Андрієвський, Олексій Олександрович
Андріє́вський, Олексі́й Олекса́ндрович (псевдоніми і криптоніми — Андибер, А. Каневський, Ол. Канівець, Перебендя, А. А., А-р., А. Т-ий; 28.03.1845, м. Канів, тепер Черкаської обл., Україна ― 22.07.1902, м. Київ, тепер Україна) ― учений, громадський діяч, педагог, історик, літературознавець. Батько О. О. Андрієвської, брат М. О. Андрієвського.
|
Андрієвський, Олексій Олександрович | |
|---|---|
| Псевдоніми | Андибер, А. Каневський, Ол. Канівець, Перебендя |
| Народження | 28.03.1845 |
| Місце народження | Канів |
| Смерть | 22.07.1907 |
| Місце смерті | Київ |
| Alma mater | Київський національний університет імені Тараса Шевченка |
| Місце діяльності | Одеса, Україна |
| Напрями діяльності | критика, історія, освіта |
Життєпис
Закінчив 2-у Київську гімназію (1862).
У 1862–1865 навчався на історико-філологічному факультеті Київського університету імені Св. Володимира (тепер Київський національний університет імені Тараса Шевченка).
У листопаді 1865 вступив на Київські педагогічні курси.
Після завершення навчання (1866) призначений на посаду викладача російської мови та словесності Катеринославської (тепер м. Дніпро) гімназії.
1871 Андрієвського перевели до м. Одеси, де він викладав у Рішельєвській, а з 1872 ― в 2-й Одеській гімназії. 1877 отримав призначення до м. Архангельська (тепер Російська Федерація), проте через стан здоровʼя переїхав у м. Тулу (тепер Російська Федерація).
1878 через хворобу вийшов у відставку і повернувся до м. Одеси. Викладав у юнкерському училищі, давав приватні уроки.
1879 був арештований і до 1881 перебував у засланні в м. В’ятці (тепер м. Кіров, Російська Федерація). У цей час як співробітник місцевого статистичного комітету брав участь у підготовці збірника наукових праць «Століття Вʼятської губернії» («Столетие Вятской губернии»).
У 1881–1885 ― редактор неофіційної частини «Київських губернських відомостей» («Кіевскія губернскія вѣдомости»). Був також редактором газети «Одеський вісник» («Одесскій вѣстникъ»), членом редакційної колегії журналу «Київська минувшина» («Кіевская старина»), газет «Труд» та «Зоря» («Заря»).
Працював (1885–1890) інспектором гімназії в м. Златопіль (тепер у складі м. Новомиргорода Кіровоградської області).
З 1890 ― вчитель словесності 1-ї Київської гімназії та Фундуклеївської жіночої гімназії м. Києва.
У березні 1896 Андрієвського призначили інспектором народних училищ Катеринославської губернії, який мав опікуватися народними сільськими та міськими училищами.
У грудні 1896 обійняв посаду директора Одеського сирітського будинку.
Похований на Байковому кладовищі в м. Києві.
Діяльність
Андрієвський ― активний учасник процесу реформування середньої школи в Російській імперії в другій половині 19 ст. в напрямі створення системи фізичного виховання, автор ґрунтовної праці «Які заходи необхідні для покращення фізичного виховання в середній школі?» («Какие меры необходимы к поднятию физического воспитания в средней школе?»; 1899).
Був активним членом Київської та Одеської «Громади», Одеського відділу «Російського географічного товариства», Літературно-артистичного товариства в м. Одесі, «Товариства любителів літератури, науки та мистецтва» в м. Одесі, співробітником Одеського відділу Російського товариства охорони народного здоров’я.
Засновник Товариства піклування про жіночу освіту в м. Катеринославі, Слов’янського товариства в м. Одесі, фонду впорядкування і збереження могили Т. Шевченка (м. Київ), Київської комісії народних читань, яку пізніше реорганізовано в Товариство сприяння початковій освіті, Народної аудиторії в м. Києві; ініціатор створення лікувальних колоній для учнів у народних школах м. Одеси.
Просвітницька діяльність ученого охоплює відкриття: трикласної жіночої безкоштовної школи для бідних дітей у м. Одесі; народної школи імені Т. Шевченка (м. Київ); вечірніх Європейських курсів у м Одесі.
Автор наукових праць з історії Запорозької Січі, суспільно-політичного життя міст Києва, Білої Церкви, В’ятки, Канева.
Протягом 1882–1886 опублікував 10 томів під назвою «Історичні матеріали з архіву Київського губернського правління» («Исторические материалы из архива Киевского губернского правления»), 1893 ― «Матеріали для історії Запоріжжя» («Материалы для истории Запорожья»).
У статтях «Про перетворення в міському будинку сиріт» («О переобразовании городского сиротского дома», 1901) та в «Положенні про міський будинок сиріт» («Положении о городском сиротском доме», 1902) узагальнив досвід соціального виховання дітей-сиріт.
Новаторськими за змістом були ідеї Андрієвського, пов’язані з літературною критикою на межі 19–20 ст., зокрема статті, присвячені творчості Т. Шевченка, Г. Квітки-Основ’яненка, В. Жуковського, О. Жемчужникова, Я. Полонського, Є. Баратинського та ін.
Література
- Каманин И. Алексей Александрович Андриевский // Киевская старина. 1902. № 9. С. 413–433.
- Памяти Алексея Александровича Андриевского (1845–1902). Киев : Киевское общество содействия начальному образованию, 1905. 25 с.
- Русова С. Ф. Пам’яті О. О. Андрієвського // Світло. 1912. № 7. С. 41–44.
- Щербина С. М. О. О. Андрієвський (його життя та діяльність) // Вісник Одеської комісії краєзнавства. 1924. № 1. С. 24.
- Підвальна Ю. В. Принцип індивідуального підходу роботи О. Андрієвського до навчання російської мови у вищих навчальних закладах // Права дитини: від витоків до сьогодення. Умань : ПП Жовтий, 2013. С. 135–137.
- Підвальна Ю. В. Олексій Андрієвський — активний громадський діяч та просвітник на теренах України // Науковий вісник Східноєвропейського національного університету імені Лесі Українки. 2014. № 8. С. 13–18.
- Андрієвський Олексій Олександрович // Дослідники історії Південної України : в 2 т. Київ : [б. в.], 2016. Т. 2. С. 25–27.
Автор ВУЕ
Покликання на цю статтю: Гоменюк О. О. Андрієвський, Олексій Олександрович // Велика українська енциклопедія. URL: https://vue.gov.ua/Андрієвський, Олексій Олександрович (дата звернення: 7.05.2024).
Статус гасла: оприлюднено
Оприлюднено: 01.02.2021
Важливо!
Ворог не зупиняється у гібридній війні і постійно атакує наш інформаційний простір фейками.
Ми закликаємо послуговуватися інформацією лише з офіційних сторінок органів влади.
Збережіть собі офіційні сторінки Національної поліції України та обласних управлінь поліції, аби оперативно отримувати правдиву інформацію.
Отримуйте інформацію тільки з офіційних сайтів
Офіс Президента України
Верховна Рада України
Кабінет Міністрів України
Служба безпеки України
Міністерство оборони України
Міністерство внутрішніх справ України
Національна поліція України
