Академічні звання
Академі́чні звання́ — звання, що присуджувалися вихованцям (художникам і архітекторам), викладачам мистецьких академій, відомим колекціонерам, державним і громадським діячам за видатні заслуги в галузі образотворчого мистецтва і архітектури. У різних країнах академічні звання мали свої назви. У Петербурзькій академії мистецтв існували академічні звання, затверджені відповідними статутами: академік, призначений (кандидат в академіки, 1764–1859), почесний член академії (1763–1918), почесний вільний общник (1766–1893), почесний любитель мистецтв (1763–1918). Всі звання присуджувалися на щорічних Публічних зборах академії шляхом голосування.
У різні часи академічних звань були удостоєні представники українського мистецтва: 1860 звання академіка гравюри — Т. Шевченко (за гравюри з картин Рембрандта «Притча про робітників на винограднику» й І. Соколова «Приятелі»), академіків живопису — 1860 — К. Трутовський (за картину «Хоровод у Курській губернії»), 1887 — В. Орловський (за картини «Захід сонця», «У степу», «Вечір») та ін. Почесними членами академії були представники українського мистецтва або інші митці й діячі науки, які працювали в Україні: живописець-мариніст І. Айвазовський, археолог І. Бартоломей, композитор і колекціонер живопису Д. Бортнянський, художник і музейний діяч Д. Григорович, колекціонери Б. Ханенко та П. Харитоненко та ін.; почесними вільними общниками — художниця М. Раєвська-Іванова, археолог Т. Кибальчич, колекціонер Г. Тарновський та ін.; академіками — архітектори О. Бекетов, В. і О. Беретті, М. Бонч-Бруєвич, В. Сичугов, М. Толвинський та ін.; живописці М. Бодаревський, В. Галімський, К. Костанді, В. Котарбінський, Г. Ладиженський, Д. Маляренко, I. Саблуков, М. Сажин, Є. Столиця, Р. Судковський, М. Пимоненко, X. Платонов, О. Попов, О. Розмарицин, О. Рокачевський, скульптори Б. Едуардс, П. Забелло. Відповідно до Тимчасового статуту академії 1893, що діяв до 1918, звання академіка було збережене і введено нове — дійсний член. Серед них — живописці В. Васнецов, М. Кузнецов, К. Крижицький, І. Грабар, А. Куїнджі, І. Рєпін, Ф. Рубо, В. Сєров, І. Похитонов та ін.; скульптори М. Антокольський, В. Беклемішев, Л. Позен. Для викладачів академії з 1764 було встановлено звання ректора, ад’юнкт-ректора (до 1802), радника, професора і радника (з 1802), заслуженого ректора, заслуженого професора (обидва — з 1830). Вихованцям академії на щорічних публічних зборах присуджували звання «класного» або «вільного» (некласного) художника.
Література
- Кондаков С. Н. Юбилейный справочник Императорской академии художеств. 1794–1914 : в 2 т. Санкт-Петербург : Голике и Вильборг, 1914.
- 225 лет Академии художеств СССР. Каталог выставки : в 2 т. Москва : Изобразительное искусство, 1985.
- Оленин А. Н. Избранные труды по истории и деятельности Императорской Академии художеств / Науч. ред. Г. В. Бахарева. Санкт-Петербург : БАН, 2010. 144 с.
