Балетмейстер
Балетме́йстер (нім. Ballettmeister — постановник балету, від Ballett — балет і Meister — майстер, вчитель), хореограф, танцмейстер — автор і постановник балетів, танців, хореографічних номерів, танцювальних сцен в опері, опереті, драматичному театрі тощо.
Зміст
Історична довідка
Становлення професії пов’язане з появою балету.
Першим майстром танцю вважають Доменіко з П’яченци, відомого також як Доменікіно з Феррари (близько 1400 — близько 1470; Італія). Він уперше сформулював принцип, згідно з яким навчання танцю, його створення та виконання вимагають професійної підготовки. Його трактат «Про мистецтво танцю й танцювальні рухи» (1425) вважають першим відомим посібником з танцю в Європі. У витоків професії стояв Бальтазар де Божойо (справжнє — Бальтазере де Бельджойозо або Бальтасаріні; 1535, Італія — 1587, Франція), автор «Комічного балету королеви» — постановки, яку вважають першим балетом в історії.
Хореограф П. Бошан (приблизно 1636–1705; Франція) вперше сформулював правила виконання танців у балеті, розподілив рухи танцівників на групи, винайшов п’ять позицій для ніг і три позиції для рук. Ідеї попередників були реформовані у творчості Ж.-Ж. Новерра.
Серед найвідоміших балетмейстерів: Ш. Дідло (1767; Швеція — 1837; тепер Україна), який зробив переворот у хореографії, вдосконалив виконавську техніку артистів балету; М. Петіпа, автор правил балетного академізму; Дж. Баланчин, засновник американського балету, та інші. Основоположницею вільного танцю, авторкою танцювальної системи, що ґрунтується на давньогрецькому танці, була А. Дункан (1877; США — 1927; Франція). Експериментувала в галузі сучасного танцю, створила новий жанр танцопери П. Бауш (1940–2009; тепер Німеччина).
З-поміж хореографів 20 ст.: балетмейстер Б. Ейфман (нар. 1946, тепер Росія), який вперше в СРСР почав використовувати комбінації академічної та беспуантної хореографії; представник напряму модерн В. Форсайт (нар. 1949; США); балетмейстер-філософ, відомий своєю феноменальною музичністю, І. Кіліан (нар. 1947; Чехія); балетмейстер, театральний і оперний режисер М. Бежар; балетмейстер-експериментатор О. Ратманський.
Характеристика
Професійні функції балетмейстера передбачають постановку як окремих номерів, так і великих сценічних творів, що базуються на створенні системи рухів у просторі сцени, танцювального майданчика тощо. Постановки мають бути цілісними, підпорядкованими основній ідеї балетмейстера. У процесі роботи балетмейстер безпосередньо взаємодіє з виконавцями (артистами балету, танцівниками, акторами), режисером вистави (якщо балетмейстер — співавтор при створенні драматичної вистави, мюзиклу, тощо), композитором (на перших етапах розвитку професії функції балетмейстера і композитора часто були пов’язані) та іншими.
Балетмейстери в Україні
Вагомий внесок у розвиток хореографічного мистецтва в Україні та за її межами балетмейстерів В. Ніжинського, С. Лифаря, Б. Ніжинської (1891–1972; тепер Білорусія — США).
Створення українського національного балетного репертуару пов’язане з творчістю балетмейстерів-фольклористів В. Авраменка, В. Верховинця, П. Вірського, Я. Чуперчука (1911–2004, Україна) та інших.
Серед сучасних балетмейстерів: засновниця першого професійного «Єврейського балету» А. Рубіна (нар. 1944, Україна), постановник- експериментатор Г. Ковтун (нар. 1950, Україна), засновник «Київ модерн-балету» Р. Поклітару; автор вистав, побудованих на синтезі хореографічного та драматичного мистецтва, М. Булгаков (нар. 1982, Україна) та інші.
Додатково
29 квітня (день народження Ж. Ж. Новерра) за рішенням ЮНЕСКО відзначається як Міжнародний день танцю (з 1982).
Навчальні заклади України, в яких можна отримати фахову освіту: Київський національний університет театру, кіно і телебачення ім. І.К.Карпенка-Карого; Київський національний університет культури і мистецтв; Київський університет імені Бориса Грінченка; Львівський державний університет фізичної культури імені Івана Боберського; Львівський національний університет імені Івана Франка; Національна академія керівних кадрів культури і мистецтв; Український державний університет імені Михайла Драгоманова; Харківська державна академія культури та інші.
Література
- Станішевський Ю. О. Павло Павлович Вірський: народний артист СРСР. Київ : Державне видавництво образотворчого мистецтва і музичної літератури УРСР, 1962. 46 с.
- Станішевський Ю. О. Хореографічне мистецтво. Київ : Радянська школа, 1969. 100 с.
- Красовская В. М. Западноевропейский балетный театр: Очерки истории: От истоков до середины XVIII века. Ленинград : Искусство, 1979. 295 с.
- Красовская В. М. Западноевропейский балетный театр: Очерки истории: Эпоха Новерра. Ленинград : Искуство, 1981. 286 с.
- Мессерер А. М. Танец. Мысль. Время. 2-е изд., доп. Москва : Искусство, 1990. 260 с.
- Станішевський Ю. О. Балетний театр України: 225 р. Історії. Київ : Музична Україна, 2003. 438 с.
- Станішевський Ю. О. Українець Серж Лифар — зірка світового балету. Київ : Видавнича група «Сучасність», 2009. 92 с.
- Масяк Н., Гураль Е. Мистическийлабиринт Сержа Лифаря. Киев : Саммит-Книга, 2015. 208 с.
Автор ВУЕ
Покликання на цю статтю: Шестакова Д. В. Балетмейстер // Велика українська енциклопедія. URL: https://vue.gov.ua/Балетмейстер (дата звернення: 12.05.2024).
Статус гасла: Оприлюднено
Оприлюднено: 01.16.2022
Важливо!
Ворог не зупиняється у гібридній війні і постійно атакує наш інформаційний простір фейками.
Ми закликаємо послуговуватися інформацією лише з офіційних сторінок органів влади.
Збережіть собі офіційні сторінки Національної поліції України та обласних управлінь поліції, аби оперативно отримувати правдиву інформацію.
Отримуйте інформацію тільки з офіційних сайтів
Офіс Президента України
Верховна Рада України
Кабінет Міністрів України
Служба безпеки України
Міністерство оборони України
Міністерство внутрішніх справ України
