Альбертіна
Альберті́на (нім. Albertinа) — художній музей у м. Відні (Австрія). Основою зібрання є колекція графіки герцога Альберта фон Саксен-Тешена (1738–1822), чиє ім’я носить музей.
|
Альбертіна Albertinа | |
|---|---|
| Тип | художній музей |
| Розташування | Відень, Австрія |
| Веб-сайт | http://albertina.at/ |
Історична довідка
Малюнки, з яких почалася колекція, герцог А. фон Саксен-Тешен отримав 04.07.1776 з м. Венеції через свого радника графа Дж. Дураццо. Колекція збільшувалась завдяки надходженням малюнків Леонардо да Вінчі («Ескіз чоловічої голови до картини “Таємна вечеря”» — тонований папір, туш, перо, срібний олівець, 1495), Мікеланджело (малюнок «Копія з фігури Мазаччо»), Рафаеля, Дж. Б. П’яццетти (малюнок «Автопортрет у 52 роки», 1735), Н. Пуссена, К. Лоррена. У 1796 герцог отримав з Імператорської бібліотеки Австрії (тепер Австрійська національна бібліотека) роботи А. Дюрера: «Автопортрет» (срібний олівець, 1484), «Краєвид Інсбрука» (акварель, 1495), «Заєць» (акварель, гуаш, 1502), «Великий шмат дерну» (акварель, гуаш, 1503), «Голова апостола» (туш, 1508) і «Руки людини, що молиться» (туш, 1508), «Етюд голови дев’яностотрирічного чоловіка» (тонований папір, підсвічування білим, 1521); згодом — малюнки П. П. Рубенса: «Портрет сина художника Ніколаса» (італійський олівець, 1620), «Ескіз до портрета камеристки» (вугілля, 1623), «Портрет Ніколаса, сина Рубенса» (кольорова крейда, 1625–1626); Рембрандта й А. ван Дейка. Близько 1800 у м. Амстердамі у данського купця й художника К. ван Амстела герцог придбав колекцію малюнків голландських художників. Після смерті герцога Альберта колекція творів європейського мистецтва 15 — початку 19 ст. нараховувала 14 тис. малюнків і 200 тис. гравюр.
1802 зібрання музею розміщується у палаці, побудованому у неокласичному стилі. Від середини 18 століття палац служив резиденцією губернаторів Австрійських Нідерландів (тепер Бельгія). У 1794 імператор Франц ІІ подарував палац герцогу Альберту фон Саксен-Тешену та його дружині Великій герцогині Марії Крістіні, які виїхали у 1792 з Брюсселю, рятуючись від французьких військ. Герцог замовив реконструкцію палацу архітектору Л. Монтойєру. Повторну реконструкцію у стилі ампір було проведено 1822–1825 архітектором Й. Корнхаузелем, скульптором Й. Клібером і дизайнером Й. Данхаузером для ерцгерцога Карла (прийомного сина Альберта). Утретє модернізацію палацу в стилі історицизму проведено наприкінці 19 ст. для ерцгерцога Альбрехта — старшого сина Карла.
У 1919 палац і колекцію було націоналізовано. Після націоналізації музей поповнився сотнею робіт з колекції С. Меллера: творами П. Сезанна, Ж.-О.-Д. Енгра, Ж.-Б. К. Коро, Е. Делакруа, Е. Мане, Е. Дега і П.-О. Ренуара. Під час Другої світової війни колекцію було вивезено до Верхньої Австрії, де сховано в шахтах. Після закінчення війни, з 1948 по 1952, тривала перебудова палацу, який зазнав суттєвих конструктивних і декоративних змін.
До 2003 музей називався «Графічне зібрання Альбертіна» (нім. «Graphische Summlung Albertinа»). Нове відкриття музею, після чергової реконструкції, відбулося 2003. Цьому передував пошук меблів та інших предметів інтер’єру палацу, які були вивезені останнім ерцгерцогом до угорського маєтку чи зникли з палацу іншими шляхами. Повернути вдалося понад 70 предметів. До нового відкриття назву музею було змінено на «Альбертіна».
У 20 ст. зібрання розширилося завдяки придбанню колекцій імпресіоністів, експресіоністів, сюрреалістів, картин художників російського авангарду. Архітектором Г. Голлейном оновлено оформлення входу до Альбертіни.
У 2007 музею на безстрокове зберігання передано колекцію (понад 300 картин, а також скульптури 19–20 ст.). подружжя Р. і Г. Батлінер (Ліхтенштейн). Колекція репрезентувала основні стилі модерністського мистецтва: імпресіонізм (Е. Дега, П.-О. Ренуар, А. Сіслей, К. Моне, А. Тулуз-Лотрек, П. Сезанн), фовізм (А. Матіс, М. Вламінк, А. Дерен, Ж. Брак, Р. Делоне), експресіонізм (картини Е. Мунка, Е. Нольде, В. Кандинського, А. Модільяні, П. Клеє, О. Кокошки, скульптура К. Бранкузі), сюрреалізм (Р. Магрітт), абстрактний сюрреалізм (Х. Міро-і-Ферра), кубізм (П. Пікассо, Х. Гріс).
Окремою складовою колекції є живопис російського авангарду: М. Шагал, М. Ларіонов, Н. Гончарова, О. Екстер, А. Лентулов, К. Малевич та ін. На умовах постійного зберігання до Альбертіни надійшла також колекція сучасного живопису, яка належала подружжю зі Швейцарії Є. та М. Форберг.
Характеристика
На 2018 колекція нараховує близько 1 млн творів образотворчого мистецтва. У музеї постійно проводяться різноманітні тематичні виставки.
Колекція формувалася за хронологічним і регіональним принципами. У зібранні представлені: живопис і скульптура, графічні твори (найбільше у світі зібрання графіки), фотографії (найбільша в Австрії колекція), креслення й малюнки архітектурних споруд. Тут є твори усіх напрямів сучасного мистецтва. Представлені світлини різних жанрів.
Загалом у зібранні близько 50 тис. малюнків і акварелей, близько 100 тис. фотографій, понад 50 тис. архітектурних креслень, ескізів, планів і близько 900 тис. гравюр.
У приміщенні музею, яке було упродовж близько 100 років резиденцією ексгерцогів, 20 відреставрованих кімнат (приймальні, зали, салони) у стилі класицизму з вишуканими меблями, люстрами тощо.
Література
- Юренева Т. Ю. Художественные музеи Западной Европы. История и коллекции. Москва : Академический проект ; Трикста, 2007. 414 с.
- Benedik C. The History of the Albertina — How a Palace Turned into a Museum // Monet to Picasso. Masterworks from the Albertina. The Batliner Collection. Vienna : Albertina, 2012. P. 9–15.
- Олтмен Д. Вена / Пер. с англ. Т. Новиковой. Москва : Фаир, 2014. 159 с.
- Benedik C., Schröder K. A. Die Gründung der Albertina — Herzog Albert und seine Zeit. Ostfildern : Hatje Cantz, 2014. 324 p.
Автор ВУЕ
Покликання на цю статтю: Гончарова О. М. Альбертіна // Велика українська енциклопедія. URL: https://vue.gov.ua/Альбертіна (дата звернення: 10.05.2024).
Оприлюднено: 19.09.2019
Важливо!
Ворог не зупиняється у гібридній війні і постійно атакує наш інформаційний простір фейками.
Ми закликаємо послуговуватися інформацією лише з офіційних сторінок органів влади.
Збережіть собі офіційні сторінки Національної поліції України та обласних управлінь поліції, аби оперативно отримувати правдиву інформацію.
Отримуйте інформацію тільки з офіційних сайтів
Офіс Президента України
Верховна Рада України
Кабінет Міністрів України
Служба безпеки України
Міністерство оборони України
Міністерство внутрішніх справ України
Національна поліція України
