Алагоас

Герб

Прапор

Алаго́ас (порт. Alagoas) ― штат Бразилії, розташований на північному сході країни.

Алагоас (Alagoas)
Тип	штат
Адміністративний центр	Масейо
Країна	Бразилія
Регіон країни	Південна Америка
Площа (кв. км)	27848
Чисельність населення (тис.осіб)	3375.823
Густота населення (осіб на кв.км)	122
Найбільші міста	Масейо, Арапірака, Ріу-Ларгу, Палмейра-дуз-Індіус, Пенеду
Адміністративні кордони	Пернамбуку, Баїя, Сержипі

Географічне положення

Штат займає північно-східну окраїну Бразильського плоскогір’я й прибережну рівнину. Межує на півночі та північному заході зі штатом Пернамбуку, на заході ― зі штатом Баїя, на півдні та південному заході ― зі штатом Сержипі, на сході омивається Атлантичним океаном. Південна межа штату проходить річкою Сан-Франсиску. Назву штату визначили довгі лагуни, розташовані на узбережжі.

Адміністративний поділ

м. Масейо

Алагоас входить до складу Бразильської федерації. Територія ― 27 848 км². Адміністративний центр ― м. Масейо. Штат поділяється на три мезорегіони (Східний, Сільськогосподарський і Сертан), 13 мікрорегіонів і 102 муніципалітети.

Історична довідка

До відкриття Бразилії португальцями територію населяли індіанці каете, які вели напівкочовий спосіб життя й займалися полюванням, рибальством, землеробством.

Європейці вперше з’явилися на узбережжі сучасного Алагоасу в 1501. У 16 ст. територію колонізували португальці, які 1545 на березі річки Сан-Франсиску заснували перше поселення Пенеду. Територія Алагоасу від початку португальської колонізації входила до складу капітанства Пернамбуку.

1631–1645 територію окуповано голландцями. 1630–1697 на території Алагоасу існувало невизнане державне утворення Палмаріс ― держава чорношкірих рабів-утікачів у пальмових лісах (пальмарах) північного сходу Бразилії. Населення Палмарісу вело боротьбу проти португальських і голландських колонізаторів, які винищили значну частину корінного населення.

1710 створено область (комарку) Алагоас. У 17 й 18 століттях територію використовували португальці переважно для вирощування цукрової тростини, бавовни, тютюну й кукурудзи. На початку 19 ст. в Алагоасі діяло понад 200 цукрових заводів.

1817 територію виділено в самостійне капітанство.

Після проголошення незалежності Бразилії від Португалії Алагоас у 1822 набув статусу провінції. За часів Бразильської імперії на території Алагоасу поширився сепаратистський рух. 1824 територія входила до складу невизнаної Екваторіальної конфедерації. 1889 Алагоас отримав статус штату; його першу конституцію прийнято в червні 1891.

Природа

Природа штату дуже різноманітна через різні геоморфологічні, кліматичні й ґрунтові умови території.

Геологічна будова. Рельєф

Геологічна будова території штату змінюється зі сходу на захід. На вузькій приморській смузі (літоралі) домінують осадові породи (піщані відклади на пляжах і піщаники на підвищених ділянках). Далі на захід на горбистих ділянках домінують глиняні відклади з родючими ґрунтами. У центральній частині на невеликій глибині залягає кристалічний фундамент із порід гірських магматичних і порід гірських метаморфічних, перекритий осадовими породами невеликої потужності. В окремих місцях фундамент виходить на поверхню, утворюючи каньйони. Крайній захід штату, де розміщені відроги Бразильського нагір’я й найвищі висоти, має кристалічну основу й складається з гнейсів, гранітів, сланців, утворених у докембрійському періоді. У дельті річки Сан-Франсиску та в долинах інших річок поширений алювій.

Рельєф Алагоасу переважно рівнинний із підвищенням від узбережжя на захід. Близько 86 % території розміщено нижче 300 м над рівнем моря. Схід штату зайнятий Прибережною рівниною, де розташовані низовини, прибережні лагуни (Мангуаба, Мундау) та дюни. У внутрішній частині (область Табулейрос) ― рельєф горбистий із кристалічними або осадовими впадинами, зрідка трапляються ізольовані плато з висотами понад 600 м. На крайньому заході в гірському районі Мата-де-Санта-Крус розташована найвища точка штату ― гора Серра-Санта-Круз (844 м над рівнем моря).

Ландшафти

У зоні узбережжя — вузька прибережна рівнина з висотами нижче 100 м, лагунами, мангровими заростями в гирлах рік і струмків, пляжами та невеликими ділянками тропічних вологих лісів і кокосових гаїв, плантаціями цукрової тростини та урбанізованими територіями. Далі на захід розміщений субгумідний район Агреште — смуга сільської місцевості з горбистим рельєфом із висотами 200–500 м (за винятком вузької долини річки Сан-Франсиску), кам’янистими ґрунтами, тимчасовими водотоками, засушливим кліматом, рідколіссям із невеликими ділянками тропічного лісу та сільськогосподарськими угіддями. Західну частину штату займає зона Сертан — малозаселений район із напівзасушливим кліматом. Ця територія складається переважно з низовинних височин та ізольованих плато з висотами понад 500 м, які є частиною Бразильського нагір’я, з кристалічними та осадовими впадинами й ерозійним рельєфом, низькорослими посухостійкими широколистяними лісами та унікальною флорою й невеликими ділянками орних земель.

Ґрунти, корисні копалини

Щебенисті червоно-коричневі та червоно-бурі ґрунти на заході в зоні рідколісся (каатинзі), червоноземи на рівнинах, а у низинних районах ― алювіальні ґрунти із середньою й високою природною родючістю.

Корисні копалини: нафта, газ природний, азбест, галіт, руди залізні, глина, вапняки.

Клімат

Клімат тропічний, на сході штату ― жаркий і вологий з дощами в осінньо-зимовий період, на заході ― напівсухий із періодичними засухами. Середньомісячні температури ― від +24 ºС на сході до +26 ºС на заході. Середньорічна кількість опадів ― від 1400 мм на сході до 1000 мм і менше на заході штату.

Внутрішні води

Всі річки штату належать до басейну Атлантичного океану. Найбільші річки ― Сан-Франсиску (на кордоні зі штатом Сержипі), Камаражібе, Параїба-ду-Мейо, Коруріпі, Мундау та ін.

Рослинний і тваринний світ

Прибережна частину штату розміщена в зоні Бразильського атлантичного лісу. Центральна частина ― перехідна зона від тропічних вологих лісів до посухостійких. На заході поширена зона рідколісся з напівсухим кліматом, низькорослими посухостійкими лісами та саванною фауною.

Поширені три типи рослинності. На прибережній рівнині ― тропічні ліси з цінними породами дерев (різні види пальм) та мангрові зарослі в гирлах рік і струмків. У центральних районах штату ― перехідна зона до посухостійких лісів. На заході ― низькорослі посухостійкі широколистяні ліси з малих колючих листопадних ксерофітних і сукулентних дерев і чагарників, де поширені рослини-ендеміки з товстими стовбурами (пляшкове дерево, рожкове дерево, мармеладне дерево, дерево кеш’ю), кактусові, опунції, молочаї, колючі чагарники та посухостійкі трави. У заплавних галерейних лісах росте карнаубська або воскова пальма та олійна пальма бабасу.

Тваринний світ багатий на різні види плазунів, змій, птахів, гризунів, черепах. Поширено понад 200 видів тварин, серед яких сірий мазама з родини оленячих, броненосці, золоті левові тамарини й малі мавпи-ігрунки звичайні, жаба-куруру, крокодили, гризуни агуті й бразильська свинка тощо. У каатинзі водиться понад 50 видів ендемічних птахів, серед них малий синій ара з родини папугових, якому загрожує повне зникнення.

Основні загрози і ризики в сфері природокористування

Основні загрози становлять: надмірний випас худоби в центральних і західних частинах штату, стихійна заготівля деревини для палива, неконтрольовані пожежі, забруднення водних об’єктів тощо. У 2006 західну частину штату (без урбанізованих територій) включено до екологічного коридору каатинги Бразилії.

Ліси прибережної зони входять до складу біосферного заповідника Мата Атлантика. У штаті є природні парки (Екопарк, національний парк Серра-да-Барріга, лісовий заповідник Болівар-ду-Вальє-Ферро та ін.).

Населення

Склад населення штату Алагоас за етнічними групами (2010, перепис)

Загальна кількість населення —3375,823 тис. осіб (2017, оцінка), або 1,1 % населення країни, густота — 122 осіб/км². Алагоас — один із найгустіше заселених штатів Бразилії. 2010–2017 приріст населення становив 254,9 тис. осіб. За даними Міністерства охорони здоров’я Бразилії (2016) рівень смертності в штаті становив 6,2 на тисячу жителів, а рівень дитячої смертності ― 14,45 на тисячу дітей.

Склад населення за етнічними групами: особи змішаного походження (парду) ― 59 %; бразильці європейського походження — 36 %, бразильці африканського походження ― 3 %, автохтони Бразилії (індіанці) та ін. ― 2 %. За релігійними групами: католики — 72,2 %, протестанти ― 15,9 %, не сповідують жодної релігії ― 9,7 %, спірити (див. Спіритизм) ― 0,5 %, сповідують інші релігії ― 1,7 % (2010, перепис).

Статевовікова структура населення: осіб молодого віку — 40,3 %; осіб похилого віку — 6,4 %; жінок ― 51,55 %, чоловіків ― 48,45 % (2010, перепис).

Міграційний рух населення відбувається переважно в межах штату з тенденцією переміщення жителів у невеликі міста. У 2010-х зафіксовано збільшення кількості реемігрантів, зумовлене позитивною динамікою соціально-економічного розвитку штату. Поширена маятникова міграція населення (спричинена пошуком роботи або місця навчання).

Населення штату сконцентровано переважно в узбережній зоні Атлантичного океану. Частка міського населення становить понад 58 %. Найбільші міста ― Масейо (1,03 млн жителів, 2017, оцінка), Арапірака (234 тис. мешканців), Ріу-Ларгу, Палмейра-дуз-Індіус, Пенеду. Навколо Масейо формується агломерація міська (понад 1,3 млн осіб), до складу якої входять 14 муніципалітетів.

Офіційна мова — португальська (державна мова Бразилії).

Господарство

Рівень розвитку економіки штату невисокий (0,7 % від валового внутрішнього продукту Бразилії). ВВП штату ― 41 млрд бразильських реалів (2014), на душу населення ― 12 335 бразильських реалів. Структура ВВП: сільське господарство ― 7 %, промисловість ― 37 %, сфера послуг ― 56 % (2012, оцінка). Штат експортує цукор, алкоголь, хімічні товари, тютюн.

Промисловість

На території штату добувають нафту, газ природний (штат ― один із найбільших виробників у країні), галіт, азбест, будівельні матеріали. Розвинуті гідроенергетична, хімічна (у містах Масейо, Марешал-Деодору, Санта-Лузія-ду-Норті), бавовняна (Масейо, Ріу-Ларгу), цукрова (Масейо, Марешал-Деодору, Палмейра-дуз-Індіус, Уніан-дус-Палмаріс, Пілар), спиртова (Масейо, Марешал-Деодору, Уніан-дус-Палмаріс), харчова (Масейо, Палмейра-дуз-Індіус), тютюнова (Арапірака), цементна промисловість. Алагоас є одним із найбільших світових виробників цукру. На річці Сан-Франсиску біля водоспаду Паулу-Афонсу на кордоні зі штатом Баїя діють ГЕС «Паулу-Афонсу1–3»,«Паулу-Афонсу-4» та «Аполлоній Сарес» («Моксото»), а на кордоні зі штатом Сержипі ― ГЕС «Шінго».

Сільське господарство

Вирощують цукрову тростину, бавовну, кукурудзу, рис, кавові дерева, тютюн, боби, квасолю, ананаси, банани, кокосову пальму, маніок.

Розводять велику рогату худобу, свиней, буйволів, коней, овець, кіз, свійську птицю.

Збирають горіхи кеш’ю.

Поширене мисливство й рибальство.

Сфера послуг

У сфері послуг домінує екологічний, курортний, пляжний і сільський туризм. Привабливими для туристів об’єктами є пляжі узбережної зони Атлантичного океану, 81-метровий водоспад Паулу-Афонсу на річці Сан-Франсиску (на межі зі штатом Баїя), природні пам’ятки.

Масейо є третім містом Бразилії за популярністю серед іноземних туристів.

У Масейо діє розвинута мережа банків та медичних установ.

Транспорт

Транспорт розвинутий мало, є автошляхи й залізниці. Річковий транспорт здійснює перевезення у нижній течії річки Сан-Франсиску. Діють морський порт Джарагуа (Масейо) з великим цукровим терміналом і міжнародний аеропорт Зумбі-дос-Палмарес, розташований між містами Масейо та Ріу-Ларгу.

Наука, освіта, культура

Наука й освіта

Алагоас має низку навчальних закладів, найвідоміші з яких розміщені в столиці штату Масейо. У штаті діють державні заклади вищої освіти: Федеральний університет Алагоасу, Державний університет Алагоасу, Державний університет медичних наук Алагоасу. Приватні заклади вищої освіти: Центр вищих досліджень Масейо, Школа управління, маркетингу й комунікації, Інститут вищої освіти Санта-Чечілія, Університетський центр Тірадентес та ін.

Культура і мистецтво

У м. Масейо функціонують театри (Густаво Лейте, Деодоро і Міранте, Театр Арени та ін.) та кінотеатри, музеї (Музей Флоріано Пейшото, Музей зображень і звуку, Музей антропології, фольклору та спорту Теона Брандау, Музей Історико-географічного інституту Алагоасу, Музей бразильського мистецтва в Масейо та ін.).

Щорічно проводяться музичні фестивалі (Масейофест, Андерсона Фрейре та ін.), а в м. Марагогі — фестивалі морепродуктів, емансипації та ін. З 12 до 29 липня в містах штату щорічно організовується фестиваль Святого Іоанна. 2002 місто Масейо було обрано Американською столицею культури.

Спорт

В Алагоасі функціонує понад 10 футбольних клубів (найвідоміші ― «Сентро Спортиво Алагоано» та «Клуб де Регатас Бразіл», обидва — у м. Масейо ). Є кілька стадіонів, найбільший ― «Трапічао» («Короля Пеле») у м. Масейо. У штаті народилися спортсмени: футболіст і тренер М. Загалло (чемпіон світу як гравець 1958, 1962 і як тренер 1970), футболіст Пепе (К. Л. Ліма Феррейра; переможець Ліги Чемпіонів, 2014, 2016, 2017, чемпіон Європи у складі збірної Португалії, 2016), футболістка Марта (М. Вієйра да Сілва; 5-разова володарка титулу «Гравець року ФІФА», 2006, 2007, 2009, 2010) та ін.

Також розвинуті інші види спорту (регбі, плавання, легка атлетика, велоспорт, серфінг).

Література

1. Мочалов А. Н. Территориальное устройство стран БРИКС: сравнительный обзор // Российское право. Образование. Практика. Наука. 2017. № 2. С. 53–57.
2. Еstimativas da população residente para os municípios e para as unidades da federação brasileiros com data de referência em 1º de julho de 2017 / Instituto Brasileirode Geografia e Estatística. URL: https://biblioteca.ibge.gov.br/visualizacao/livros/liv100923.pdf
3. Agência Alagoas. URL: http://www.agenciaalagoas.al.gov.br/

Автор ВУЕ

• В. Й. Лажнік

Покликання на цю статтю: Лажнік В. Й. Алагоас // Велика українська енциклопедія. URL: https://vue.gov.ua/Алагоас (дата звернення: 7.05.2024).