Афонсу І Енрікіш
Афо́нсу І Енрі́кіш [ порт. Affonso I Henriques; інші імена — Афонсу Великий (порт. Afonso o Grande), Афонсу Бургундський ( порт. Afonso de Borgonha), Афонсу Португальський (порт. Afonso de Portugal), Афонсу Завойовник (порт. Afonso o Conquistador), Афонсу Засновник (порт. Afonso o Fundador); 25.06.1109, м. Коїмбра, Португалія — 06.12.1185, там само] — перший король Португалії (1139–1185), представник Бургундської династії, засновник Португальського королівства.
Життєпис
Син графа Генріха (Енріке) Бургундського, засновника Бургундської династії в Португалії, та Терези Леонської, позашлюбної дочки іспанського короля Альфонсо VІ Хороброго. 1112 після загибелі батька трирічний Афонсу успадкував титул графа Португалії. При цьому регентом-правителем держави стала його мати Тереза.
1120 підтримав заколот проти неї, за що разом із наставником-вихователем архієпископом м. Браги Райо Мендесом висланий у м. Леон.
Досягнув повноліття 1122 та вступив у боротьбу за владу з матір’ю. Тереза Леонська підписала 1127 союзницький договір із королем Кастилії та Леону Альфонсо VII. 24.06.1128 Афонсу І Енрікіш здобув перемогу в цій боротьбі та став єдиним правителем Португалії. Внаслідок перемоги над королем Кастилії та Леону Португалію звільнено від залежності від цього королівства.
06.04.1129 Афонсу проголосив себе принцом Португалії. Терезу вислано до м. Леона, вона провела решту життя в монастирі, де й померла 1130.
Після перемоги над Альморавідами у битві при Оуріке 25.07.1139 Афонсу І Енрікіша проголошено королем Португалії. Ця битва ознаменувала звільнення Португалії від мусульман за Реконкісти та стала символом незалежності Португалії, яка до цього перебувала у васальній залежності від Іспанії. Відповідно до традиції, незалежність Португалії ухвалено скликаною в м. Ламегу королівською асамблеєю, під час роботи якої архієпископ Браги вручив Афонсу І Енрікішу королівську корону. Тоді ж визначено порядок престолонаступництва, судочинства та права дворян.
З 1139 вів війну з королем Кастилії та Леону Альфонсо VII. Сторони конфлікту 1143 уклали нову угоду, за якою іспанський король визнавав самостійність Португалії та королівський титул Афонсу І Енрікіша.
За участі в Реконкісті Афонсу І Енрікіш звільнив від мусульман міста Сантарен (1146) та Лісабон (1147). Визволення м. Лісабона — визначальна віха в португальській Реконкісті; це місто стало ключем до відвоювання південних і центральних територій Португалії. Володіння великими містами Порту, Коїмброю та Лісабоном підвищувало економічну й політичну значущість Португальського королівства. Після звільнення м. Лісабона Афонсу І Енрікіш відвоював 1158 м. Алькасер-ду-Сал, 1166 — м. Евору, 1171 переміг маврів під м. Сантареном, 1184 розбив військо еміра Абу Якуба Юсуфа (1135–1184), халіфа держави Альмохадів, і розширив володіння до кордонів провінції Алгарве.
Діяльність
Афонсу І Енрікіш впровадив систему заходів для досягнення економічного зростання та стабільності розвитку своєї країни: надавалися привілеї містам, проводилися багатоденні ярмарки. У містах Коїмбрі, Лісабоні, Гімарайнші, Сантарені процвітали міські ринки.
Король відновлював старі фортеці, будував замки, засновував монастирі (зокрема Алкобаський монастир, Коїмбрський монастир).
Важливим напрямом економічної діяльності Афонсу І Енрікіша стала колонізація земель. Для заохочення переселенців на нові землі дарував привілеї, звільняв від частини податків та повинностей, заборонив в’їзд королівських чиновників на територію переселенських громад. Чимало міст, сіл і нових поселень отримали від короля грамоти, що фіксували їхні права й обов’язки.
Окремі королівські пом’якшення стосувалися навіть чужоземців — арабів і франків. У відвойованих у мусульман містах залишалося чимало арабського населення, якому дозволяли провадити й розвивати їхні ремесла та заняття. Але королівські укази забороняли арабам проживати всередині міських мурів. Так виникли поза межами християнських міст нові арабські квартали — аррабалде. Афонсу І видав спеціальні форали (закони), що регулювали життя арабських поселенців. Ворота аррабалде з настанням вечірньої зорі зачиняли, а мешканцям забороняли залишати межі кварталу до початку першої вранішньої меси.
Боротьбу Афонсу I Енрікіша за політичну незалежність Португалії підтримала місцева церква, яка також домагалася власної автокефалії. Король запросив до країни тамплієрів та іоаннітів, сам заснував орден Авіса і св. Михаїла. Тамплієри брали участь у королівських походах проти мусульман, займалися заселенням нових португальських земель. За міжнародне визнання Папою Римським незалежності Португалії надав Католицькій церкві великі привілеї.
Визнання
Як засновник монархії та країни Афонсу І Енрікіш є національним героєм сучасної Португалії.
Література
- Варьяш О. И., Черных А. П. Португалия: дороги истории. Москва, 1990.
- Рыжов К. В. Все монархии мира. Западная Европа. Москва, 2001.
- Кравцов Н. В. Португалия. Москва, 2008.
- Пискорский В. К. История Испании и Португалии: От падения Римской империи до начала ХХ века. Москва, 2015.
- Cunha Carvalho Portugal J. da. Portugal: Os Grandes Momentos da História. Loures, 2018.
Автор ВУЕ
Покликання на цю статтю: Іваницька О. П. Афонсу І Енрікіш // Велика українська енциклопедія. URL: https://vue.gov.ua/Афонсу І Енрікіш (дата звернення: 5.05.2024).
Статус гасла: Оприлюднено
Оприлюднено: 31.08.2020
Важливо!
Ворог не зупиняється у гібридній війні і постійно атакує наш інформаційний простір фейками.
Ми закликаємо послуговуватися інформацією лише з офіційних сторінок органів влади.
Збережіть собі офіційні сторінки Національної поліції України та обласних управлінь поліції, аби оперативно отримувати правдиву інформацію.
Отримуйте інформацію тільки з офіційних сайтів
Офіс Президента України
Верховна Рада України
Кабінет Міністрів України
Служба безпеки України
Міністерство оборони України
Міністерство внутрішніх справ України
