Альбіт

Альбі́т (від лат. albus ― білий), Na(AlSi₃O₈) ― мінерал класу силікатів, група шпатів польових, кінцевий член ізоморфного ряду плагіоклазів (№ 0–10):Na(AlSi₃O₈) ―Ca(Al₂Si₂O₈).

Альбіт
Клас мінералу	силікати
Колір	білий
Форма кристалів	товстотабличасті або видовжені
Сингонія	триклінна
Твердість	6
Блиск	скляний
Особливі характеристики	тугоплавкий

Історична довідка

Альбіт уперше описано 1815 в Швеції Ю. Г. Ганом та Є. Я. Берцеліусом.

Характеристика

Хімічний склад

Хімічний склад (масові частки, %) чистого альбіту: Na₂O ― 11,82; Al₂O₃ ― 19,44; SiO₂ ― 68,74. Домішки: йони K⁺, Ca²⁺, Fe³⁺, Rb⁺, Mg²⁺. Молекулярна маса 262,24. Варіації теоретичного складу плагіоклазів альбітового ряду (An0–5): Na₂O ― 11,82–11,19; СаО ― 0,00–1,07; Аl₂O₃ ― 19,44–20,35; SiO₂ ― 67,39–68,74. Варіації теоретичного складу альбіту в ряду K, Na-польових шпатів (Ab₁₀₀–Ab₉₅Or₅): Na₂O ― 11,82–11,19; K₂O ― 0,00–0,89; Аl₂O₃ ― 19,44–19,38; SiO₂ ― 68,74 – 68,53.

Фізичні властивості

Тугоплавкий, плавиться за температури 1100–1120 °С, забарвлює полум’я в жовтий колір. Структура триклінна (С1). Морфологія кристалів розмаїта (переважно залежить від рН середовища мінералоутворення):

1) товстотабличасті кристали з габітусними гранями {010}, {001} i {101} ― слабокисле середовище; поява граней {101}, згодом невеликих {110} i {110} свідчить про деяке збільшення рН;

2) кристали видовжені по зоні (010) : (101) ― слаболужне середовище; тонкопластинчасті кристали (клевеландит) ― лужне середовище. Кристали часто здвійниковані за альбітовим і перекліновим законами.

Зазвичай альбіт має білий колір, але через механічні домішки трапляються рожеві, червоні, зелені, фіолетові кристали та зерна. Кристали альбіту наділені ясною спайністю по другому (010) і третьому (001) пінакоїду. Злам нерівний. Твердість 6 (за Мооса шкалою твердості мінералів). Блиск скляний на гранях досконалих кристалів і спайних уламків, на зернистих агрегатах матовий, масний. У шліфах прозорий, безбарвний.

Дисперсія оптичних осей r < v слабка. Показники заломлення: n_α = 1,528–1,533, n_β = 1,532–1,537, n_γ = 1,538–1,540. Максимальне подвійне променезаломлення δ = 0,010. Тип ― двовісний (+), кут 2V: виміряний ― 45°, розрахований ―76°–82°.

Різновиди

Різновиди альбіту:

периклін ― видовжені вздовж осі b [010] кристали, здвійниковані за перикліновим законом;
клевеландит ― пластинчасті за (010) кристали.

Залежно від стану впорядкованості виокремлюють структурні різновиди: високий альбіт і низький альбіт. Високий альбіт ― альбіт із неврегульованою структурою, стійкий за температури понад 800 °С. Низький альбіт ― альбіт, стійкий за температури нижче 700 °С, має впорядковану структуру. Висока форма може бути отримана з низької форми внаслідок нагрівання вище 750 °С. За подальшого нагрівання понад 1050 °С кристалічна симетрія змінюється від триклінної до моноклінної; утворюється мональбіт.

Перистеріт ― напівпрозорий альбіт, якому властива іризація (поверхня змінює колір залежно від кута спостереження або кута освітлення) або, іноді, адуляризація (блакитно-біле мерехтіння або ж відлив). Інша назва цього різновиду альбіту ― біломоріт.

Також виокремлюють:

альбіт галіїстий (штучний альбіт, у якому Алюміній ізоморфно заміщено Галієм);
альбіт германіїстий (штучний альбіт, у якому Силіцій (кремній) заміщено Германієм);
альбіт двійниковий (здвоєні кристали альбіту);
альбіт каліїстий (різновид альбіту з умістом K(AlSi₃O₈) понад 10 %).

За фізико-хімічним механізмом генезису альбіт у природі поділяють на:

1) кристали та зерна, що утворилися в умовах вільного росту (пегматити, жили гідротермальні);

2) зернисті агрегати, кристали, які метасоматично замістили інші кристали (граніти, гнейси, пегматити);

3) некристалографічні форми мікроскопічного розміру, які виникли внаслідок розпаду твердого польовошпатового розчину (пертити та антипертити у різних породах гірських магматичних);

4) перекристалізація дрібнозернистих агрегатів (породи гірські метаморфічні).

Високий альбіт у природі трапляється дуже рідко. Натомість низький альбіт досить поширений мінерал у гранітах і лужних гірських породах, особливо в їхніх пегматитах, гідротермальних жилах, у порожнинах різних порід; як метаморфічне новоутворення ― у гнейсах і кристалічних сланцях; як мінерал аутигенний ― в осадових породах; як Na-фаза у пертитах K-Na-шпатів польових, що зазнали розпаду. Низький альбіт виявлено у вулканічних аналогах кислих інтрузивних порід ― онгонітах і онгонітових реалітах.

Родовища Альбіту є в Карелії (Хізовара, Піртима та ін.), на Кольському півострові (Карнасурт, Ловозеро та ін.), у Австралії, Австрії, Білорусі, Індії, Італії, Кенії, Німеччині, Польщі, Франції, Швейцарії, Японії тощо.

Альбіт в Україні

Геологічні утворення з альбітом є в різних структурах України. Альбіт поширений у Приазов’ї (Волноваський район), є також у межах Українського щита. Особливим випадком є метапегматити України (Кіровоградський блок), які виникли внаслідок інтенсивного метасоматичного перетворення кварц-сподуменових пегматитів, заміщених кварц-петаліт-альбітовим агрегатом.

Значення

Альбіт використовують у виробництві кераміки, зокрема літієвої. Для виготовлення прикрас частіше використовують зразки з оптичним ефектом, які зазвичай обробляють шліфуванням у формі плоских кабошонів. У наукових дослідженнях альбіт застосовують для визначення ступеня метаморфізму. Він є популярним колекційним каменем.

Література

Минералы. Справочник : в 5 т. Москва : Наука, 2003. Том 5. Каркасные силикаты. Вып. 1. Силикаты с разорваными каркасами. Полевые шпаты / Гл. ред. Г. Б. Бокий, Б. Е. Боруцкий. 583 с.
Мала гірнича енциклопедія : у 3 т. / За ред. В. С. Білецького. Т. 1. Донецьк : Донбас, 2004. С. 45. URL: http://shron1.chtyvo.org.ua/Biletskyi_Volodymyr/Mala_hirnycha_entsyklopediia_Tom_1.pdf
Кривдік С. Г. Апофенітові альбітити Українського щита // Геохімія та рудоутворення. 2017. Вип. 38. С. 58–69.

Автори ВУЕ

Покликання на цю статтю: Квасниця І. В., Павлишин В. І. Альбіт // Велика українська енциклопедія. URL: https://vue.gov.ua/Альбіт (дата звернення: 10.05.2024).

Статус гасла: Оприлюднено
Оприлюднено: 14.11.2017

Важливо!

Ворог не зупиняється у гібридній війні і постійно атакує наш інформаційний простір фейками.

Ми закликаємо послуговуватися інформацією лише з офіційних сторінок органів влади.

Збережіть собі офіційні сторінки Національної поліції України та обласних управлінь поліції, аби оперативно отримувати правдиву інформацію.

Отримуйте інформацію тільки з офіційних сайтів

Покликання на цю статтю: Квасниця І. В., Павлишин В. І. Альбіт // Велика українська енциклопедія. URL: https://vue.gov.ua/Альбіт (дата звернення: 10.05.2024).

Альбіт

Зміст

Історична довідка

Характеристика

Хімічний склад

Фізичні властивості

Різновиди

Альбіт в Україні

Значення

Література

Автори ВУЕ

Важливо!

Офіс Президента України

Верховна Рада України

Кабінет Міністрів України

Служба безпеки України

Міністерство оборони України

Міністерство внутрішніх справ України

Генеральний штаб Збройних сил України

Державна прикордонна служба України

Кіберполіція

Національна поліція України