нью-Йорк) та в Канаді (м. Торонто) Концерту для скрипки з оркестром № 2 та Сюїти з балету «Ніч перед Різдвом». Того ж року проведено 7 авторських концертів музики для скрипки — виконавиця С. Сорока (нар. 1971, Україна; живе у США) та фортепіано — А. Грін (1955, США) у різних містах США.

За своє творче життя Станкович співпрацював з багатьма митцями — солістами, диригентами, балетмейстерами, режисерами-постановниками, художниками тощо. Серед диригентів: С. Турчак, Ф. Глущенко, В. Матюхін, В. Сіренко, А. Власенко, М. Дядюра, В. Кожухар, І. Блажков, Б. Которович, Є. Савчук, А. Авдієвський, М. Гобдич, А. Шароєв (1929, тепер Азербайджан — 2021, РФ), Т. Кучар (нар. 1960; США); серед виконавців — скрипалі М. Венгеров (нар. 1974, Росія — Ізраїль), О. Криса, Д. Ткаченко (нар. 1983; скрипка, Україна — Велика Британія), В. Соколов (нар. 1986; Україна — Німеччина), А. Вінокуров (1948, тепер Україна — 2021, Австрія), Б. Півненко, С. Івахів (нар. 1980; США); альтист А. Війтович (нар. 1971; Україна — Велика Британія), флейтисти Х. Свитцер (нар. 1947; Данія), В. Бустані (нар. 1960; Ліван — Велика Британія), О. Корнеєв (1930–2010; Росія); кларнетист Ф. Кюпер (нар. 1957; Франція) та інші. У постановці музичних вистав Станкович співпрацював з балетмейстерами А. Шекерою, В. Литвиновим (нар. 1948; Україна), О. Ніколаєвим (нар. 1954; Україна — Росія), В. Гаченком (нар. 1948, Україна), В. Яременком (нар. 1963; Україна), художниками — Є. Лисиком, Ф. Ніродом (1907–1996; Україна), О. Бурліним (1948–2015; Україна), М. Левитською, О. Цугоркою (нар. 1973; Україна) та іншими.

Твори

Фольк-оперу «Коли цвіте папороть» підготовлено до постановки 1979 балетмейстером А. Шекерою, художником Є. Лисиком, диригентом Ф. Глущенком, режисером К. Кшановським (Польща) і виконавцями — Державним заслуженим академічним симфонічним оркестром УРСР, Народним хором імені Г. Верьовки (хормейстер А. Авдієвський), але заборонено офіційними органами влади за «національну специфічність» твору. Оперу в концертній версії виконано лише 2011 під керівництвом диригента В. Сіренка Національним заслуженим академічним симфонічним оркестром України та Національним заслуженим академічним народним хором імені Г. Верьовки (художній керівник А. Авдієвський). Версія фольк-опери під назвою «Колиска життя» (балетмейстер-постановник О. Ніколаєв, диригент-постановник Ю. Пороховник) ставилася 2011–2013 у Дніпропетровському академічному театрі опери та балету (режисером-постановником у деяких епізодах перероблена авторська партитура й додані певні фрагменти з балету «Вікінги»). Постановку фольк-опери здійснено 15–17.12.2017 силами Львівського національного академічного театру опери та балету імені Соломії Крушельницької (режисер-постановник В. Вовкун, диригент-постановник В. Сіренко).

Балети «Ольга» (1982) і «Прометей» (1986) поставлені в Київському театрі опери та балету імені Т. Шевченка балетмейстером А. Шекерою, диригент С. Турчак. 29.05.2010 Дніпропетровським театром опери та балету здійснена постановка балету «Княгиня Ольга» (балетмейстер-постановник О. Ніколаєв, диригент-постановник Ю. Пороховник), йшов до 2020 включно.

1993 в Національному театрі опери та балету України імені Т. Шевченка була здійснена постановка «Ночі перед Різдвом» диригентом В. Кожухарем, балетмейстером В. Литвиновим, художником М. Левитською. 1999 цей склад митців здійснив постанову «Вікінгів» у цьому ж театрі. З балетмейстером В. Гаченком, диригентом А. Бойченком композитор співпрацював 1988 над постановкою прем’єри балету «Майська ніч» (Київський музичний театр для дітей та юнацтва). 21.05.2015 балетмейстером В. Гаченком у співдружності з художницею М. Левитською і диригентом-постановником Є. Воронко балет відновлено у тому самому театрі.

Балетмейстером В. Яременком, диригентом-постановником О. Бакланом, художниками О. Чебикіним та О. Цугоркою здійснена постановка балету «Володар Борисфену» (прем’єра 12.12.2010 в Національному театрі опери та балету ім. Т. Шевченка).

Диригент В. Кожухар провів світові прем’єри не тільки музично-драматичних опусів Станковича (балетів «Ніч перед Різдвом», «Вікінги»), а й інших творів композитора. 1991 у м. Києві під його диригуванням відбулося виконання Кадиш-Реквієму «Бабин Яр» Національною заслуженою академічною хоровою капелою «Думка» (художній керівник Є. Савчук) та симфонічним оркестром Національного театру опери та балету України імені Тараса Шевченка, а 1993 — концертне виконання «Панахиди за померлими з голоду» Національною заслуженою академічною хоровою капелою «Думка», Національним заслуженим академічним народним хором імені Г. Верьовки та симфонічним оркестром Національного театру опери та балету України імені Тараса Шевченка.

Серед українських хорових колективів виконавцями хорових опусів Станковича є: Державна чоловіча хорова капела України імені Л. М. Ревуцького, жіночий хор «Павана» Національного педагогічного університету імені Михайла Драгоманова (диригент Л. Байда), Муніципальний академічний камерний хор «Київ» (художній керівник і диригент М. Гобдич), Львівський камерний хор «Gloria» (художній керівник В. Сивохіп). Хоровий концерт «Господи, Владико наш» (1998) було написано Станковичем на замовлення художнього керівника капели «Думка» Є. Савчука. 2000–2004 камерний хор «Київ» зробив студійні записи усіх створених на той час композитором хорових творів а капела, став першим виконавцем багатьох з них і випустив нотну збірку «Євген Станкович. Хорові твори» (2004), до якої вони увійшли. Деякі хорові опуси були присвячені композитором цьому хоровому колективу. На прохання М. Гобдича, засновника хорового фестивалю «Золотоверхий Київ», спеціально для Четвертого хор-фесту (2000) Станковичем написані псалми: «Господь, мій Пастор», «До Тебе, Господи, взиваю я», «Які любі оселі Твої, Господи Савваоте». М. Гобдич є також ініціатором створення Станковичем «Літургії св. Іоанна Златоустого» (2003).

Практично вся камерно-оркестрова музика Станковича виконана Національним ансамблем солістів «Київська камерата» (художній керівник В. Матюхін), причому більшість творів було представлено як «світова прем’єра» чи «прем’єра в Україні». Цей оркестр неодноразово виконував 15 камерних симфоній (виконання більшості — прем’єрне), симфонічну поему «Діктум», опуси для камерного оркестру і різних камерно-ансамблевих складів.

Музика Станковича звучить у концертних залах Великої Британії, Іспанії, Канади, Китаю, Німеччини, США, Філіппін, Франції, Швейцарії, країн Східної Європи.

Твори композитора публікувалися видавництвами України, Данії, Канади, США, Швейцарії. Диски з музикою Станковича випущені фірмами звукозапису багатьох країн. Зокрема, 1995 компакт-диск Першої, Другої та Четвертої симфоній у виконанні Національного заслуженого академічного симфонічного оркестру України (диригент Т. Кучар) — компанією «Марко Поло» («Marсo Polo»); 1997 компакт-диск з балетом «Распутін» (версія балету «Прометей») у виконанні Одеського філармонічного оркестру (диригент Г. Ерл) — компанією «ASV». 2017 скрипаль В. Соколов записав та видав компакт-диск трьох скрипкових концертів (спільно з Національним симфонічним оркестром України, диригент В. Сіренко); того ж року на фірмі «Токката» («Toccata»; Велика Британія) випущено диск «Євген Станкович: Музика для скрипки та фортепіано», виконавці А. Грін (фортепіано, США) та С. Сорока (скрипка, США).

Нагороди та визнання

Лауреат Національної премії України імені Тараса Шевченка (1977); Республіканської премії імені Миколи Островського (1976), Міжнародної трибуни композиторів ЮНЕСКО (1985), Всеукраїнської премії «Визнання» (2001), Премії «Київ» імені А. Веделя (2002), Премії «Людина року» (2003), Премії імені В. Вернадського (2007), Премії імені Б. Лятошинського (2021).

Володар театральної премії «Київська пектораль» в номінації за кращу музику, вистава — балет «Вікінги» (2000). Лауреат міжнародного хорового фестивалю «Золотоверхий Київ» (2000), дипломант Тбіліського міжнародного кінофестивалю за музику до кінофільму «Ізгой» (1993), володар Гран-Прі фольклорного конкурсу Європейського радіо за обробку народної пісні «Ой, глибокий колодязю» (Прага, 1986), Лауреат міжнародного конкурсу європейського фольклору (Братислава, 1979).

Герой України (2009). Нагороджений орденами Держави (2009), князя Ярослава Мудрого V ступеня (2002) та IV ступеня (2017), святого рівноапостольного князя Володимира ІІІ ступеня (2001), Дружби народів (1982), Золотою медаллю Національної академії мистецтв України (2002) та медаллю «За трудову доблесть» (1976).

Цитати

«Євгена Федоровича Станковича я вважаю сьогодні найсильнішим композитором України. Якось відомий польський композитор Ромуальд Твардовський висловив таку думку: “Я здавна знав, що світло прийде зі Сходу, та я не думав, що це буде Київ. У вас така сильна «могутня кучка» композиторів, яка ще струсоне світ”. І гадаю, насамперед, мова йде про Євгена Федоровича Станковича. Не знаю жодного автора, чия би музика так чіпляла б за живі струни душі, як музика Станковича. Жодний із його творів не залишає мене байдужим. Візьміть його геніальну фольк-оперу “Коли цвіте папороть”, якій вже понад 30 років: вона й зараз справляє приголомшливе враження, ніби написана сьогодні…»
(М. Гобдич, диригент, керівник муніципального хору «Київ», лауреат Національної премії України імені Тараса Шевченка, заслужений діяч мистецтв України. Цит. за: Семененко Н. Євген Станкович. Відлуння ювілею // День. 2012. URL: https://day.kyiv.ua/uk/article/kultura/ievgen-stankovich-vidlunnya-yuvileyu).

«Музика Євгена Федоровича для мене є особливо близькою й дорогою. Не хочеться банально висловлюватися, але його музика завжди бере за серце…»
(В. Сіренко, лауреат Національної премії України імені Тараса Шевченка, народний артист України. Цит. за: Семененко Н. Євген Станкович. Відлуння ювілею // День. 2012. URL: https://day.kyiv.ua/uk/article/kultura/ievgen-stankovich-vidlunnya-yuvileyu).

«Музика Євгена Станковича — це світ, розташований десь над нами, над усім земним буттям. Він нескінченний у своєму осягненні й вимірі… У музиці Євгена Станковича, при тому, що вона може бути дуже драматичною, навіть трагічною, завжди відчувається всесвіт…» «Музыка Евгения Станковича — это мир, который располагается где-то над нами, над всем земным бытием. Он бесконечен в своем постижении и измерении… В музыке Евгения Станковича, притом, что она может быть очень драматичной, даже трагичной, всегда ощущается мироздание…»
(В. Матюхин, лауреат Національної премії України імені Тараса Шевченка, народний артист України. Цит. за кн.: Лунина А. Композитор — маленькая планета. Киев : Дух и Литера, 2013. С. 713.

Література

Гордійчук М. Дві симфонії // Музика. 1975. № 5. С. 2–5.
Терещенко А. Симфония Є. Станковича «Я стверджуюсь!» // Українське музикознавство. 1977. Вип. 12. С. 116–131.
Павлишин С. Ясность эстетических позиций // Советская музыка. 1978. № 3. С. 35–39.
Драбіна І. Його шляхи, його боління // Українські композитори— лауреати комсомольських премій. Київ : Музична Україна, 1982. С. 111–121.
Москаленко В. Евгений Станкович // Музыкальная культура братских республик СССР. Киев : Музычна Украина, 1982. С. 97–112.
Лісецький С. Євген Станкович. Київ : Музична Україна, 1987. 64 с.
Зинькевич Е. Симфонические гиперболы. О Музыке Евгения Станковича // Регулярный сад. 1999. Вып. 1. 252 с.
Станкович-Спольська Р. Фольк-опера Є. Станковича «Цвіт папороті» як факт національної історії // Київське музикознавство. 2002. Вип. 8. С. 180–188.
Луніна А. Вперше надруковано // Музика. 2003. № 4. С. 18–19.
Станкович-Спольська Р. Неофольклоризм в опері XX століття і «Цвіт папороті» Є. Станковича // Музика у просторі культури. Науковий вісник #Національної музичної академії України ім. П. І. Чайковського. 2004. Вип. 33. С. 254–263.
Станкович-Спольська Р. Фольклорні джерела «Цвіту папороті» Є. Станковича // Київське музикознавство. 2004. Вип. 11. С. 123–131.
Корчова О. Нова опера Євгена Станковича: досвід перших виконань // Мистецтвознавство України. 2012. Вип. 12. С. 86–91.
Луніна А. Євген Станкович: «Людина-медіум у земному прояві...» // Музика. 2012. № 6. С. 16–21.
Лунина А. Феномее гения: эмблема вечности или невозможность постижения сути бытия? // Композитор — маленькая планета. Киев : Дух и Литера, 2013. С. 31–224.
Чекан Ю. І. Євген Станкович: три штрихи до портрета // Часопис Національної музичної академії України імені П. І. Чайковського. 2013. № 4. С. 153–161.
Волотка А. Жанрово-виконавські аспекти хорового стилю Є. Станковича // Проблеми взаємодії мистецтва, педагогіки та теорії і практики освіти. 2014. Вип. 39. С. 353–363.
Вовкун В. В. Фолк-опера «Коли цвіте папороть» Є. Станковича: історія та режисерські рефлексії // Культура і сучасність. 2019. № 2. С. 44–48.
Луніна А. Є. Станкович, Євген Федорович (в авторській редакції). URL: https://vue.gov.ua/FREEARTICLES:%D0%A1%D1%82%D0%B0%D0%BD%D0%BA%D0%BE%D0%B2%D0%B8%D1%87,_%D0%84%D0%B2%D0%B3%D0%B5%D0%BD_%D0%A4%D0%B5%D0%B4%D0%BE%D1%80%D0%BE%D0%B2%D0%B8%D1%87

Автор ВУЕ

А. Є. Луніна

Покликання на цю статтю: Луніна А. Є. Станкович, Євген Федорович // Велика українська енциклопедія. URL: https://vue.gov.ua/Станкович, Євген Федорович (дата звернення: 2.05.2024).

Статус гасла: Оприлюднено
Оприлюднено: 26.06.2022

Важливо!

Ворог не зупиняється у гібридній війні і постійно атакує наш інформаційний простір фейками.

Ми закликаємо послуговуватися інформацією лише з офіційних сторінок органів влади.

Збережіть собі офіційні сторінки Національної поліції України та обласних управлінь поліції, аби оперативно отримувати правдиву інформацію.

Отримуйте інформацію тільки з офіційних сайтів

Станкович, Євген Федорович

Зміст

Життєпис

Творчість

Твори

Нагороди та визнання

Цитати

Література

Автор ВУЕ

Важливо!

Офіс Президента України

Верховна Рада України

Кабінет Міністрів України

Служба безпеки України

Міністерство оборони України

Міністерство внутрішніх справ України

Генеральний штаб Збройних сил України

Державна прикордонна служба України

Кіберполіція

Національна поліція України