Блажков, Ігор Іванович
Блажко́в, І́гор Іва́нович (23.09.1936, м. Київ, тепер Україна) — музикант, диригент, народний артист УРСР (з 1990).
|
Блажков, Ігор Іванович | |
|---|---|
| Народження | 23.09.1936 |
| Місце народження | Київ |
| Alma mater | Національна музична академія України імені П. І. Чайковського |
| Місце діяльності | Україна, Німеччина |
| Напрями діяльності | музичне мистецтво |
|
Відзнаки | |
|---|---|
| Медалі | У пам’ять 1500-річчя Києва |
| Почесні звання | народний артист УРСР |
Зміст
Життєпис
Народився в сім’ї інженера-теплотехніка. Батько під час Першої світової війни служив у кавалерії, згодом — у Червоній армії; пропав без вісті 1942 під час Другої світової війни. Мати працювала бухгалтером, добре грала на фортепіано і була першою вчителькою музики сина.
1959 закінчив диригентський факультет Київської державної консерваторії (тепер Національна музична академія України імені П. І. Чайковського), клас О. Климова (1898–1974; тепер РФ), 1967 — аспірантуру при Ленінградській державній консерваторії (тепер Санкт-Петербурзька державна консерваторія імені М. А. Римського-Корсакова), клас професора Є. Мравінського. Працював 1959–1962 диригентом Симфонічного оркестру УРСР, 1963–1968 — диригентом Ленінградської філармонії (тепер Санкт-Петербурзька академічна філармонія імені Д. Шостаковича). 1969–1976 — художній керівник і диригент Київського камерного оркестру.
З 1977 — диригент Укрконцерту, водночас 1983–1988 — художній керівник і диригент оркестру Спілки композиторів України «Перпетуум мобіле». У 1988–1994 — художній керівник і головний диригент Державного симфонічного оркестру України (тепер Національний заслужений академічний симфонічний оркестр України).
Гастролював у Польщі, Німеччині, Іспанії, Франції, Швейцарії, США та Японії.
Емігрував до Німеччини, з 2002 мешкає у м. Потсдамі. За кордоном продовжив творчу, пошукову і просвітницьку діяльність.
Творчість і діяльність
У репертуарі диригента — твори різних епох, країн і напрямів, від бароко до сучасності. Майже в кожній з його програм були опуси з позначками «виконується вперше» або «виконується вперше в Україні», «виконується вперше в СРСР». Загалом уперше виконав близько 400 творів. У творчості увиразнюється три етапи: кінець 1950-х — середина 1970-х — переважання в репертуарі музики 20 ст.; 1980–1990-і — зміщення в бік музики 19 ст.; від 1990-х — переважання музики епохи бароко.
Блажков — популяризатор маловідомої в Україні музики зарубіжних композиторів, зокрема, творів представників авангардизму. Зацікавився сучасною зарубіжною музикою ще у студентські роки. Листувався з зарубіжними композиторами та музикознавцями (І. Стравінським, К. Штокгаузеном та іншим), отримував від них партитури, книжки для вивчення нових напрямів музичного мистецтва та виконання музики. Досліджував творчість І. Стравінського, брав участь у підготовці його гастролей в СРСР (1962), виконував його твори. Перший виконавець в Україні творів Ч. Айвза,А. Берга, Е. Вареза, А. Веберна, А. Шенберга та інших. Концерти Блажкова називали університетами сучасної музики.
Блажков Ігор Іванович. Концерт 1984р.
Належав до лідерів неформальної групи композиторів і музикознавців — «Київського авангарду». Пропагував музику шістдесятників (В. Сильвестрова, Л. Грабовського, Є. Станковича, В. Годзяцького, Ю. Іщенка, І. Карабиця та інших), сприяв виконанню їхніх творів у м. Києві та за кордоном. Розповсюджував партитури, аудіозаписи, видання українських композиторів, домагався включення української музики до програм престижних міжнародних фестивалів.
Диригент-постановник балету Б. Тищенка «Дванадцять» за поемою О. Блока (1964, хореограф Л. Якобсон, сценограф Е. Стенберг) у Ленінградському театрі опери та балету імені С. Кірова (тепер Маріїнський театр, м. Санкт-Петербург), а також опери Б. Лятошинського «Полководець» (1970, режисер І. Молостова) у Київському академічному театрі опери та балету імені Т. Г. Шевченка (тепер Національна опера України).
Дослідник і реставратор старовинних партитур, забутих шедеврів світової музичної літератури. Перший виконав в Україні низку творів Д. Бортнянського, М. Березовського, А. Вівальді, Й. Гайдна, Г. Ф. Генделя, Ф. Куперена, К. Монтеверді, Ж. Ф. Рамо та інших.
Після майже 30-річної перерви під його керуванням прозвучали 2-а та 3-я симфонії Д. Шостаковича, здійснив перше в Україні виконання 14-ї симфонії композитора.
Виконував за архівними матеріалами твори з зібрання Берлінської співочої академії, вивезеного з Німеччини після Другої світової війни (унікальні ноти зберігалися в м. Києві, 2001 повернуті до Німеччини): синів Й. С. Баха, Дж. Б. Перголезі, Д. Скарлатті та інших.
Автор транскрипцій для оркестру творів В. А. Моцарта, Л. Моцарта, Д. Чимарози, А. Скарлатті, Ж. Б. Люллі, Ж. Оріка, Дж. Каріссімі.
У середині 1990-х підготував для Українського радіо цикл радіопрограм «Музичні відкриття». Передачі мали великий успіх у слухачів. Брав участь у запису рідкісних творів до фондів Українського радіо («Прийдіть, о сини мистецтва» Г. Перселла, «Єфта» Дж. Каріссімі, симфонії К. Ф. Е. Баха тощо). Був ініціатором запису з оркестром Українського радіо першої редакції симфонії № 3 Б. Лятошинського.
Записав понад 40 грамплатівок, компакт-диски у Німеччині, Великій Британії, Франції, США, Канаді, Японії.
Нагороди та визнання
Лауреат республіканського конкурсу виконавців (Київ, 1959, 1-а премія).
Нагороджений медалями за участь у фестивалях камерної музики (Литва, 1969, 1971), медаллю «У пам’ять 1500-річчя Києва».
Канадська асоціація звукозапису, виконавських мистецтв та відеоіндустрії назвада «найкращим класичним альбомом 1990» компакт-диск із записом творів С. Прокоф’єва, П. Чайковського і Д. Кабалевського під керуванням Блажкова за участю скрипальки А. Дюбо (нар. 1962; Канада).
Додатково
Разом із І. та К. Карабицями відроджував музичні партитури західноєвропейської музики, які тепер зберігаються у фондах Центрального державного архіву-музею літератури і мистецтва України. Зокрема, 31.10.2017 композитор особисто передав 3606 архівних документів: нотні видання музичних творів Д. Бортнянського («Алкід», «Свято сеньйора»), О. Зноско-Боровського («П’ять прелюдій для струнного оркестру»), В. Загорцева («Музика для чотирьох струнних», «Ритми»), В. Сильвестрова («Містерія для флейти та ударних») тощо, а також листування з українськими і зарубіжними діячами музичної культури, диски музичних творів Г. Ф. Генделя і Б. Лятошинського, творчі матеріали, що висвітлюють діяльність інших митців.
Твори
- Стравинский на родине // И. Стравинский — публицист и собеседник. Москва : Советский композитор, 1988. С. 196–198.
- Стравінський на Батьківщині // Дух i лiтера. 2002. № 9–10. С. 349–356.
- Стравинский на родине // Стравинский в контексте времени и места / Ред-сост. С. И. Савенко. Москва : Московская государственная консерватория им. П. И. Чайковского, 2006. С. 204–215.
- Выступление во время круглого стола, посвященного 60-летию Валентина Сильвестрова (Дом кино, 1997 г.) // ΣΥΜΠΟΣΙΟΝ: Встречи с Валентином Сильвестровым / Сост.: А. Вайсбанд, К. Сигов. Київ : Дух і Лiтера, 2012. С. 284–293.
- Предисловие // Галина Мокреева. Статьи, письма, воспоминания / Сост. И. Блажков. Киев : Дух и Литера, 2013. С. 4–5.
- Книга писем : в 3 т. Санкт-Петербур : Композитор, 2020.
Література
- Кучеренко Л. Емiгрант Iгор Блажков // День. 2002. URL: https://day.kyiv.ua/article/cuspilstvo/emihrant-ihor-blazhkov
- Юсипей Р. Партитури не горять. Диригент Ігор Блажков: «За листування зі Стравінським та Бріттеном органи безпеки зробили мене невиїзним» // Дзеркало тижня. 2008. URL: https://zn.ua/ukr/ART/partituri_ne_goryat_dirigent_igor_blazhkov_za_listuvannya_zi_stravinskim_ta_brittenom_organi_bezpeki.html
- Олійник Л. Два великих Ігоря: Стравінський і Блажков // Музика. 2019. URL: http://mus.art.co.ua/dva-velykykh-ihoria-stravins-kyy-i-blazhkov/
- Дмитрієва О. Трансформація ідей школи Бориса Лятошинського у творчих пошуках Леоніда Грабовського та Валентина Сильвестрова // Сучасне Мистецтво. 2021. № 17. С. 119–130.
Автор ВУЕ
Покликання на цю статтю: Школьнікова А. К. Блажков, Ігор Іванович // Велика українська енциклопедія. URL: https://vue.gov.ua/Блажков, Ігор Іванович (дата звернення: 1.05.2024).
Статус гасла: Оприлюднено
Оприлюднено: 31.05.2023
Важливо!
Ворог не зупиняється у гібридній війні і постійно атакує наш інформаційний простір фейками.
Ми закликаємо послуговуватися інформацією лише з офіційних сторінок органів влади.
Збережіть собі офіційні сторінки Національної поліції України та обласних управлінь поліції, аби оперативно отримувати правдиву інформацію.
Отримуйте інформацію тільки з офіційних сайтів
Офіс Президента України
Верховна Рада України
Кабінет Міністрів України
Служба безпеки України
Міністерство оборони України
Міністерство внутрішніх справ України
