Аверроес

Аверроес. Гравюра, 18 ст.

Аверро́ес (лат. Averrhoes; араб. ابن رشدі‎; повне справжнє ім’я — Абуль-Валід Мухаммед ібн Ахмед ібн Рушд; 1126, м. Кордова, тепер Іспанія — 10.12.1198, м. Марракеш, тепер Марокко) — арабський філософ-пантеїст і лікар, найвідоміший коментатор Аристотеля, фундатор містично-пантеїстичного напряму (аверроїзм) у тлумаченні Аристотелевих творів.

Аверроес (بن رشد)
Справжнє ім’я	Абуль-Валід Мухаммед ібн Ахмед ібн Рушд
Народження	1126
Місце народження	Кордова (місто в Іспанії)
Смерть	1198
Місце смерті	Марракеш
Напрями діяльності	філософія, аверроїзм, медицина

Життєпис і погляди

Народився в поважній та освіченій сім’ї. Його дід і батько виконували обов’язки кордовських каді (релігійні судді в мусульман), давали поради правителям і членам магістратури. Аверроес вивчав теологію, мусульманське право, арабську літературу, медицину, математику і філософію у найкращих учителів свого часу. У 1153 переїхав до Марокко, де організував наукові та просвітницькі центри. Там познайомився з Абу-Якубом Юсуфом, який заохотив Аверроеса написати коментарі до праць Аристотеля. У 1169 халіф призначив Аверроеса каді Севільї, а потім Кордови. 1182 у Марокко Аверроес здобув титул головного лікаря.

Усього Аверроес написав приблизно 50 праць (за свідченнями Е. Ренана, 78 книг і трактатів). Серед них парафрази, коментарі до філософських творів грецьких, арабських, середньоазійських мислителів. Арабські оригінали багатьох творів не збереглися і відомі в перекладах давньоєврейською мовою та латиною. Написав коментарі до 18 творів Аристотеля (його називали «Великим коментатором»), зокрема до праць «Про тварин», «Категорії», «Фізика», «Про небо», «Риторика», «Поетика», «Метафізика» та ін. На думку Аверроеса, Аристотель досягнув найвищої міри людської досконалості. Коментарі Аверроеса до праць Аристотеля мали потужний вплив на юдейських і християнських схоластів.

Аверроес поділяв людей на три групи:

а) неспроможних тлумачити священні тексти;

б) здатних тлумачити тексти діалектично;

в) філософів, спроможних до аподиктичного (переконливого, безсумнівного) тлумачення.

Тож Аверроес визнавав, що філософія стоїть вище за думку натовпу та релігійну віру.

Провідна думка філософії Аверроеса — вічність матерії і світу, заперечення творення світу з нічого, єдність індивідуального інтелекту із загальним божественним, а відтак заперечення індивідуального безсмертя. У «Спростуванні спростування» стверджував, що філософія — супутниця і молодша сестра релігії.

Твори

Опровержение опровержения. Киев: УЦИММ-Пресс; Санкт-Петербург: Алетейя, 1999. 687 с.
Вирішальне слово про зв'язок релігійного закону та людської мудрості / Критич. дослідж., пер. з араб. та комент. М. М. Якубовича. Острог: Вид-во Нац. ун-ту "Остроз. акад.", 2011. 84 с.
Большой комментарий к сочинению Аристотеля «О душе» (фрагмент) // Ишрак. 2012. No 3. С. 380-407.

Додатково

За переказами, Аверроес не знав перепочинку — повсякчас працював, за винятком двох ночей — ночі свого весілля і ночі похорону батька; для написання книг витратив 10 тис. аркушів паперу.

Сучасники відзначали такі риси характеру Аверроеса, як терпіння, шляхетність, особливо стосовно колег-учених, незлопам’ятність.

Література

Якубович М. Мудрість, закон, тлумачення: герменевтика ібн Рушда // Наукові записки Національного університету "Острозька академія". Сер. "Філософія". 2008. Вип. 4. С. 150-164.
Ренан Э. Аверроэс и Аверроизм: Исторический очерк. Москва, 2010. 248 с.
Панченко О. В. Диалог религии и философии в творчестве Аверроэса // Вісник СевНТУ. Сер. «Філософія». 2013. Вип. 141. C. 136-140.
Ефремова Н.В. Универсалистская интенция фальсафы // Ислам в современном мире. 2017. Том 13. No 4. C. 167-186.

Автор ВУЕ

І. В. Шліхта

Покликання на цю статтю: Шліхта І. В. Аверроес // Велика українська енциклопедія. URL: https://vue.gov.ua/Аверроес (дата звернення: 28.04.2024).