Агрономічні руди
Агрономі́чні ру́ди — мінеральна сировина, гірські породи й мінерали, що використовуються у сільському господарстві як добрива, засоби хімічної меліорації або як сировина для виготовлення пестицидів, мінеральних добрив та меліорантів. Відповідно до класифікації за хімічним складом виділяють 8 груп агрономічних руд: азотні, фосфорні, калійні, вапнякові, гіпсові, органічні, магнієві та руди, що містять мікроелементи. Найважливішими з агрономічних руд є ті, що містять основні елементи мінерального живлення рослин — азот, фосфор та калій. Складові частки таких руд прямо використовуються рослинами як елементи живлення, тому вони називаються прямими. До таких руд належать фосфорити, апатит, вівіаніти (усі три містять фосфор), калійні солі (сильвін, карналіт, полігаліт та ін.), природні селітри, сірчаний колчедан та природна сірка тощо. Другорядними називають руди, що сприяють нормалізації реакції середовища, покращенню структурного стану і комплексу фізичних та фізико-хімічних властивостей ґрунтів. До другорядних руд належать хімічні меліоранти (вапно, вапняки, крейда, мергелі, доломіти) тощо (див. Вапнування ґрунту), ангідрит, гіпс, вермікуліт, бентоніти, цеоліти. Речовини, які в промисловості використовують у більших кількостях, ніж у сільському господарстві, до агрономічних руд не відносять. Це переважно мінеральна сировина, що містить мікроелементи, а також залізо, натрій, хлор, кремній тощо. До агрономічних руд не відносять також мінеральну сировину, що містить миш’як, фтор, ртуть.
Територія України багата на агрономічні руди. Джерелом фосфорних добрив в Україні є апатити, фосфорити, фосфат-шлаки Керченських залізних руд та торфовівіаніт. Мінералів, що містять фосфор, відомо загалом понад 150. Але до агрономічних руд належать лише деякі з них. Більша частина (96 %) мінерального фосфору в земній корі перебуває у формі мінералу апатиту. В Україні розташоване одне з найбільших у Європі Новополтавське родовище апатитів (поблизу с. Новополтавка Чернігівського району Запорізької обл.). Фосфорити — осадові гірські породи, що містять не менше 8 % Р2О5. Різноманітніший склад і властивості фосфоритів обумовлені способом їх утворення і формами залягання. Фосфоритоносних басейнів на континентах Землі достатньо. У багатьох областях України (Харківській, Чернігівській, Донецькій, Сумській, Івано-Франківській, Вінницькій, Хмельницькій) та в АР Крим є запаси фосфоритів, які використовують як сировину для виробництва фосфоритового борошна із вмістом Р2О5 16–17 %, а також для виготовлення суперфосфату. Поклади вівіаніту, що є закисною формою фосфоритового заліза та містить 33 % P2O5, прив’язані тільки до низинних боліт із заростями вільхи або рудого моху (гіпнума). Найпоширеніший вівіаніт у місцях залягання низинних боліт Львівської, Волинської, Тернопільської, Житомирської, Київської, Чернігівської, Сумської та Харківської обл. На Керченському півострові виявлено значне скупчення цієї руди в родовищі залізних руд. Азотні добрива добувають з природних газів та газів коксівного вугілля. Калійні добрива виробляють з калійних солей (калійних руд). Загалом відомо 10 видів калійних руд, що містять у значній кількості хлориди та сульфати калію з іншими домішками. У сільськогосподарському виробництві як добрива використовують сирі калійні подрібнені мінерали — солі (сильвініт, каїніт) та концентровані продукти, виготовлені з калійних руд (хлористий калій, сульфат калію). Хлористий калій — основна форма калійних добрив під культури, що не страждають від хлору в ґрунті. До таких належать зернові, а також технічні культури (цукровий буряк, коноплі, бавовник), деякі овочі. Для картоплі, гречки, конюшини, плодових та цитрусових хлористі добрива не дають позитивного ефекту і навіть шкідливі, бо знижують якість продукції. Найважливіше калійне родовище в Україні — Прикарпатський калієносний район простягається з північного заходу на південний схід на 300 км. Головні родовища цього району — Стебницьке і Калуш-Долинське. Стебницький калійний комбінат випускає калій-магнезію, Калуський переробляє сильвінітову руду і випускає хлористий калій, а також добриво з назвою «калушит» (К2SO4 ∙ CaSO4 ∙ 7H2O), що містить близько 29 % К2О. Мікродобрива виготовляють з руд міді, бору, цинку, кобальту, молібдену та ін. Для вапнування ґрунтів використовують карбонатні породи, промислові запаси яких в Україні сягають 30 млрд т, а запаси гіпсу — 1,4 млрд т. Як добрива використовують також торфи, що містять 10 % P2O5. Вони є цінними для виробництва компостів. Останнім часом у сільськогосподарському виробництві використовують бентонітові глини, вермикуліт, цеоліт, які не тільки містять цінні хімічні елементи, необхідні для живлення рослин, але й поліпшують фізичні властивості ґрунту.
Література
- Бок И. И. Агрономические руды. Алма-Ата, 1955. 177 с.
- Лазаренко Є. К., Коваленко Д. Н. Агрономічні руди України. Львів : Видавницво Львівського університету, 1966. 152 с.
- Гнатенко О. Ф. та ін. Ґрунтознавство з основами геології. Київ : Оранта, 2005. 648 с.
- Канівець В. І., Пархоменко М. М. Загальна і четвертинна геологія та геоморфологія. Чернігів : Десна Поліграф, 2015. 80 с.
