Артеміда
Артемі́да (грец. Ἄρτεμις) — у давньогрецькій міфології — богиня олімпійського пантеону, донька верховного бога Зевса і титаніди Лето, сестра-близнючка Аполлона.
У міфології
За міфом, народити дитину на поверхні земної тверді Лето не могла через ревнощі Гери. Титаніда вмовила плавучий острів Делос дати їй прихисток. На його берегах з’явилася на світ Артеміда й одразу допомогла матері народити Аполлона. Відтоді Артеміда — захисниця породіль і немовлят.
Разом з Аполлоном вони уособлюють любов та повагу дітей до матері. Це засвідчує міф про жорстоке покарання Артемідою та Аполлоном фіванської цариці Ніоби. Та зухвало перервала жертвоприношення фіванок на честь Лето, хизувалася своєю вищістю — як онука Зевса, мати сімох синів та сімох доньок (різні джерела подають різну кількість дітей) — над титанідою, що спромоглася народити лише чоловікоподібну доньку та женоподібного сина. Артеміда й Аполлон на прохання Лето покарали кривдницю — вразили дітей Ніоби своїми стрілами. Чоловік цариці Амфіон з горя вкоротив собі віку. Вона ж обернулася на скелю, що вічно плаче.
Артеміда — вічно юна богиня-діва, яка ревно захищала власну цноту. Богиня асоціювалася з нареченою, що боронить свій статус. Жертви Артеміді приносили перед весіллям. Дівчата віддавали їй пасмо волосся, пояс або вбрання. Міф переказує, що царя Адмета, який забув про передшлюбну жертву, чекало у спочивальні кубло змій, наслане Артемідою. Юного мисливця Актеона, який на полюванні похвалявся супутникам, що бачив Артеміду під час купання, богиня перетворила на оленя, його розірвали власні хорти.
Артеміда відома як покровителька амазонок. Згідно з міфом, улюбленець богині мисливець Іпполіт (син цариці амазонок Антіопи і Тесея) зневажив Афродіту, за що був покараний злочинним коханням — Афродіта навіяла його мачусі Федрі пристрасть до пасинка. Артеміда помстилася Афродіті — її коханець Адоніс загинув на полюванні.
Мисливиця й володарка тварин, Артеміда оточена почтом з німф та океанід, що полюють разом із нею. Срібний лук та стріли викували для богині циклопи в кузні Гефеста. У колісницю Артеміди впряжені чотири чудові олені (лані) із золотими рогами та мідними копитами, упольовані богинею. Вона оберігає фауну, жорстоко карає за порушення звичаїв, зокрема й мисливських. Так, царевич Мелеагр влаштував Калідонське полювання й загинув через ініційовані Артемідою чвари між мисливцями. Агамемнон, який похвалявся вправно забитою священною ланню Артеміди, мав віддати в жертву богині доньку Іфігенію, інакше ахейські кораблі не змогли б вирушити в похід на Трою. За версією міфу, Артеміда власноруч врятувала Іфігенію та зробила її своєю жрицею. Геракл викликав гнів богині, здолавши Керинейську лань, невпійману Артемідою (але згодом був вибачений, адже не завдав тварині жодної шкоди).
Як і брат-близнюк Аполлон, Артеміда може дарувати легку і швидку смерть та знається на лікуванні. Водночас, міфи демонструють її жорстокість: вважається, що Артеміді складали людські жертви, а жертовних тварин спалювали заживо. Це пояснюють архаїчним походженням хтонічної (див. Хтонічні божества) критської богині-володарки тварин, богині-ведмедиці.
Значення
У своїх давніх витоках культ Артеміди виявляє оргіастичні елементи, що споріднює богиню із малоазійською Кібелою.
Найвідоміший храм Артеміди («сьоме чудо світу») та осередок її культу знаходився в м. Ефесі. Артеміда Ефеська з храму зображувалась як багатогруда мати-годувальниця.
Як місячна богиня асоціювалася з місячним циклом (її срібний лук — символ молодого Місяця), ототожнювалася із Селеною та Гекатою, символічно доповнювала в близнюковій парі сонячного бога Аполлона.
У Римі Стародавньому шанувалась як Діана.
У мистецтві
В античній скульптурі найбільше відомі римські копії з грецького оригіналу Леохара (4 ст. до н. е.) «Артеміда з ланню» або «Діана Версальська» та з оригіналу Праксителя «Артеміда із Габій»; мармурова фігура з бронзовими елементами «Артеміда Ефеська» (копія статуї зі Святилища Артеміди в Ефесі, 2 ст. до н. е.) тощо.
Постать Артеміди є на фризах Парфенона в Афінах (447–432 до н. е.) та Пергамського вівтаря в сцені гігантомахії (2 ст. до н. е.) тощо.
Популярним є образ Артеміди у вазописі: зображення у вигляді Потнії Терон («Повелителька тварин» — Беотійська амфора, бл. 680 до н. е.); розписи червонофігурної амфори майстра Андокіда (бл. 520 до н. е.); кратер червонофігурний апулійського вазописця Лікурга (бл. 350 до н. е.) тощо.
У мистецтві й літературі 16–18 ст. богиню-діву найчастіше згадують як Діану. В образотворчому мистецтві відомі картини Тиціана «Діана і Актеон», «Смерть Актеона», полотна П. Рубенса, Ф. Буше, Я. Вермеєра, Л. Кранаха, П. Батоні та ін.
У 20 ст. стають відомими скульптури Р. Тегнера «Аполлон і Артеміда» (1926) й «Артеміда» (1933). У сучасному мистецтві відомі картина художника Берклі Шо «Артеміда» та творіння японського майстра цифрового живопису Кагая «Артеміда».
Додатково
Міфологічні супутниці богині також мусили зберігати цноту. Так, Артеміда жорстоко покарала одну з них — Каллісто — за зносини із Зевсом: обернувши німфу на ведмедицю, Артеміда наслала на неї хортів. Але Зевс переніс Каллісто на небо, перетворивши на сузір’я Великої Ведмедиці.
Література:
- Мифологический словарь / Гл. ред. Е. Мелетинский. Москва : Сов. энциклопедия, 1990. 672 с.
- Грейвс Р. Мифы Древней Греции. Москва : Прогресс, 1992. 624 с.
- Евріпід. Гіпполіт / Пер. з давньогр. А. Содомори. Київ : Основи, 1993. С. 107–152.
- Пригодій С. М. Генеалогія давньогрецьких міфів. Київ : Віпол, 1997. 117 с.
- Міфи Давньої Греції / уклад. Н. Тисовська. Київ : Країна Мрій, 2013. 269 с.
- Кун. Н. А. Легенды и мифы Древней Греции. Харьков : Фолио, 2014. 443 с.
- Morford M., Lenardon R., Sham M. Classical Mythology. New York : Oxford University Press 2018. 792 р.
Автор ВУЕ
Покликання на цю статтю: Матасова Ю. Р. Артеміда // Велика українська енциклопедія. URL: https://vue.gov.ua/Артеміда (дата звернення: 28.04.2024).
Статус гасла: Оприлюднено
Оприлюднено: 30.07.2020
Важливо!
Ворог не зупиняється у гібридній війні і постійно атакує наш інформаційний простір фейками.
Ми закликаємо послуговуватися інформацією лише з офіційних сторінок органів влади.
Збережіть собі офіційні сторінки Національної поліції України та обласних управлінь поліції, аби оперативно отримувати правдиву інформацію.
Отримуйте інформацію тільки з офіційних сайтів
Офіс Президента України
Верховна Рада України
Кабінет Міністрів України
Служба безпеки України
Міністерство оборони України
Міністерство внутрішніх справ України
