Адигейці
Адиге́йці (самоназва — адыгэ) — народ. Адигейці мешкають переважно в Республіці Адигея, що входить до складу Південного федерального округу РФ. Крім того, адигейці живуть у Краснодарському краї РФ, Туреччині, на Близькому Сході. Разом із кабардинцями й черкесами адигейці складають споріднену групу адигів. За даними Всеросійського перепису населення 2010 в Росії мешкало 124,8 тис. адигейців.
У складі адигейців виділяються кілька субетносів: абадзехи, бесленеєвці, бжедуги, жанеєвці, єгерухаєвці, мамхеги, махоші, натухайці, теміргоєвці, хатукаєвці, шапсуги. Адигейці є нащадками автохтонних адизьких племен північно-західного Кавказу, виокремилися як самостійний етнос в 13–14 ст. Адигея завойована царською Росією у 1820-х. Після Кавказької війни значна частина адигейців переселилася до Туреччини.
Основна господарська діяльність адигейців — плужне землеробство (просо, ячмінь, з 19 ст. — кукурудза й пшениця), садівництво, виноградництво, скотарство (вівці, кози, корови, коні), птахівництво (кури, качки, гуси, індики). Ремесла: ковальство, плетіння, ткацтво, кушнірство, різьблення каменя й дерева, золоте і срібне шиття. Мова — адигейська, більшість адигейців — білінгви, що володіють також російською. Релігія — іслам (сунізм).
Література
- Народы Кавказа. Москва, 1960. Т. 1.
- История народов Северного Кавказа (конец XVIII в. — 1917 г.). Москва, 1988.
- Народы России: Атлас культур и религий. Москва, 2008.
Автор ВУЕ
Покликання на цю статтю: Громова Н. О. Адигейці // Велика українська енциклопедія. URL: https://vue.gov.ua/Адигейці (дата звернення: 3.05.2024).
