Аспідові
А́спідові (Elapidae) — родина отруйних змій.
Зміст
Таксономія і характеристика
Включає 3 підродини (Elapinae, Laticaudinae та Hydrophiinae), 56 родів, 380 видів та 177 підвидів. Підродину морських змій (Hydrophiinae) деякі дослідники вважають окремою родиною. Лінійні розміри від кінчика морди до кінчика хвоста найменших представників родини сягають 18 см, наприклад, білогуба змія (Drysdalia coronoides); найбільші представники, наприклад, королівська кобра — до 6 м завдовжки. Морфологічні особливості аспідових зумовлені середовищем існування. Наземні види родини (з підродин Elapinae та Laticaudinae) мають довгі стрункі тіла з гладенькими лусочками та великими щитками на голові. Голова не завжди візуально відокремлена від тулуба. Зіниці круглі, за винятком представників роду Acanthophis, у яких вони вертикальні. У морських видів кінець хвоста білатерально сплюснутий з боків, що надає йому форму весла і дозволяє вільно пересуватися у воді та швидко змінювати напрямок руху. Тіло більшості видів також сплюснуте з боків, лусочки значно менші, ніж у наземних видів, що значно знижує їхню рухливість на суходолі, проте додає мобільності у воді. Міжніздрьові луски відсутні, ніздрі розташовані в дорсальній частині голови. Організм морських змій здатний виділяти надлишок солей, щоб підтримувати гомеостаз в умовах високої солоності води. Для змій родини характерне яйцеживородіння за якого розвиток зародка відбувається в яйцях, у тілі матері; дитинчата народжуються вже повністю сформованими та самостійними.
Особливості будови
Характерною ознакою аспідових є наявність порожнистих, прямих, відносно коротких, отруйних зубів — перша пара на верхньощелепній кістці, протерогліфні зуби або максили. Використовуються для введення отрути із залоз, розташованих у задній частині верхньої щелепи. За довжиною та рухливістю максили аспідових займають проміжне положення між типовими для інших родин змій, зокрема довгими і менш рухливими — в полозових (Colubridae) та дуже короткими й рухливими — в гадюкових (Viperidae). Коли у змії рот закритий, зуби вкладаються у виїмкові прорізи в щоках. Кілька видів (кобри) для самозахисту здатні розбризкувати отруту вперед з отворів, розташованих на кінчиках зубів. Отрута аспідових містить сильнодіючі нейротоксини і викликає постсинаптичну, недеполяризувальну нервово-м’язову блокаду в укушеного. Клінічні ознаки розвиваються швидко, мінімальна локальна реакція тканин, яка спостерігається за укусів інших змій, відсутня. Укус аспідових безболісний, дія отрути проявляється за деякий час після введення. Симптоми варіюються від периферичної слабкості до тетрапарезу (див. Парез). У важких випадках настає параліч дихальних м’язів. У деяких пацієнтів можуть спостерігатися ознаки гемолізу й гемоглобінурії. Найотруйнішими зміями родини є чорна мамба (Dendroaspis polylepis), тайпан (Oxyuranus microlepidotus) і морська змія (Hydrophis belcheri).
Географічне поширення та екологія
Види родини є ендеміками тропічних і субтропічних регіонів світу. Наземні аспідові поширені в Азії, Австралії, Африці й Америці; морські — у Тихому та Індійському океанах. Аспідові мешкають в найрізноманітніших біотопах: трав’яних лучних, тропічних лісових, саванах, пустелях, морях. Деякі види є виключно деревними (види родів Dendroaspis, Hoplocephalus), інші мешкають як у вологих, так і в посушливих біотопах (види родів Ogmodon, Parapistocalamus, Simoselaps, Toxicocalamus, Vermicella).
Додатково
Поширення виду Naja oxiana в Азії вивчав герпетолог М. Щербак із колегами та учнями (О. Некрасовою та іншими). Завдяки особливостям свого забарвлення багато представників родини, наприклад, молочна змія Кемпбела (Lampropeltis triangulum campbelli), утримуються та розмножуються в умовах герпетокультури. Це сприяє їхньому збереженню та популяризації охорони рептилій загалом.
Література
- McDiarmid R., Campbell J., Tourй T. Snake Species of the World: A Taxonomic and Geographic Reference. Washington : Herpetologists’ League, 1999. 512 p.
- Slowinski J. B., Keogh J. S. Phylogenetic Relationships of Elapid Snakes Based on Cytochrome b mtDNA Sequences // Molecular Phylogenetics and Evolution. 2000. Vol. 15. № 1. P 57–164.
- Keogh J. S. Elapidae // Grzimek’s Animal Life Encyclopedia : in 17 vol. / Ed. by B. Grzimek, D. Kleiman, V. Geist et al. 2nd ed. Detroit : Gale, 2004. Vol. 2. P. 208.
- Williams D., Wьster W., Fry B. The Good, the Bad and the Ugly: Australian Snake Taxonomists and a History of the Taxonomy of Australia's Venomous Snakes // Toxicon. 2006. Vol. 48. № 7. P. 919–930.
- Pyron R. A., Burbrink F. T., Wiens J. J. A Phylogeny and Revised Classification of Squamata, Including 4161 Species of Lizards and Snakes // BMC Evolutionary Biology. 2013. № 13 (1). P. 1–53.
- Small Animal Critical Care Medicine / Ed. by D. Silverstein, K. Hooper. St. Louis : Elsevier, 2015. 1152 p.
- Reptile-Database. URL: http://reptile-database.reptarium.cz/advanced_search?taxon=Elapidae&submit=Search
Автор ВУЕ
Покликання на цю статтю: Марущак О. Ю., Некрасова О. Д. Аспідові // Велика українська енциклопедія. URL: https://vue.gov.ua/Аспідові (дата звернення: 6.05.2024).
Статус гасла: Оприлюднено
Оприлюднено: 13.04.2021
Важливо!
Ворог не зупиняється у гібридній війні і постійно атакує наш інформаційний простір фейками.
Ми закликаємо послуговуватися інформацією лише з офіційних сторінок органів влади.
Збережіть собі офіційні сторінки Національної поліції України та обласних управлінь поліції, аби оперативно отримувати правдиву інформацію.
Отримуйте інформацію тільки з офіційних сайтів
Офіс Президента України
Верховна Рада України
Кабінет Міністрів України
Служба безпеки України
Міністерство оборони України
Міністерство внутрішніх справ України
