Арабський халіфат
Ара́бський халіфа́т (араб. خلافة — хілафа), умовна назва кількох теократичних державних утворень на Близькому Сході, правителі яких претендували на статус верховних духовних правителів ісламського світу.
Перший Арабський халіфат («праведний халіфат», тобто халіфат, очолюваний праведними халіфами) утворився 632 (рік смерті пророка Мухаммада) після обрання халіфом радника Мухаммада Абу Бакра ас-Сіддика.
Троє наступників Абу Бакра (праведні халіфи Умар ібн аль-Хаттаб, Усман ібн Аффан та Алі ібн Абу Таліб) отримували владу шляхом обрання, а не успадковували її.
На роки існування «праведного халіфату» (632–661) припадає війна з віровідступниками (632–633) і розширення території халіфату на весь Аравійський півострів, Месопотамію, Персію, Єгипет, частину Південного Кавказу та о. Кіпр. Роль столиці «праведного халіфату» спершу виконувала м. Медина, а з 656 — м. Ель-Куфа (тепер Ірак).
Після убивства останнього праведного халіфа Алі ібн Абу Таліба хариджитами халіфом став Моавія ібн Абу Суф’ян (603–680, роки правління: 661–679), який передав владу у спадок своєму синові Язиду I (645–683, роки правління: 680–683), започаткувавши династію Омеядів. Таким чином халіфат перетворився на монархію.
У роки правління Омеядів (661–750) Арабський халіфат досягнув найбільшої могутності. До нього було приєднано землі Магрибу до Марокко включно, більшість території Іспанії й Португалії, частину Центральної Азії (Мавераннахр), частину нинішнього Пакистану, та Пенджаб.
У роки правління Омеядів було покладено основу кодифікації ісламського права (див. Шаріат; фікх), валютної системи (див. Динар; дирхем). У зв’язку з приєднанням до халіфату великих територій із немусульманським населенням і толерантним ставленням Омеядів до авраамічних релігій окремі християнські і юдейські родини обійняли високе становище у правлячій ієрархії.
Столицею Омеядів був м. Дамаск (661–744), однак у 744 Марван II на короткий час переніс столицю з м. Дамаска до м. Харрана (тепер Туреччина). У роки правління Мервана II Арабський халіфат охопила иизка повстань, наслідком яких стало падіння влади Омеядів 750. Халіф Абуль-Аббас ас-Саффах, який прийшов до влади 750, започаткував династію Аббасидів.
Її претензії на владу спиралися на те, що її засновник був прямим нащадком Аббаса ібн Абд аль-Мутталіба — рідного дядька Мухаммада. Столицю держави 752 було перенесено до м. Багдада (тепер Ірак), у зв’язку з чим Арабський халіфат доби Аббасидів часто називають Багдадським халіфатом.
2 пол. 8 – поч. 9 ст. вважається періодом розцвіту халіфату. Незважаючи на це, саме в цей час розпочався процес розпаду Арабського халіфату — майже одразу після встановлення влади Аббасидів з-під їхнього контроллю вийшла Андалусія (Кордовський емірат), де владу зберегли нащадки Омеядів, а у 780-х у Магрибі утворилася держава Ідрисидів.
З сер. 9 ст. розпочався поступовий занепад держави Аббасидів, яка потрапила під контроль спочатку Буїдів, а пізніше Сельджукідів. З 10 ст. халіфи втратили світську влади й виконували функції верховних духовних лідерів ісламського світу (визнавалися лише сунітами). У цей період підвладна халіфату територія обмежувалася частиною території нинішнього Іраку і на короткий час поширювалася на західну Персію та інші сусідні землі.
Халіфи з династії Аббасидів знову зосередили у своїх руках світську владу у 1180-х і упродовж короткого часу успішно протистояли спробам монголів завоювати халіфат. Після взяття м. Багдада монголами 1258 останнього халіфа Абу Ахмада Абдуллаха Аль-Мустасіма було страчено, а Арабський халіфат припинив існування.
Література
- Мюллер Ф. А. История ислама с основания до новейших времен. Санкт-Петербург, 1895. Т. II.
- Marçais G. L’art musulman. Paris. 1962.
- Мец А. Мусульманский Ренессанс. Москва, 1973.
- Kennedy H. The Prophet and the Age of the Caliphates: The Islamic Near East from the 6th to the 11th Century. Harlow, 2004.
Автор ВУЕ
Покликання на цю статтю: Арабський халіфат // Велика українська енциклопедія. URL: https://vue.gov.ua/Арабський халіфат (дата звернення: 27.04.2024).
Статус гасла: Оприлюднено
Оприлюднено: 18.02.2021
Важливо!
Ворог не зупиняється у гібридній війні і постійно атакує наш інформаційний простір фейками.
Ми закликаємо послуговуватися інформацією лише з офіційних сторінок органів влади.
Збережіть собі офіційні сторінки Національної поліції України та обласних управлінь поліції, аби оперативно отримувати правдиву інформацію.
Отримуйте інформацію тільки з офіційних сайтів
Офіс Президента України
Верховна Рада України
Кабінет Міністрів України
Служба безпеки України
Міністерство оборони України
Міністерство внутрішніх справ України
