Республіка Алтай

Прапор

Герб

Респу́бліка Алта́й (рос. Республика Алтай), Алтай — суб’єкт Російської Федерації у складі Сибірського федерального округу.

Республіка Алтай (Республика Алтай)
Тип	республіка
Адміністративний центр	Горно-Алтайськ
Країна	Росія
Регіон країни
Площа (кв. км)	92900
Чисельність населення (тис.осіб)	218
Густота населення (осіб на кв.км)	2,3
Найбільші міста	Горно-Алтайськ
Адміністративні кордони	Тива, Хакасія, Алтайський край, Кемеровська область
Міжнародні кордони	Казахстан, Монголія, Китай (держава)

Географічне положення

Розташовано на півдні азійської частини Росії, у Сибіру.

Межує на сході з республіками Тива й Хакасія, на північному заході — з Алтайським краєм, на північному сході — з Кемеровською областю, на південному заході — з Казахстаном, на півдні — з Китаєм і Монголією.

Адміністративний поділ

Нараховують 11 муніципальних утворень: Горно-Алтайськ — місто республіканського значення, 10 районів, на території яких є 246 населених пунктів.

Територія — 92,9 тис. км².

Адміністративний центр — м. Горно-Алтайськ.

Історична довідка

Найдавніші поселення в долинах гірського Алтаю (стоянка Усть-Каракол в Онгудайському районі) датують другою половиною середини плейстоцену (282–33 тис. років тому). Згодом Алтай населяли представники пазирикської культури (8–2 ст. до н. е.), наприкінці 3 ст. до н. е. розпочався гуно-сарматський період історії регіону.

Територія сучасного Алтаю була частиною Жужанського каганату (4–6 ст.), Великого Тюркського каганату (із 6 ст.), створеного нащадками гунів (предків алтайців — тюркютів), входила до складу Великої Монгольської імперії (з 13 ст.), після розпаду якої на окремі держави була частиною таких монгольських держав, як-от Північної Юані та Джунгарського ханства — держави калмиків. Після падіння Джунгарської держави (1756) Північний Алтай приєднано до Російської імперії.

1922 утворено Ойротську автономну область у складі Алтайського краю з адміністративним центром у с. Улалі (1928 отримало статус міста, 1932–1948 назва — Ойрот-Тура).

У повоєнні роки Ойротську автономну область перетворено на Горно-Алтайську автономну область (1948), а її столицю та єдине місто перейменовано на Горно-Алтайськ (1948).

Після проголошення суверенітету (1990), колишню Горно-Алтайську автономну область названо Горно-Алтайською АРСР (з 1990), Горно-Алтайською РСР (з 1991) у складі Російської Радянської Федеративної Соціалістичної Республіки, Республікою Гірський Алтай (з 1992) та Республікою Алтай (з 1993).

З 1997 має конституцію, державні символи — прапор та герб. Державні мови — алтайська й російська.

Природа

Рельєф і корисні копалини

Рельєфу притаманні високі гірські хребти (найвища точка Алтаю та Сибіру — г. Бєлуха, 4 506 м), розділені глибокими неширокими річковими долинами та поодинокими розлогими міжгірськими улоговинами.

Мінерально-сиротовині ресурси представлені родовищами металів кольорових та рідкісних, заліза, вугілля, гірничо-хімічної сировини, рудного й розсипного золота, будівельних матеріалів, а також мінеральними водами.

Ґрунти

Для ґрунтового покриву характерна висотна поясність. Виділяють 3 ґрунтові пояси: лісостепові ґрунти низьких гір (висота до 600 м), гірські лісові ґрунти високих, середніх і низьких гір (на висоті 600–2500 м) та гірські тундрові, лугові, луко-степові ґрунти високогір’я (на висоті 1600–3500 м).

Клімат

Клімат континентальний помірний. Коротке, однак спекотне літо й довга морозна зима.

Середньорічна температура повітря в долинах — від 0 до +5 °C (найвища для Сибіру), у горах знижується до –6 °C.

Характерна значна строкатість у розподілі опадів — від 120 мм/рік у Чуйському степу до 920 мм/рік на березі Телецького озера (найбільша кількість припадає на літні місяці, переважно на липень, найменша — на січень).

Річки

Найбільші річки — Катунь (довжина — 688 км) та Бія (301 км) — зливаються на південному заході Алтайського краю та утворюють найбільшу в Сибіру р. Об.

Нараховують понад 20 тис. потічків (загальною довжиною близько 60 тис. км) і близько 7 тис. озер (загальною площею понад 600 км²), найбільше — Телецьке (площа — близько 231 км², глибина — до 325 м).

Загальний об’єм льодовиків — 57 км³.

Рослинний і тваринний світ

Рослинні ресурси — понад 2 тис. видів рослин, з яких 200 видів — ендеміки гір Алтаю. Близько 100 видів рослин належать до лікарських, їх використовують у фармацевтичній промисловості (ще більше видів — у народній медицині). Типовими представниками флори є рододендрон даурський, ялівець, жимолость, оробина, аґрус, малина.

Лісові ресурси зосереджені на площі близько 43 тис. км², за оцінкою — 700 млн м³, зокрема 600 млн м³ хвойних (модрина, кедр, ялиця, ялина, сосна).

Тваринний світ представлений ссавцями (80 видів), птахами (300 видів, близько 250 з них гніздяться), рибами (44 види), плазунами (7 видів), земноводними (2 види) і великою групою безхребетних.

Республіка Алтай — один із найкращих мисливських регіонів Західного Сибіру. Мисливська фауна налічує 33 види ссавців і 34 — птахів. Тільки у високогір’ях трапляються аргалі, бун (сибірський козел), ірбіс (сніговий барс), беркут, улар. На Чулишманському нагір’ї — північний олень, полювання на якого заборонено. Є рідкісні птахи, зокрема алтайський улар, балабан, беркут, могильник, орлан-білохвіст, журавель степовий, журавель-красавка.

У гірських річках водяться харіус, таймень, гольян, щипавка звичайна, у Телецькому озері — сиги.

Основні загрози й ризики у сфері природокористування

Найбільшого забруднення території завдали ядерні вибухи на Семипалатинському полігоні (27.08.1949, 24.08.1956). Серед інших джерел забруднення — Байконур (космодром).

Населення

Загальна кількість населення — 218 тис. осіб, густота — 2,35 особи/км² (2018, оцінка).

Склад населення за етнічними групами (2010, перепис): росіяни (56,6 %), алтайці (33,9 %), казахи (6,2 %), кумандинці та українці (по 0,5 %), німці (0,3 %) та інші. Серед представників нечисленних народів (челканці, кумандинці, тубалари), які володіють рідними мовами, алтайською і російською, поширена багатомовність.

У Республіці Алтай станом на 2019 діяло 57 релігійних організацій, зокрема 28 приходів і монастир Російської православної церкви, а також релігійні громади: 13 протестантських громад різних конфесій, 8 мусульманських, 4 буддійські, 2 старообрядницькі. Поширені різновиди ламаїзму й шаманізм. На початку 20 ст. виникла нова ідеологія «Біла віра» — бурханізм, в основу якої покладено елементи міфів алтайського народу. За результатами дослідження Інституту алтаїстики імені С. С. Суразакова (початок 2000-х), на території Алтаю (з охопленням населення всіх 10 районів та м. Горно-Алтайська) поміж вірян-алтайців частка бурханістів («біловірці») становила 81 %, православних християн — 10,7 %, шаманістів — 5,3 %, буддистів — 2,2 %. Поміж вірян-теленгітів частки зазначених релігійних груп становили, відповідно, 54,3 %, 27,8 %, 11,1 %, 4,2 %.

За віковими групами (2019, оцінка): до 14 років — 26,6 %, 15–64 років — 64,1 %, 65 років і більше — 9,3 %. За статевими групами: жінки (53 %), чоловіки (47 %).

За даними Управління Федеральної служби державної статистики в Алтайському краї та Республіці Алтай, у першому кварталі 2018 проти аналогічного періоду в минулому році в Республіці Алтай народжуваність збільшилася на 4 %. Середній показник народжених на 1 тис. жителів становив 15,3 особи. Природний приріст населення за цей період збільшився на 26,3 %.

Рівень урбанізації — 29 %. Єдине місто — Горно-Алтайськ (63 тис. осіб).

Господарство

Промисловість

Промисловість, переважно видобувна та переробна (деревообробна, легка, харчова й текстильна галузі, окремі підприємства гірничодобувної і кольорової металургії), розвинена слабко. Практично вся виробнича сфера представлена малим бізнесом.

Структура промислового виробництва (2018, оцінка:) харчова промисловість — 31,4 %; енергетика — 21,2 % і видобуток корисних копалин — 21,8 %.

Сільське господарство

Основою економіки є галузі сільського господарство (садівництво, тваринництво, вирощування кормових культур, гречки посівної). Вартість продукції сільського господарство у 2,9 раза перевищує вартість продукції обробної промисловості (2013).

Домінує тваринництво (79,4 % вартості продукції, 2014). Розвинене розведення овець, кіз, коней, пантове оленярство, бджільництво. Близько 50 % худоби зосереджено в особистих підсобних господарствах, 32 % — у фермерських господарствах, 18 % — у сільськогосподарських організаціях.

Сфера послуг

Сфера послуг є однією з найбільш перспективних підсистем в економіці Алтаю, її внесок у внутрішній валовий продукт становить близько 60 %. Переважно представлена гуртовою і роздрібною торгівлею, ремонтом автотранспортних засобів, мотоциклів, побутових виробів та предметів особистого вжитку (15 %); державним управлінням і забезпеченням військової безпеки, обов’язковим соціальним забезпеченням (32 %); освітою (16 %).

Алтай щороку відвідує близько 1 млн туристів — найпоширеніші пізнавально-екскурсійні подорожі з відвідування природних та історичних об’єктів, найбільш привабливим із яких є Телецьке озеро. Відпочинок туристів забезпечують понад 700 колективних засобів розміщення загального призначення.

Транспорт

Географічні особливості зумовили розвиток автомобільного (90 % усіх видів перевезень) та авіаційного транспорту. З півночі на південь проходить федеральна автомобільна траса Р-256 «Чуйський тракт». Столиця Алтаю пов’язана автобусним сполученням з усіма райцентрами.

Залізничного й річкового транспорту немає.

Наука, освіта, культура

Наука і освіта

Працюють Горно-Алтайський державний університет, Інститут алтаїстики імені С. С. Суразакова (обидва — у м. Горно-Алтайську), підрозділи Сибірського відділення Російської академії наук.

До системи освіти входять заклад вищої освіти (Горно-Алтайський державний університет); 9 професійних освітніх організацій; 178 дошкільних освітніх установ; 179 загальноосвітніх шкіл; 3 спеціальні (корекційні) освітні установи; 27 установ додаткової освіти.

Культура і мистецтво

Функціонують Національна бібліотека Республіки Алтай імені М. В. Чевалкова, Республіканська дитяча бібліотека (обидві — у м. Горно-Алтайську) та інші.

Діє Національний музей Республіки Алтай імені А. В. Анохіна, Національний театр Республіки Алтай імені П. В. Кучіяка (обидва — у м. Горно-Алтайську), різноманітні творчі колективи.

Відбуваються республіканські, міжрегіональні й міжнародні заходи: Ел-Ойин (національне алтайське спортивне свято за участі фольклорних груп), Курултай оповідачів, хореографічний фестиваль-конкурс до Міжнародного дня танцю тощо.

Спорт

Культивують атлетику легку, лижні перегони, футбол, волейбол, гирьовий спорт, атлетику важку, класичну (греко-римську) боротьбу, самбо, бокс, шахи.

1980 у с. Усть-Кані відбулися перші Малі літні Олімпійські ігри, згодом стали проводити Малі зимові Олімпійські ігри, що активізували розвиток масового спорту.

Працюють 16 дитячо-юнацьких спортивних шкіл; 2 спортивні школи олімпійського резерву; 2 клуби фізичної підготовки; школа вищої спортивної майстерності; школа адаптивної фізкультури.

Найбільші спортивні споруди: басейн, стадіони «Спартак» і «Динамо», центр спортивної акробатики (усі — у м. Горно-Алтайську), спортивний зал для занять художньою гімнастикою та Льодовий палац у с. Маймі.

Література

Физико-географическое районирование СССР / Под ред. Н. А. Гвоздецкого. Москва, 1968; Горный Алтай / Под ред. В. С. Ревякина. Томск, 1971.
Почвы Горно-Алтайской автономной области. Новосибирск, 1973.
Молчанова О. Т. Топонимический словарь Горного Алтая. ГорноАлтайск, 1979.
Екеев Н. В., Кичекова Б. Ю. Религиозность коренного населения Республики Алтай (традиционные и новые факторы) // Этносоц. процессы во внутренней Евразии / Под ред. Ю. В. Попкова, А. П. Коновалова. Новосибирск; Семей, 2008. Вып. 9.
Екеев Н. В. Об этнической и религиозной идентичности современных алтайцев: традиционные и новые факторы // Панорама Евразии. Уфа, 2008. № 4 (4).
Екеева Н. М. Культура и религиозные воззрения народов Республики Алтай // Вестник Томского гос. ун-та. 2013. № 3 (23).

Автор ВУЕ

А. С. Івченко

Покликання на цю статтю: Івченко А. С. Республіка Алтай // Велика українська енциклопедія. URL: https://vue.gov.ua/Республіка Алтай (дата звернення: 7.05.2024).

Статус гасла: Оприлюднено
Оприлюднено: 08.07.2021

Важливо!

Ворог не зупиняється у гібридній війні і постійно атакує наш інформаційний простір фейками.

Ми закликаємо послуговуватися інформацією лише з офіційних сторінок органів влади.

Збережіть собі офіційні сторінки Національної поліції України та обласних управлінь поліції, аби оперативно отримувати правдиву інформацію.

Отримуйте інформацію тільки з офіційних сайтів

Республіка Алтай

Зміст

Географічне положення

Адміністративний поділ

Історична довідка

Природа

Рельєф і корисні копалини

Ґрунти

Клімат

Річки

Рослинний і тваринний світ

Основні загрози й ризики у сфері природокористування

Населення

Господарство

Промисловість

Сільське господарство

Сфера послуг

Транспорт

Наука, освіта, культура

Наука і освіта

Культура і мистецтво

Спорт

Література

Автор ВУЕ

Важливо!

Офіс Президента України

Верховна Рада України

Кабінет Міністрів України

Служба безпеки України

Міністерство оборони України

Міністерство внутрішніх справ України

Генеральний штаб Збройних сил України

Державна прикордонна служба України

Кіберполіція

Національна поліція України