Астурія

Герб

Прапор

Гора Торре-де-Серредо

Санта Маріа дель Наранко

Астурійська волинка (гайта)

Асту́рія, Астурійське князівство (ісп. Asturies, Principado de Asturias) — автономна спільнота, адміністративно-територіальна одиниця Іспанії.

Астурія (Asturies)
Тип	автономна спільнота
Адміністративний центр	Ов'єдо
Країна	Іспанія
Площа (кв. км)	10604
Чисельність населення (тис.осіб)	1034
Густота населення (осіб на кв.км)	97.6
Найбільші міста	Хіхон, Ов'єдо
Адміністративні кордони	Галісія, Кастилія-і-Леон, Кантабрія

Географічне положення

Розташована на північному заході Іспанії.

На заході Астурія межує з Галісією, на півдні — з Кастилією-і-Леоном, на сході — з Кантабрією. На півночі омивається Атлантичним океаном (водами Біскайської затоки).

Територія — 10 604 км².

Адміністративний поділ

Астурія адміністративно поділяється на 78 муніципалітетів.

Астурію поділяють також на 8 повітів (Авілес, Каудаль, Ео-Навія, Хіхон, Налон, Нарсеа, Ор’єнте, Ов’єдо), які використовуються лише як система для уніфікації статистичних даних.

Адміністративний центр — м. Ов’єдо.

Історична довідка

Люди заселяли територію Астурії з часів нижнього палеоліту. Наскельні малюнки датуються близько 30 тис. років тому. У залізному віці територія опинилася під впливом кельтів. Від назви кельтського племені астурів і походить назва «Астурія».

Територію Астурії було завойовано Римською імперією (29–19 до н. е.), а після її розпаду підкорено племенами свевів і вестготів (5 ст. н. е.). У 7 ст. була центром опору арабським завойовникам. В Астурії було покладено початок Реконкісті.

Після поразки арабського війська 718 біля Ковадонги створено незалежне Королівство Астурія. 924 воно стало називатися Королівство Леон, а після об’єднання 1230 з Кастилією — Королівство Кастилія і Леон. З 1388 — удільне князівство (іспанські інфанти мають титул принців Астурійських).

Промисловість розвивалася в Астурії з 1730-х, з відкриттям і систематичним використанням вугілля й заліза. Водночас почалася значна міграція до Америки.

Протягом 1808–1814 населення Астурії вело широку партизанську боротьбу проти військ Наполеона І Бонапарта.

Після ліквідації монархії у квітні 1931 Астурія стала називатися «провінція Ов’єдо». У 1937–1948 територія Астурії була центром партизанського опору диктатурі Ф. Франко.

Назву «Астурія» і статус князівства було повернуто після відновлення монархії в Іспанії (1977).

У 1982 Астурія стала автономною спільнотою в межах децентралізованої територіальної структури, заснованої Конституцією 1978. Астурійський регіональний уряд має великі повноваження у сферах охорони здоров’я, освіти й захисту навколишнього середовища.

Природа

Рельєф і корисні копалини

Астурія розташована на північних схилах Кантабрійських гір. Берегова лінія велика, з сотнями пляжів, бухт і природних печер. Більшість пляжів Астурії піщані, межують з крутими скелями. Найвища точка Астурії — гора Торре-де-Серредо (2 648 м).

Кантабрійські гори мають поклади кам’яного вугілля (див. Астурійський кам’яновугільний басейн), залізних і поліметалічних руд. У низовинах є торф і бурштин. Трапляються поклади міді, свинцю, кобальту, миш’яку, цинку, кіноварі та мармуру.

Ґрунти

В Астурії поширені сірі лісові, кислі лісові з органічно-металічними комплексами, болотні, торф’яні, сильно вимиті (з надґрунтовим накопиченням ілювіальних глин і насиченням основою) ґрунти, а також ґрунти з невеликим морфологічним розвитком горизонтів, зі слабким розвитком підземних горизонтів, з високою базовою насиченістю.

Річки

Астурійські річки невеликі, численні, розташовані в глибоких долинах, якими течуть до Біскайської затоки з півдня на північ (Нав’я, Селла, Налон з притокою Нарсеа). Річки використовують для отримання електроенергії.

Клімат

Клімат Астурії загалом океанічний, з рясними опадами протягом усього року (до 2000 мм). Літо переважно вологе і тепле. Зими бувають холодними, особливо в горах, де сніг лежить з жовтня по травень. Випадіння опадів у вигляді дощу і снігу є характерною рисою астурійських зим. Температура влітку і взимку помірна.

Рослинний і тваринний світ

Флора Астурії різноманітна. Поширені дуб, бук, тис, каштан і сосна. Південні схили Кантабрійських гір вкриті вічнозеленими та листопадними чагарниками. Серед тваринного світу — вовк іберійський, ведмідь бурий, глушець тощо. У водах Атлантичного океану поширені сардини, салака, анчоуси, боніто, мерлуза, молюски, тріска, у річках та озерах Астурії — лин, марена звичайна, форель.

Населення

Загальна кількість населення — 1 034 960 осіб (2017, оцінка), густота — 97,6 осіб/км².

З 2009 (1 085 289 осіб) почався процес скорочення населення.

Населення найбільших муніципалітетів Астурії: Хіхон (272 365), Ов’єдо (220 301), Авілес (79 514), Сьєро (51 776), Лангрео (40 529), М’єрес (38 962) (2017) Єдина офіційна мова в Астурії — іспанська. Астурійська мова так само як і енавська, якою розмовляє населення західної частини Астурії, захищені законом, але офіційного статусу не мають.

Таблиця

Населення Астурії за віковими групами (2017)

0–4	3,2%
5–9	3,9%
10–14	3,8%
15–19	3,6%
20–24	3,7%
25–29	4,2%
30–34	5,4%
35–39	7,2%
40–44	8,3%
45–49	7,9%
50–54	7,9%
55–59	8,0%
60–64	7,4%
65–69	6,6%
70–74	5,6%
75–79	3,8%
80–84	4,2%
85–89	2,9%
60 +	1,6%

Господарство

Промисловість

Астурія — індустріально-аграрний регіон з розвинутою гірничою промисловістю (до 70% вуглевидобутку Іспанії). Металургійні заводи (М’єрес, Хіхон, Ла-Фельгера) працюють на астурійському кам’яному вугіллі й залізній руді Країни Басків.

У м. Ов’єдо і навколо нього розташовані підприємства машинобудування, хімічної промисловості, військові заводи. Розвинута також текстильна, шкіряна, тютюнова промисловість.

Сільське господарство

У сільському господарстві переважає дрібне селянське землеволодіння. Розвиваються рослинництво і плодівництво. Вирощують кукурудзу, картоплю, кормові культури та фрукти. Розвинуті тваринництво м’ясо-молочного напряму, вівчарство, рибальство.

Сфера обслуговування

У сфері обслуговування зайнято близько 65 % населення, що зумовлено концентрацією населення в містах. У 21 ст. зростає значення туризму в економіці регіону.

Транспорт

В Астурії працюють дві залізничні компанії, є два морських порти — Авілес і Ель Мусель (м. Хіхон). Існує мережа автомагістралей. Діють міжнародний аеропорт Астурія (муніципалітет Кастрільйон) і аеродром Ла Моргал (м. Луго де Льянера), призначений для спортивної авіації та вертольотів.

Освіта і наука

Функціонує один державний університет — Університет Ов’єдо (заснований 1608). Приватних університетів нема.

Уродженцем Астурії був лауреат Нобелівської премії біохімік С. Очоа.

Культура та мистецтво

Музеї

У Музей образотворчого мистецтва Астурії (заснований 1980, м. Ов’єдо) має одну з найкращих в Іспанії колекції (15 тис. експонатів) митців 14–21 ст. Одним з провідних музеїв з давніми фотографіями, документами, музичними інструментами, предметами побуту Астурії є Музей народу Астурії (заснований 1968, м. Хіхон).

Музика і танці

Характерним інструментом для Астурії є астурійська волинка, що складається з трьох труб. Гра на ній супроводжує народні танці, іноді разом із барабаном, акордеоном або кларнетом.

Найпоширеніші музичні ансамблі, що виконують народну музику. Є також рок-гурти, які співають астурійською й іспанською мовами. На початку 1990-х поширилася альтернативна музика.

Архітектура

Астурія має багату архітектурну спадщину. Розташовані неподалік Ов’єдо храми Санта Маріа дель Наранко (842), Санта Крістіна де Лєна (850), Сан-Мігель де-Лілло (842), виконані в дороманскому стилі. Романський стиль в Астурії представляє монастир Сан-Педро де Вільянуева (12 ст., муніципалітет Кангас-де-Оніс), церква Сан-Естебан де Араміль (1240) та інші. Готичний стиль притаманний собору Сан-Сальвадор (13–16 ст.) у м. Ов’єдо. Поширений стиль бароко, у якому виконані: палац Кампосаградо (17 ст., м. Авілес), палац Веларде (18 ст., м. Ов’єдо) тощо.

У 1985 історико-архітектурний ансамбль м. Ов’єдо та околиць оголошено пам’яткою всесвітньої спадщини ЮНЕСКО (див. Ов’єдо та Королівства Астурії пам’ятки).

В Астурії розташований Міжнародний культурний центр Оскара Німейєра (2011, м. Авілес).

Спорт

В Астурії розвинуті футбол (клуби «Реал Спортинг Хіхон» і «Реал Ов’єдо»), баскетбол, гандбол, легка атлетика, художня гімнастика, велоспорт. З 1964 у м. Ов’єдо щороку відбуваються автоперегони Раллі принцеси Астурійської (принца Астурійського) міста Ов’єдо. Найвідоміший спортсмен — уродженець Астурії — автогонщик Ф. Алонсо (народився 1981), переможець Чемпіонату світу «Формули-1» (2005, 2006).

Література

Bowen-Jones H., Fisher W. Spain: An Introductory Geography. New York : Praeger, 1966. 222 p.
Guide to the World / Ed. by D. Dresner. Phoenix : Oryx Press, 1998. 736 p.
Spain. London : DK Eyewitness Travel, 2016. 672 p.

Автор ВУЕ

В. Л. Глибовець

Покликання на цю статтю: Глибовець В. Л. Астурія // Велика українська енциклопедія. URL: https://vue.gov.ua/Астурія (дата звернення: 12.05.2024).

Статус гасла: Оприлюднено
Оприлюднено: 20.09.2020

Важливо!

Ворог не зупиняється у гібридній війні і постійно атакує наш інформаційний простір фейками.

Ми закликаємо послуговуватися інформацією лише з офіційних сторінок органів влади.

Збережіть собі офіційні сторінки Національної поліції України та обласних управлінь поліції, аби оперативно отримувати правдиву інформацію.

Отримуйте інформацію тільки з офіційних сайтів