Адитивність і неадитивність
Адити́вність і неадити́вність — особливий тип відношення між цілим та його частинами, в межах якого властивості цілого повністю визначаються властивостями його частин.
Відношення адитивності реалізується у формулюванні «ціле дорівнює сумі частин». Будь-який матеріальний об’єкт має адитивні властивості, зокрема маса фізичної системи дорівнює сумі мас її частин. Абсолютизація адитивності характерна для методології наукового пізнання механіцизму й редукціонізму. Адитивність стала предметом дослідження в галузях нерівноважної термодинаміки, синергетики, біофізики, теорії хаосу, теорії катастроф (В. Ешбі, С. Бір, Дж. Нейман, Г. Хакен, І. Пригожин, Дж. Мекснер та ін.).
Відношення неадитивності — це принципова незвідність властивостей системи до суми властивостей її складників. Функціонування неадитивної системи є підсумковим результатом активності та взаємодії не тільки всіх підсистем, елементів різних рівнів, а й наслідків минулого цієї системи, тенденцій розвитку, впливу інших систем.
На основі аналізу неадитивних систем у 1920-х О. Богданов обґрунтував концепцію «всезагальної організаційної науки» (тектології), яка передувала кібернетиці Н. Вінера та загальній теорії систем Л. Берталанфі. Згідно з тектологією О. Богданова, два і більше елементи, включені у процес взаємодії (організованості), можуть переважати або поступатися за ефективністю функціонуванню цих елементів поодинці.
Неадитивні (емерджентні) відношення властиві для розвитку складних відкритих систем. Вони можуть мати ознаки:
- суперадитивності, які втілюються у формулюванні «ціле більше суми частин» (Аристотель);
- субадитивності («ціле менше суми частин»).
Явища суперадитивності властиві для розвитку живої матерії. У біології будь-який живий організм або біосистема характеризується як «ціле більше суми своїх частин». Так, за умови об’єднання півмножин у нові множини в екосистемі рифів виникає щонайменше одна додаткова властивість.
Суперадитивність є атрибутивною ознакою функціонування також соціальних систем. В елементарній взаємодії двох людей поєднання їхньої енергії може призводити до зростання практичних результатів у більшій пропорції, порівняно з їхніми кількісними одноосібними характеристиками. Пропорційне зростання ефективності властиве й для результатів взаємодії соціальних спільнот — малих, середніх і великих соціальних груп, соціальних верств і класів, суспільства в цілому.
Явище субадитивності простежується під час взаємодії деяких фізичних величин. Так, змішуючи 1 л води та 1 л спирту, отримуємо лише 1,8 л суміші, а не 2 л, як очікується апріорі.
Цитати
«… Поєднання однакових робочих сил на якійсь механічній роботі може зумовити зростання практичних результатів у більшій пропорції, ніж кількість цих робочих сил. Наприклад, якщо розчищають поле від каміння, кущів і коріння і якщо одна людина розчищає в день 1 десятину, то дві людини виконають за день не подвійну роботу, а більшу: 2,2–2,4 десятини. За наявності 3–4 робітників відношення може виявитися ще сприятливішим — до певної міри зрозуміло. Але не виключена можливість, що 2, 3, 4 робітники разом виконають менше, ніж подвійну, потрійну і четверну роботу. Обидва випадки цілком залежать від способу поєднання даних сил». «… соединение одинаковых рабочих сил на какой-нибудь механической работе может вести к возрастанию практических результатов в большей пропорции, чем количество этих рабочих сил. Если дело идет, положим, о расчистке поля от камней, кустарников и корней и если один человек расчищает в день 1 десятину, то два вместе выполнят за день не двойную работу, а больше: 2*/4— 2 '/ 2 десятины. При 3, 4 работниках отношение может оказаться еще более благоприятным — до известного предела, разумеется. Но не исключена и та возможность, что 2, 3, 4 работника совместно выполняют менее чем двойную, тройную, четверную работу. Оба случая всецело зависят от способа сочетания данных сил».
(Богданов А. А. Тектология: (Всеобщая организационная наука) : в 2 кн. Москва : Экономика, 1989. Кн. 1. С. 114)
Відео
| Адитивність і неадитивність |
|---|
Література
- Богданов А. А. Очерки организационной науки // Пролетарская культура. 1919. № 7–10. URL: http://www.magister.msk.ru/library/revolt/bogda001.htm
- Философский энциклопедический словарь / Гл. редакция: Л. Ф. Ильичев, П. Н. Федосеев, С. М. Ковалев, В. Г. Панов. Москва : Советская энциклопедия, 1983. 840 с.
- Богданов А. А. Тектология: (Всеобщая организационная наука) : в 2 кн. Москва : Экономика, 1989. Кн. 1. 304 с.
- Кикель П. В., Сороко Э. М. Краткий энциклопедический словарь философских терминов. 2-е изд. Минск : БГПУ, 2008. 266 с.
- Корягин В. В. Диалектическая логика как методологическая база изучения природы информации // Вестник КемГУ. 2013. № 1. 1 (53). С. 223–226.
- Юдин Б. Г. Адитивность и неадитивность // Гуманитарная энциклопедия // Центр гуманитарных технологий, 2010–2016. URL: http://gtmarket.ru/concepts/7243
- Канцедал Н. А. Адитивний і процедурний підходи як способи пізнання в методології наукових досліджень обліку // Облік і фінанси. 2016. № 1. С. 27–31.
Автор ВУЕ
Покликання на цю статтю: Ковтун Н. М. Адитивність і неадитивність // Велика українська енциклопедія. URL: https://vue.gov.ua/Адитивність і неадитивність (дата звернення: 3.05.2024).
