Авратинська височина

Авра́тинська височина́, Авратинське узгір’я — підвищена слабохвиляста ділянка земної поверхні (окремий масив) у межах Подільської височини, розташована на межі Тернопільської області (Збаразький, Підволочиський, Лановецький райони) та західної частини Хмельницької області (Волочиський район).

Авратинська височина
Країни	Україна
Регіон	Волинь, Поділля, Галичина (історична область)
Найвища точка	375 м

Височина складена з горизонтально нашарованих пластів крейдових, міоценових і плейстоценових відкладів (найвища точка — 375 м над рівнем моря), порізаних долинами річок, що мають пологі схили й порівняно невелике (до 50–60 м) врізання, балками та ярами, розвинутими на пологих схилах, складених переважно плейстоценовими суглинковими породами. Авратинська височина є вододілом між басейнами Дністра (лівобережні притоки Збруч, Смотрич, Ушиця), Дніпра (притоки Прип’яті — Горинь і Случ) і Південного Бугу (верхів’я).

Поверхня височини природно знижується від вододілу в усіх напрямках, переважають рівнинно-хвилясті й рівнинні місцевості з малогумусними чорноземами — опідзоленими та типовими, що на 80 % освоєні під посіви озимої пшениці, цукрового буряку, кукурудзи, гречки, ячменю, овочевих культур, зайняті садами та ягідниками. Авратинська височина є умовною точкою, де сходяться три історичні землі України (Волинь, Поділля і Галичина) та ареали поширення трьох говорів південно-західного наріччя української мови (волинського, подільського та наддністрянського), вона отримала назву від с. Авратин (нині Волочиського району Хмельницької обл.).

Література

Цинкаловський О. Стара Волинь і Волинське Полісся. Краєзнавчий словник — від найдавніших часів до 1914 року. Вінніпег, 1984–1986.
Пиндус Б., Свинко Й. Авратинська височина // Тернопільський енциклопедичний словник. т.1. Тернопіль: Збруч, 2004. 696 с.