Архів нових актів
Архі́в нови́х а́ктів, АНА (пол. Archiwum Akt Nowych, AAN) — один із трьох центральних польських архівів. Розташований у м. Варшаві. Мав кілька назв: «Архів німецьких і австрійських окупаційних документів», «Архів післяокупаційних документів».
Історична довідка
Створений у 1919 як Військовий архів для збирання і зберігання документів німецьких та австро-угорських центральних і місцевих органів влади, що функціонували на окупованих польських територіях у роки Першої світової війни.
1930 на базі Військового архіву створено Архів нових актів, який разом із документами окупаційних німецької та австро-угорської влади мав зберігати документи центральних органів влади та установ Другої Речі Посполитої (перші партії почали надходити до Військового архіву ще до 1930). Перед початком Другої світової війни фонд архіву налічував понад 8 лінійних кілометрів.
Після вступу до м. Варшави німецьких військ архіву передали документи польських урядових установ та організацій, які припинили свою діяльність. Частину архівних документів (зокрема німецької та австрійської окупаційної влади, а також канцелярій польських установ із сусідніх земель, що входили до складу Другої Речі Посполитої) вивезено до Німеччини. У період окупації архів спочатку мав назву «Архів нових актів» (нім. Archiv Neuer Akten), згодом «Новий архів» (нім. Neues Archiv).
Через наближення до м. Варшави лінії фронту, з ініціативи працівників архіву, навесні 1944 розпочалося вивезення найцінніших документів на околицю міста. Через брак коштів вдалося врятувати лише невелику частину фондів. 97 % усього архівного фонду було повністю знищено під час пожежі 03.11.1944.
Після закінчення воєнних дій уцілілі документи були під опікою Головного архіву давніх актів, звідки їх повернули до відновленого 1948 Архіву нових актів. Його фонд мав складатися зі вцілілих документів періоду Другої Речі Посполитої, а також документів окупаційної влади періоду Другої світової війни, польських органів державної влади й центральних установ, що діяли після 1945.
У 1990-х до архіву передано документи фондів урядових установ, громадських організацій, наукових і культурно-освітніх інституцій Польської Народної Республіки, ліквідованих унаслідок політичних змін після виборів 1989: Центрального архіву Міністерства внутрішніх справ, Центрального архіву ЦК Польської об’єднаної робітничої партії, Головного управління контролю преси, видань та видовищ, Академії суспільних наук тощо.
До 2004 в архіві діяло 8 відділів:
- опрацювання фонду;
- комплектування зростаючого фонду;
- зберігання та консервації фонду;
- використання та відтворення фонду;
- інформації та популяризації;
- аудіо-, відеодокументації;
- Архів періоду незалежності;
- Архів Полонії.
2004 два останні об’єднано в один спільний відділ, також створено нові відділи: архівної консервації та зберігання цифрових документів.
Характеристика
В Архіві нових актів зберігається 2 667 архівних фондів і колекцій, що нараховують близько 34 тис. лінійних метрів полиць архівосховищ. Передовсім це документи вищих органів влади, державного контролю, адміністрації, судочинства, центральних органів самоврядування, центральних державних та громадських органів, господарської адміністрації, центральних фінансово-кредитних установ та органів соціального забезпечення, центральних партійних органів, а також політичних, профспілкових, культурних, спортивних організацій, політичних і громадських діячів, представників культури та освіти Польщі. Найдавніші з них належать до 1916, хоча деякі фонди походять із 19 ст. (зокрема документи партій та громадських організацій, руху за незалежність), 15 ст. (родинні документи).
Цінні джерела для дослідження історії польсько-українських відносин та діяльності національних меншин у Польщі 1918–1939 наявні в документах відомства закордонних справ та польської дипломатичної та консульської служби [переважно у фондах Національного польського комітету в м. Парижі (1917–1939), делегації Польської Республіки в Лізі Націй у м. Женеві (1920–1940), Міністерства закордонних справ (1918–1939), посольств Республіки Польщі в містах Берліні (1926–1945) та Лондоні (1919–1945), Генерального консульства в м. Харкові (1922–1927)]. Вони стосуються внутрішнього політичного, економічного, суспільного становища в Україні, польсько-української полеміки на сесії Ліги Націй про належність земель Східної Галичини, становища української національної меншини в Польщі (чисельність, розселення, освіта, економічні, політичні, військові організації, зокрема діяльність Української військової організації та Організації українських націоналістів), діяльності української еміграції в Польщі та інших державах.
Документи цієї проблематики наявні також у фондах Цивільної канцелярії Глави держави за 1917–1939 (внутрішнє становище в Україні, життя української меншини в Польщі), Головного штабу Війська польського за 1919–1939 (політична ситуація, діяльність національних військових одиниць, робота військової промисловості в Україні), Міністерства внутрішніх справ за 1918–1939 (звіти старост і воєвод про діяльність національних організацій, огляди української преси в Польщі).
Інформація про діяльність Православної церкви в Польщі міститься у фонді Міністерства віросповідань і народної освіти (1917–1939). Дописи, меморандуми, нотатки, що змальовують внутрішню ситуацію в Україні та становище української меншини в Польщі, є в особових фондах багатьох політичних діячів періоду Другої Речі Посполитої. Економічна діяльність української національної меншини відображена в документах фонду Громадської ради (1921–1948).
Становище окупованих у період Другої світової війни польських земель (зокрема і становище українського населення, конфлікти на східних окраїнах Польщі, діяльність Української повстанської армії) репрезентують документи фондів Армії Крайової (1939–1945) та Національного представництва уряду Республіки Польщі (1940–1945). Близькими за тематикою є документи фондів Міністерства інформації та документації еміграційного уряду Польщі в м. Лондоні (1940–1945), Спілки польських патріотів у СРСР (1943–1946).
Джерела з історії польсько-українських взаємин у повоєнній Польщі — серед документів про відносини з СРСР. Документи щодо їх політичного аспекту зберігаються переважно у фондах Польського комітету національного визволення в м. Любліні (1944), Канцелярії Сейму (1947–1972), закордонних відділів ЦК Польської об’єднаної робітничої партії (1948–1990). Економічні відносини висвітлені в документах фондів Центрального управління планування (1945–1949), Державної комісії господарського планування (1949–1956), Міністерства зовнішньої торгівлі (1945–1975), Комітету міжнародного економічного співробітництва (1958–1970). У фонді Комітету культурного співробітництва (1950–1970) містяться документи, пов’язані з культурними обмінами і співробітництвом.
Становище української меншини в Польщі (чисельність, національні товариства, спілки, розселення і переселення на землях, що ввійшли до складу Польщі після закінчення Другої світової війни) розкривають архівні документи фондів Міністерства цивільної адміністрації (1945–1950), а також Міністерства повернутих земель (1945–1949). Відомості про освіту українців у Польщі містять документи Міністерства освіти (1945–1966). Дані про здійснення репатріації польського населення з України, а українського — з Польщі є в документах Державного репатріаційного управління (1945–1951), Головного уповноваженого уряду Республіки Польщі у справах евакуації пол. населення з УРСР (1944–1946) та Головного представника уряду Республіки Польщі у справах евакуації українського населення з Польщі (1944–1946).
Джерела з історії польсько-українських відносин та історії української меншини в Польщі, що зберігаються в Архіві нових актів, охоплюють період від 1918 і дотепер, відображають зазначену проблематику нерівномірно. Найповніше висвітлений період 1918–1939 (за винятком втрат, яких зазнав фонд архіву наприкінці Другої світової війни) та 1939–1945 (з огляду на специфічні умови діяльності конспіративних та еміграційних польських установ). Інша ситуація з документами повоєнного часу: деякі установи та організації, згідно з польськими правовими нормами, передають до Архіву нових актів лише частину своїх архівів, тому документів деяких фондоутворювачів бракує для встановлення повної картини всіх історичних процесів.
Література
- Archiwa państwowe w Polsce: Przewodnik po zasobach / Pod red. A. Biernata, A. Laszuk. Warszawa : DiG, 1998. P. 15–26.
- Archiwum Akt Nowych. Dzieje. Zasób. Organizacja / Pod red. Wł. Janowskiego. Warszawa : Archiwum Akt Nowych, 2003. 37 p.
- Dąbrowski A. Działalność Archiwum Akt Nowych // Kronika Warszawy. 2004. T. 4 (124). P. 75–79.
- Kołodziej E. Archiwum Akt Nowych: Informator o zasobie archiwalnem. Warszawa : [w. p.], 2005. 698 p.
- Українська архівна енциклопедія / Ред. кол.: І. Б. Матяш, І. Н. Войцехівська, Л. А. Дубровіна та ін. Київ : Горобець, 2008. С. 61–63.
Автор ВУЕ
Покликання на цю статтю: Домбровський А. Г. Архів нових актів // Велика українська енциклопедія. URL: https://vue.gov.ua/Архів нових актів (дата звернення: 7.05.2024).
Статус гасла: Оприлюднено
Оприлюднено: 05.01.2021
Важливо!
Ворог не зупиняється у гібридній війні і постійно атакує наш інформаційний простір фейками.
Ми закликаємо послуговуватися інформацією лише з офіційних сторінок органів влади.
Збережіть собі офіційні сторінки Національної поліції України та обласних управлінь поліції, аби оперативно отримувати правдиву інформацію.
Отримуйте інформацію тільки з офіційних сайтів
Офіс Президента України
Верховна Рада України
Кабінет Міністрів України
Служба безпеки України
Міністерство оборони України
Міністерство внутрішніх справ України
