Анікет

Áнікет (грец. ᾿Ανίκητος — непереможний) — багатозначний термін:

1) У давньогрецькій міфології — син Геракла та Геби, який, разом із братом-близнюком Алексіаресом, охороняє Олімп.

2) Раб останнього понтійського царя Марка Антонія Полемона II (12/11 до н. е. — 74), майстерний мореплавець. За свої заслуги був відпущений на волю і призначений командувачем флоту. У 63 царство Полемона силоміць перетворене на римську провінцію. На знак протесту Анікет організував партизанську війну на морі, вдався до піратства та залучив міську бідноту, рабів і навколишні гірські племена. У 69 захопив і розграбував м. Трапезунд (тепер м. Трабзон, Туреччина), знищив римський гарнізон і спалив воєнну ескадру. Імператор Веспасіан придушив повстання; Анікета видали римлянам. Подальша його доля невідома.

Мучеництво папи Анікета. Фрагмент фрески худ. Антоніо Чирчіньяні, кін. 16 — поч. 17 ст.

3) У католицизмі — Анікет (лат. Anicetus, бл. 154–165) — 11-й Папа Римський, наступник Пія І; святий, мученик. Родом із м. Емеси (тепер м. Хомс) у Сирії. Підтримував тісні зв’язки Риму з релігійними громадами Близького Сходу. Бл. 154 за участі Анікета та св. Полікарпа Смірнського відбулися дебати щодо дати святкування Великодня; згоди не було досягнуто, однак Анікет дозволив Полікарпу святкувати Великдень у м. Смірні 14 нісана відповідно до місцевої традиції (див. Літочислення релігійне) і здійснити Євхаристію в одній із римських церков.

За понтифікату Анікета, у м. Римі проживали або перебували церковні діячі — Юстин Мученик; Егесип, автор однієї з перших ґрунтовних праць із історії християнства; Маркіон; богослови Кердон і засновник гностицизму Валентин Александрійський.

Анікет засудив монтанізм і маркіонізм як єресі. Йому приписують уведення заборони духовенству відрощувати довге волосся.

За переказом, Анікет помер мученицькою смертю; похований у Ватикані.

День поминання — 17 квітня (одна із вірогідних дат смерті).

Література

  1. Campbell Th. Pope St. Anicetus. The Catholic Encyclopedia. Vol. 1. New York : Robert Appleton Company, 1907. URL: http://www.newadvent.org/cathen/01514a.htm
  2. Задворный В. История Римских пап. Москва, 1995. Т. 1. С. 85.
  3. Лисовый И. А., Ревяко К. А. Античный мир в терминах, именах и названиях. Словарь-справочник по истории и культуре Древней Греции и Рима. 3-е изд. Минск : Беларусь, 2001. 1488 с.
  4. Rendino C. The Popes: Histories and Secrets. Santa Ana: Seven Locks Press, 2002. 643 p.

Автор ВУЕ

І. В. Шліхта


Покликання на цю статтю

Покликання на цю статтю: Шліхта І. В. Анікет // Велика українська енциклопедія. URL: https://vue.gov.ua/Анікет (дата звернення: 7.05.2024).


Оприлюднено

Статус гасла: Оприлюднено
Оприлюднено:
25.03.2020

Важливо!

Ворог не зупиняється у гібридній війні і постійно атакує наш інформаційний простір фейками.

Ми закликаємо послуговуватися інформацією лише з офіційних сторінок органів влади.

Збережіть собі офіційні сторінки Національної поліції України та обласних управлінь поліції, аби оперативно отримувати правдиву інформацію.

Отримуйте інформацію тільки з офіційних сайтів


Міністерство оборони України Лого.png

Міністерство оборони України

МВС України Лого.jpg

Міністерство внутрішніх справ України

Генеральний штаб ЗСУ Лого.jpg

Генеральний штаб Збройних сил України

Державна прикордонна служба України Лого.jpg

Державна прикордонна служба України

Увага! Опитування читачів ВУЕ. Заповнити анкету ⟶