Пегматит

Пегмати́т (від давньогрец. πῆγμα — згуртування, міцний зв'язок) — різнозерниста, переважно крупнокристалічна магматична гірська порода або мінеральний комплекс.

Graphic Pegmatite.jpg

Історична довідка

Термін пегматит уперше був уведений мінералогом Р.-Ж. Гаюї у 1801 (за іншими даними — 1813) для гірської породи. Значення терміну поширилось і на геологічні тіла зі структурно-текстурними ознаками, вперше описаними для гранітних пегматитів.

Характеристика

Залягає у вигляді лінз, жил, штоків, гнізд.

Виникає у процесі кристалізації залишкового магматичного розплаву. Зазвичай має підвищений вміст діоксиду кремнію (SiO2), лугів та летких речовин. Кристалізація пегматитів, як правило, пов'язана з магмами гранітного складу, а також із лужними магмами і значно рідше — з основними.

Хімічний склад: SiO2 70–75 %, Al2O3 14–17 %, Na2O 2,7–4,2 %, K2O 2,7–4,4 %, P2O5 0,1–1,2 %, CaO 0,2–0,9 %, P2O5 0,1–1,2 %. Деякі пегматити містять разом з основними мінералами (загальними для них і материнських порід) мінерали рідкісних елементів: берилу, гафнію, літію, ніобію, рубідію, скандію, стронцію, танталу, телуру, урану, цезію та ін.

Пегматит включає польові шпати, найчастіше калієві, кварц, слюду, біотит, мусковіт. Можлива присутність берилу, бавеніту, турмаліну, давидиту.

Колір: рожевий, червонуватий, світло-сірий, жовтуватий та ін. Структура повнокристалічна, грубозерниста. У пегматитах часто розвиваються своєрідні структури закономірного проростання польового шпату правильно орієнтованими зернами кварцу — пегматитова (графічна) структура. Текстура евтектоїдна. Густина 2,5—2,7 г/см3 .

Розміри пегматитових жил сильно варіюють і можуть сягати декількох кілометрів у довжину за декількох метрів у потужності. Зустрічаються пластові окремості.

Походження

Пегматити — гіпабісальні, переважно жильні породи. Формуються в умовах помірних і значних глибин, у широкому температурному діапазоні (приблизно від 650–700 до 250–200 °С), що відповідає кінцю магматичного — початку гідротермального процесу, за високої активності летких компонентів-мінералізаторів (води, флуору тощо). Утворення гранітних пегматитів пов'язують з кристалізацією залишкового силікатного розплаву, в якому концентруються леткі і рідкісні елементи, або розглядають їх як проміжні утворення між виверженими магматичними і гідротермальними жильними породами.

Класифікація

Існує багато промислово-генетичних, текстурно-парагенетичних і мінерало-геохімічних класифікацій гранітних пегматитів. Загально прийнята в геології класифікація гранітних пегматитів за глибиною залягання:

  • пегматити великих глибин;
  • глибині пегматити (слюдоносні);
  • пегматити помірних глибин (рідкіснометалічні);
  • пегматити малих глибин (гірськокриштальні);

У гірництві розрізняють види пегматитів:

  • керамічні — є джерелом польовошпатової сировини;
  • слюдоносні (мусковітові) — джерело мусковіту;
  • рідкісноземельні — потенціальні джерела рідкісних земель, скандію, дорогоцінних і виробних каменів;
  • рідкіснометалічні — джерело літію, цезію, рубідію, берилію, танталу, олова;
  • гірськокриштальні — незамінне джерело п'єзокварцу, а також моріону, кварцу для плавки, оптичного флюориту.

Крім того, розрізняють різновиди пегматитів:

  • десиліфікований — виникає у випадку, коли гранітний пегматитовий розплав зустрічається з ультраосновною або карбонатною породою і відбувається його десиліфікація. З такими пегматитами пов'язані родовища корунду та смарагдів;
  • керамічний — складений калієвим польовим шпатом, або альбітом з кварцом, або нефеліном з невеликими кількостями інших мінералів;
  • корундовий — перетворений в результаті взаємодії зі вмісною породою, складається з плагіоклазу і корунду, належить до десиліфікованих пегматитів.
  • письмовий (єврейський камінь) — у якому взаємно пророщені польовий шпат і кварц утворюють структуру, що нагадує літери давньоєврейського письма.

Поширення

  • Пегматитові родовища містять цінні мінерали, які за кількістю і якістю достатні для економічно доцільної розробки. Розрізняють 3 класи родовищ — прості, перекристалізовані і метасоматичні заміщені пегматити.
  • Прості, або керамічні пегматити розробляють для отримання комплексної керамічної сировини, що складається із зростків польових шпатів і кварцу зазвичай у співвідношенні 3:1.
  • Перекристалізовані, або слюдяні пегматити відрізняються наявністю мусковіту, що складає найцінніший мінерал пегматитів цього класу.
  • Метасоматичні заміщені або рідкіснометалічні пегматити є сировиною для вилучення гірського кришталю, оптичного флюориту, дорогоцінних каменів, руди літію, берилію, цезію, рубідію, іноді руди олова, вольфраму, торію, урану, ніобію, танталу, рідкісноземельних елементів. З метасоматичних змінених пегматитів видобувають також дорогоцінні камені: топаз, аквамарин, турмалін, гранат, аметист.

Локалізація: Росія (Південний Урал, Карелія), Бразилія (шт. Мінас-Жерайс), Норвегія (родовище Гитере поблизу м. Арендаля, Крагере у Східній Норвегії), Швеція (м. Іттербі) та ін. В Україні є в межах Українського кристалічного щита та на Волині.

Застосування

Використовують як недорогий камінь для виробів. Пегматитові жили є основним джерелом польових шпатів для керамічної і скляної промисловості. Порожнини центральних частин пегматитових жил часто містять коштовні камені, а також слюду і п'єзокварц, які застосовують в електротехнічній промисловості.

Додатково

  • У часи античності вважали, що написи на письмовому пегматиті зроблені богами і вшановували такі зразки як божественні письмена. З них робили амулети і обереги.

Література

  1. Юрк Ю. Ю. Граниты и пегматиты Украинского кристаллического щита. Киев : Изд-во АН УССР, 1956. 123 с.
  2. Литовченко Е. И. Гранитные пегматиты Западного Приазовья. Киев : Наукова думка, 1976. 130 с.
  3. Минералогия и генезис камерных пегматитов Волыни / Под ред. Е. К. Лазаренко. Львов : Вища школа, 1963. 359 с.
  4. Мала гірнича енциклопедія : у 3 т. / За ред. В. С. Білецького. Донецьк : Східний видавничий дім, 2004–2013.
  5. D. London: Granitic pegmatites: an assassment of current concepts and directions for the future. Lithos nr 80, 2005, s. 281-303.

Автор ВУЕ

В. С. Білецький

Покликання на цю статтю

Покликання на цю статтю: Білецький В. С. Пегматит // Велика українська енциклопедія. URL: https://vue.gov.ua/Пегматит (дата звернення: 28.04.2024).


Оприлюднено

Статус гасла: Оприлюднено
Оприлюднено:
04.03.2022

Важливо!

Ворог не зупиняється у гібридній війні і постійно атакує наш інформаційний простір фейками.

Ми закликаємо послуговуватися інформацією лише з офіційних сторінок органів влади.

Збережіть собі офіційні сторінки Національної поліції України та обласних управлінь поліції, аби оперативно отримувати правдиву інформацію.

Отримуйте інформацію тільки з офіційних сайтів


Міністерство оборони України Лого.png

Міністерство оборони України

МВС України Лого.jpg

Міністерство внутрішніх справ України

Генеральний штаб ЗСУ Лого.jpg

Генеральний штаб Збройних сил України

Державна прикордонна служба України Лого.jpg

Державна прикордонна служба України

Увага! Опитування читачів ВУЕ. Заповнити анкету ⟶