Андріяшик, Роман Васильович
Андрія́шик, Рома́н Васи́льович (09.05.1933, с. Королівка, тепер Борщівського району Тернопільської області, Україна — 02.10.2000, м. Київ, Україна) — письменник. Писав українською мовою.
|
Андріяшик, Роман Васильович | |
|---|---|
| Народження | 09.05.1933 |
| Місце народження | Королівка |
| Смерть | 02.10.2000 |
| Місце смерті | Київ |
| Alma mater | Чернівецький національний університет імені Юрія Федьковича |
| Місце діяльності | Українська радянська енциклопедія, Український письменник |
| Напрями діяльності | літературна творчість, проза |
|
Відзнаки | |
|---|---|
| Премії | Благовіст (1993), Національна премія України імені Тараса Шевченка (1998) |
Життєпис
Народився в селянській родині. Закінчив 1954 фізико-математичний факультет Чернівецького університету (тепер Чернівецький національний університет імені Юрія Федьковича). Відтоді служив у лавах Радянської армії, після демобілізації працював журналістом (1957–1968). У 1964 закінчив заочне відділення факультету журналістики Львівського університету (тепер Львівський національний університет імені Івана Франка).
З 1966 ― член Спілки радянських письменників України (тепер Національна спілка письменників України).
Працював науковим редактором Головної редакції Української радянської енциклопедії (1976–1978), старшим редактором видавництва «Радянський письменник» (1978–1993; з 1991 — «Український письменник»).
Творчість
Друкуватися почав 1957. У першому романі «Люди зі страху» (1966) подано нове трактування війни ― не як вияву героїзму, а як абсурдного, антигуманного за своєю суттю механізму. Для прози Андріяшика характерні антимонументальність та принципове суб’єктивне ставлення до дійсності.
Роман «Полтва» (опублікований у журналі «Прапор», 1969) отримав негативну оцінку критики. Зображення в романі боротьби духовності й бездуховності в Західній Україні періоду 1916–1919 призвели до творчої ізоляція письменника до 1976.
Як наслідок, твори Андріяшика певний час не друкували в Україні, а в м. Москві.
Тему роману «Полтва» продовжує роман «Додому нема вороття» (журнал «Дніпро», 1969), де показано відчайдушне намагання героя вижити й зберегти свою сутність, усвідомлюючи себе чужим, стороннім на рідній землі. Цей своєрідний триптих завершує роман «Сад без листопаду» (1980), герой якого став жертвою радіаційного опромінення.
Іншою темою прози Андріяшика є пошук українством власного шляху на складних перегонах історії. Письменник не обтяжений догмами соцреалізму й не обмежений внутрішньою цензурою. Винятком став «виробничий» роман «Кровна справа» (1978) ― компромісний крок після політичних звинувачень за «ідеологічні збочення» в романі «Полтва». Автор тяжіє до художнього осмислення дійсності як складної, багатозначної, варіативної, де точкою опори залишаються людський дух і людська гідність.
Художнє мислення творів Андріяшика ґрунтується на органічному поєднанні національної традиції зі стильовими особливостями новітнього західноєвропейського модерну. У прозі письменника сильний інтелектуальний струмінь, зокрема в романі про долю Ю. Федьковича «Сторонець» (1993), який постав і художнім портретом всього українства на його шляху до національної самосвідомості.
Перу Андріяшика належать також драми «В кінці престолу» (1994) та «Велика гра» (не опубл.) ― про патріарха Володимира (Романюка).
Художньо-стильові пошуки привели письменника до лірико-трагічної та героїко-оптимістичної тональності письма.
Визнання
Лауреат літературної премії «Благовіст», 1993; Державної премії України ім. Т. Шевченка, 1998 (тепер Національна премія України імені Тараса Шевченка).
Ім’я Андріяшика присвоєно Борщівській гімназії.
Додатково
Під час пожежі в батьківській хаті письменника згоріли завершений рукопис роману «Камінний хрест», присвячений В. Стефаникові, та незакінчений роман про І. Франка «Мойсей».
Твори
- Кровна справа. Київ : Радянський письменник, 1978. 207 с.
- Сад без листопаду. Київ : Дніпро, 1984. 253 с.
- Полтва. Київ : Дніпро, 1989. 250 с.
- Сторонець. Київ : Український письменник, 1992. 175 с.
- Додому нема вороття; Люди зі страху. Київ : Дніпро, 1993. 535 с.
Література
- Чендей И. Роман о доле народной // Андрияшик Р. Люди из страха. Москва : [б. и.], 1968. 560 с.
- Кондратюк А. Витоки художньої істини: над сторінками прози Романа Андріяшика // Українська мова і література в школі. 1987. № 10. С. 16–21.
- Бєляєв В. Про книгу Р. Андріяшика // Андріяшик Р. Додому нема вороття; Люди зі страху. Київ : Дніпро, 1993. 535 с.
- Портяк В. Андріяшик Р. «На полі крови»: письменницькі роздуми // Український світ. 1996. № 4–5. С. 44–46.
- Верников М. Роман Андріяшик. 1933–2000. Письменник // Визначні постаттіТернопілля / Уклад. О. Бенч, В. Троян. Київ : Дніпро, 2003. С. 5.
- Медвідь В. Без гніву і пристрасті: есеї, мемуари, щоденники. Київ : Грані-Т, 2009. 400 с.
- Дністровий А. Роман Андріяшик // Письмо з околиці: статті та есеї. Київ : Грані-Т, 2010. С. 105–109.
- Історія української культури / За ред. Л. В. Анучиної, О. А. Стасевської. 2-ге вид., випр. та допов. Харків : Право, 2013. 256 с.
- Савчин Н. Б. Творчість Романа Андріяшика в рецепції радянської критики // Одеський лінгвістичний вісник. 2015. № 5. С. 129–132.
Автор ВУЕ
Покликання на цю статтю: Тарнашинська Л. Б., Герасимова Г. П. Андріяшик, Роман Васильович // Велика українська енциклопедія. URL: https://vue.gov.ua/Андріяшик, Роман Васильович (дата звернення: 11.05.2024).
Статус гасла: оприлюднено
Оприлюднено: 01.02.2021
Важливо!
Ворог не зупиняється у гібридній війні і постійно атакує наш інформаційний простір фейками.
Ми закликаємо послуговуватися інформацією лише з офіційних сторінок органів влади.
Збережіть собі офіційні сторінки Національної поліції України та обласних управлінь поліції, аби оперативно отримувати правдиву інформацію.
Отримуйте інформацію тільки з офіційних сайтів
Офіс Президента України
Верховна Рада України
Кабінет Міністрів України
Служба безпеки України
Міністерство оборони України
Міністерство внутрішніх справ України
Національна поліція України
