Антипротозойні засоби

Антипротозо́йні за́соби (від анти…, прото… і грец. ξωά — життя) — лікарські препарати, що пригнічують життєдіяльність найпростіших; застосовують у лікуванні протозойних інфекцій.

До антипротозойних засобів належать хіміотерапевтичні препарати різної хімічної будови, призначені для лікування амебіазу, токсоплазмозу, балантидіазу, лямбліозу, трихомонозу, хламідіозу (група АТХ Р01А), протималярійні препарати (група АТХ Р01В), препарати для лікування лейшманіозів і трипаносомозу (група АТХP01C).

Засоби для лікування амебіазу поділяють залежно від локалізації збудника на:

• амебіциди, ефективні за будь-якої локалізації патологічного процесу (наприклад, метронідазол);
• амебіциди прямої дії, ефективні переважно за локалізації амеб у просвіті кишечника (наприклад, хініофон);
• амебіциди непрямої дії, ефективні при локалізації амеб у просвіті та у стінці кишечника (наприклад, тетрациклін, доксициклін);
• тканевіамебіциди, ефективні переважно за локалізації амеб у печінці (наприклад, хінгамін).

За лікуванні лямбліозу застосовують метронідазол, тинідазол, амінохінол та ін., трихоманозу — метронідазол, тинідазол, нітазол, орнідазол та ін., балантидіазу — антибіотики тетрациклін, доксициклін, мономіцин та ін., токсоплазмозу — піриметамін, кліндаміцин, хлоридин та ін.

Протималярійні препарати представлені похідними хіноліну (хінін, хлорохін, мефлохін, примахін та ін.) та піримідину (піриметамін). До похідних піримідину також відносять ко-тримоксазол, що пригнічує дигідрофолатредуктазу малярійного плазмодію.

За тропністю до певних форм розвитку плазмодія в організмі людини виділяють:

• гематошизотропні засоби, які впливають на еритроцитарні шизонти (наприклад, хлорохін);
• гістошизотропні засоби, які впливають на тканеві шизонти (наприклад, хлоридин);
• гамонтотропні засоби, що впливають на статеві форми малярійного плазмодію (наприклад, примахін, хлоридин).

Застосовують індивідуально та в комбінаціях для профілактики та лікування малярії.

Для лікування лейшманіозів використовують препарати п’ятивалентної сурми (солюсурмін та стибоглюконат натрію), антибіотик мономіцин, а також метронідазол (зокрема в разі шкірного лейшманіозу).

У лікуванні південноафриканського трипаносомозу застосовують препарати миш’яку (меларсопрол та ацетарсол), ароматичний діамідинпентамідин та поліаніонну сполуку сурамін, за південноамериканського трипаносомозу (хвороба Шагаса) — протималярійний препарат примахін, антибіотик пуроміцин та ін.

Література

1. Машковский М. Д. Лекарственные средства. 16-е изд., перераб., испр. и доп. Москва : Новая волна, 2012. 1216 с.
2. Чекман І. С., Горчакова Н. О., Казак Л. І. та ін. Фармакологія / Ред. І. С. Чекман. 3-є вид., випр. та доопрац. Вінниця : Нова книга, 2016. 784 с.
3. Довідник лікарських засобів, зареєстрованих в Україні станом на 18.12.2017. URL: https://medhub.info
4. Энциклопедия лекарств РЛС®. URL: https://www.rlsnet.ru/
5. ATC / DDD Index 2018 // WHO Collaborating Centre for Drug Statistics Methodology. URL: https://www.whocc.no/atc_ddd_index/
6. Державний формуляр лікарських засобів. Випуск десятий. Київ, 2018. 1222 с.

Автор ВУЕ

• Т. А. Бухтіарова

Покликання на цю статтю: Бухтіарова Т. А. Антипротозойні засоби // Велика українська енциклопедія. URL: https://vue.gov.ua/Антипротозойні засоби (дата звернення: 10.05.2024).