Альдини
Альди́ни (від італ. Aldo Pio Manuzio — Альд Пій Мануцій — ім’я видавця) — книги, видані упродовж 15–16 ст. у містах Венеції, Римі та Болоньї у видавництві А. Мануція та його спадкоємців.
Зміст
Історична довідка
1494 А. Мануцій відкрив у м. Венеції «Дім Альда» — видавництво, головним завданням якого було видання творів класичних античних авторів. Бл. 1500, задля вивчення давньогрецької мови, перекладу класичних текстів, А. Мануцій заснував «Нову Академію» — гурток учених-елліністів, філологів та істориків. Невдовзі «Дім Альда» здобув славу провідного європейського видавництва та досяг значного комерційного успіху. Типовий наклад його видань становив 275 примірників; окремі наклади сягали 1000 примірників.
Історія альдин припинилася зі смертю Альда Мануція Молодшого (1597).
За приблизно 100 років існування «Дому Альда» вийшло понад 1000 видань.
Характеристика
Змістові особливості
Альдини — це видання творів переважно античних письменників і філософів, зокрема, Аристотеля, Аристофана, Софокла, Геродота, Ксенофонта, Еврипіда, Демосфена, Плутарха, Платона, Овідія та ін.; крім того, середньовічних авторів — Ф. Петрарки, Данте Аліг’єрі, Дж. Боккаччо, Еразма Роттердамського. Серед Альдин — книги грецькою, латинською та італійською мовами.
Найвідоміші альдини:
- 5-томне зібрання творів Аристотеля (1495–1597);
- діалог «Про Етну» П. Бембо (1496);
- ілюстроване видання «Гіпноеротомахія, або Сон Поліфіла» (1499);
- повне видання творів Платона (1513);
- хрестоматія античних авторів «Ріг достатку» (1517) та ін.
Члени «Нової Академії» при підготовці видань досліджували тексти давньогрецької та давньоримської класики, звіряли списки.
Альдини спричинилися до формування книжкової серії як видавничого проекту: видання мали типові формати, подібне художнє оформлення тощо.
Особливості дизайну
Альдини мали різні формати, однак найбільш відомими є друки в 1/8 частку аркуша (in octavo) — компактні, зручні томи, які почали витісняти громіздкі фоліанти 15 ст.
Зменшення формату видання асоціювалося із впровадженням нових гарнітур (антикви), курсивного накреслення, зменшенням кеглю шрифту. Текст став убористим, лаконічним. Більшість шрифтів альдин розробив Франческо Гріффо.
Настанова на компактність форми призвела також до зменшення кількості ілюстрацій в альдинах. Для виготовлення накладів альдин часто використовувалися різні види паперу та матеріали для палітурок — дорожчі та дешевші, що зробило книги доступнішими споживачам.
Новаторські рішення та популярність альдин викликали чимало підробок. Тож у 1501 Альд Мануцій на титульних аркушах книжок свого видавництва запровадив емблему: якір, довкола якого звивається дельфін. Вертикально розташоване зображення поділяє на частини написане по горизонталі імʼя видавця — Aldus. Видавнича марка «Дому Альда» ілюструвала філософію видавництва: «Festina lente» («поспішай повільно»). Адже якір — це надійність і постійність, а дельфін — швидкість, мобільність.
Альдини та Україна
В Україні 16–17 ст. альдини були рідкістю, оскільки основний потік видань античних авторів йшов не з Італії, а з Німеччини та Польщі. Надходження альдин до бібліотек міст Києва, Харкова, Львова, Одеси та Ніжина відбувалося переважно в 18–19 ст., коли у цих містах почали виникати приватні бібліофільські колекції та університетські бібліотеки.
На 2019 у бібліотеках України — понад 140 видань А. Мануція та спадкоємців у бл. 200 примірниках. Більшість альдин в Україні зберігаються у Національній бібліотеці України імені В. І. Вернадського (м. Київ).
Значення
Альдини, з огляду на ретельно відредаговані тексти, ошатний і зручний дизайн, вважаються шедеврами пізньосередньовічного європейського книжкового мистецтва.
Альдини, як новаторське явище, вплинули на сучасне їм та подальше книжкове мистецтво.
Література
- Лазурский В. Альд и альдины. Москва : Книга, 1977. 136 с.
- Шамрай М. Альдини в бібліотеках України. Київ : Академперіодика, 2008. 142 с.
- Скленар І., Лозинський М. Історія видавничої справи та редагування. Львів : Львівський національний університет імені Івана Франка, 2014. 190 с.
Автор ВУЕ
Покликання на цю статтю: Морозов О. С. Альдини // Велика українська енциклопедія. URL: https://vue.gov.ua/Альдини (дата звернення: 3.05.2024).
Оприлюднено: 27.06.2019
Важливо!
Ворог не зупиняється у гібридній війні і постійно атакує наш інформаційний простір фейками.
Ми закликаємо послуговуватися інформацією лише з офіційних сторінок органів влади.
Збережіть собі офіційні сторінки Національної поліції України та обласних управлінь поліції, аби оперативно отримувати правдиву інформацію.
Отримуйте інформацію тільки з офіційних сайтів
Офіс Президента України
Верховна Рада України
Кабінет Міністрів України
Служба безпеки України
Міністерство оборони України
Міністерство внутрішніх справ України
Національна поліція України
