Азазель

Азазе́ль (івр. עזאזל‎) — один із бісів пустелі (сеірім), схожий на цапа. Ймовірно, образ Азазеля є відгомоном образу єгипетського бога Сета.

Приблизно до 621 до н. е. (час царювання Йосії) давні євреї щороку на Свято очищення (див. Йом-Кіпур), одночасно з жертвопринесенням Богу, офірували цапа на воротах м. Єрусалима. Цей обряд згадується у книзі Левіт (гл. 16) в описі свята відпущення гріхів. Первосвященик, здійснюючи ритуал очищення, символічно перекладав на цапа гріхи всього народу й відсилав його до Азазеля в пустелю, яка була уособленням підземного царства та звичним місцем для гріхів. Звідси походить вираз «цап відбувайло» («офірний цап», «цап відпущення»).

Пізніше, в апокрифічній Книзі Єноха (2 ст. до н. е.), Азазель — ватажок занепалих ангелів, який повстав проти Бога. За апокрифічними переказами, саме Азазель навчив чоловіків виготовляти зброю та прикраси, а жінок — мистецтву розфарбовування обличчя.

У книзі коментарів «Берешит раба» (4–5 ст.) до біблійної книги Буття Азазель постає найгіршим з усіх ангелів, який захопився земними жінками, унаслідок чого вони перетворилися на демонів.

Звичай приносити в жертву Азазелеві офірного цапа, обтяженого гріхами Ізраїлю, вплинув на формування образу Агнця, який узяв на себе гріхи всього світу.

Література

Смирнов А. Книга Еноха. Казань : Тип. ун-та, 1888. 489 с.
Orlov A. Dark Mirrors: Azazel and Satanael in Early Jewish Demonology. Albany : State University of New York Press, 2011. 201 p.
Амфитеатров А. В. Дьявол в быте, легенде и в литературе Средних веков. Москва : Юрайт, 2018. 266 с. (Серия : Антология мысли).