Адріан, Публій Елій Траян
Адріа́н, Пу́блій Е́лій Трая́н (лат. Hadrianus, Publius Aelius Traianus; 24.01.76, Італіка, тепер Іспанія, або м. Рим, тепер Італія — 10.07.138, м. Байї, тепер Італія) — римський імператор у 117–138 із династії Антонінів; третій із п’яти так званих «хороших імператорів»; двоюрідний племінник імператора Траяна (98–117), під опікою якого перебував після смерті батька.
|
Адріан, Публій Елій Траян (Hadrianus, Publius Aelius Traianus) | |
|---|---|
| Народження | 76 |
| Місце народження | Рим, Італія |
| Смерть | 138 |
| Місце смерті | Байї, Італія |
| Напрями діяльності | політика, влада державна |
Життєпис
117 перед смертю Траян усиновив Адріана, зробивши його офіційним спадкоємцем престолу. За іншою версією, документ про усиновлення Адріана був оформлений дружиною Траяна, Плотіною, відразу після його смерті. Військову службу Адріан проходив у рейнському і дунайському легіонах. 105 Адріан став народним трибуном. 107–108 Адріан — намісник Нижньої Паннонії. 108 — консул і довірена особа Траяна. Від 114 — намісник Сирії, де після смерті Траяна 11.08.117 був проголошений імператором і визнаний сенатом у 118.
Адріан наслідував імператора Октавіана Августа (63 до н. е. — 14 н. е.) у внутрішній та зовнішній політиці: посилив централізацію державного правління та зменшив вплив сенату; створив консисторій правителя (прототип міністерства), який займався розглядом адміністративних і судових справ. Сенат позбавлявся впливу на рішення консисторію. Також Адріан провів низку реформ. Зокрема, правову — юридичні ухвали Адріана, так звані імператорські конституції отримують силу законів; здійснено кодифікацію римського права: юристом Сальвієм Юліаном зібрані та впорядковані едикти преторів, на основі яких укладений так званий «Вічний едикт», що був оголошений державним незмінним кодексом. Лише імператор міг робити до нього доповнення, що мали юридичну силу автентичних тлумачень. Військова реформа давала солдатам можливість піднятися до соціального стану вершників; скорочено кількість легіонів із 30 до 28; створено нові частини (загони кінноти та піхоти), в яких служили переважно вихідці з провінцій; велика увага приділялася дисципліні, навчанню та побуту військових. Адріан здійснив низку соціальних реформ: скасував всі приватні борги римлян, привселюдно спаливши на Форумі боргові розписки; подвоїв виплати біднякам, які виховували дітей; упорядкував роботу пошти та лікарень; заборонив власникам рабів убивати їх без вироку суду; наблизив права жителів провінцій до прав громадян Риму.
Адріан відмовився від політики завоювань на користь мирних переговорів і укріплення кордонів. У 117 уклав мирний договір з парфянами, закінчивши Парфянську війну. Відмовився від завойованих Траяном Вірменії та Месопотамії. Укріпив кордони імперії на р. Дунаї, у німецьких землях, Північній Британії та Нумідії (тепер територія Алжиру). 122–128 у Північній Британії, по лінії Карлайл — Ньюкасл, збудовано Вал Адріана, відомий також як Піктська стіна. Довжина кам’яного валу — близько 117 км, ширина — 2,5–3 м, висота — до 3 м. Вал Адріана мав 17 фортець із гарнізонами та 80 воріт. У Нумідії збудовані й укріплені фортифікаційні споруди протяжністю до 800 км. Загалом за правління Адріана не відбувалось значних військових кампаній чи конфліктів, за винятком придушення іудейського повстання Бар-Кохби у 132–135.
Значну увагу Адріан приділяв розвитку провінцій, здійснюючи інспекційні поїздки. Заснував м. Адріанополь (нині м. Едірне, Туреччина), Антинополь (сучасне м. Шейх-Ібада, Єгипет). У 124 Адріан надав статус міста Аквініуму (тепер м. Будапешт, Угорщина). Організував низку будівельних проектів у м. Римі: перебудовано Пантеон; споруджено новий міст через р. Тибр; почалося будівництво мавзолею Адріана — сучасний Замок Св. Ангела.
Імператор Адріан мав пристрасть до грецької культури, тому багато уваги приділяв розвитку грецьких провінцій. У м. Афінах у 132 було завершено будівництво храму Зевса Олімпійського, розпочате ще 515 до н. е. афінським правителем Пісістратом (561–527 до н. е.). Багато храмів та громадських будівель за доби правління Адріана було збудовано в південно-східній частині м. Афін, яка була названа містом Адріана. У м. Коринфі побудував бані, у м. Мегарі — храм Аполлона; коринфську дорогу, що з’єднала півострів Пелопоннес із материком. За сприяння Адріана у Римі відбулось відродження елліністичної культури; засновано так званий Атенеум (навчальний заклад) з кафедрами грецької граматики та риторики, який став символом рівноправ’я двох мов та культур.
Незадовго до смерті Адріана, який не мав нащадків, усиновив Антоніна Пія, зробивши його своїм наступником. Похований спочатку в м. Путеолах (тепер м. Пуццуолі), неподалік м. Байї, потім — у саду Доміції в м. Римі, врешті — у мавзолеї Адріана.
Література
- Henderson Bernard W. The life and principate of the Emperor Hadrian, A. D. 76–138. London, 1923.
- Birley Anthony R. Hadrian. The restless emperor. London, 1997.
- Грант М. Римские императоры / Пер. с англ. Москва : Терра-Книжный клуб, 1998. 528 с.
- Everitt A. Hadrian and the Triumph of Rome. London: Random House, 2009. 462 с.
