Ахієзер, Наум Ілліч
Ахіє́зер, Нау́м Іллі́ч (06.03.1901, м. Чериков, тепер Могильовська область, Білорусь — 03.06.1980, м. Харків, тепер Україна) — математик, доктор фізико-математичних наук (з 1936), член-кореспондент Всеукраїнської академії наук (з 1934).
|
Ахієзер, Наум Ілліч | |
|---|---|
| Народження | 06.03.1901 |
| Місце народження | Чериков |
| Смерть | 03.06.1980 |
| Місце смерті | Харків |
| Alma mater | Санкт-Петербурзький державний університет, Київський національний університет імені Тараса Шевченка |
Життєпис
Брат О. Ахієзера. Батько був земським лікарем.
1921 вступив на фізико-математичне відділення до Петроградського державного університету (тепер Санкт-Петербурзький державний університет), але через нестатки й голод змушений повернутися на батьківщину.
1921–1922 навчався на фізико-математичному відділенні факультеті професійної освіти Київського інституту народної освіти (Київського ІНО; тепер Київський національний університет імені Тараса Шевченка), склав іспити за 2 роки. Отримав спеціальність викладача фізико-математичних наук.
1925–1928 навчався в аспірантурі на науково-дослідній кафедрі математики Київського ІНО в академіка Д. Граве. 1928 захистив промоційну роботу (відповідник кандидатської дисертації) «Аеродинамічні досліди».
1928–1933 викладав математику та аеродинаміку закладах вищої освіти міст Києва й Ніжина.
1928–1930 входив до Комісії прикладної математики Всеукраїнської академії наук (ВУАН; тепер Національна академія наук України).
1933–1941завідував кафедрами теорії функцій Харківського державного університету (ХДУ; Харківський національний університет імені В. Н. Каразіна) та Харківського авіаційного інституту (тепер Національний аерокосмічний університет імені М. Є. Жуковського «Харківський авіаційний інститут»).
Одночасно 1935–1940, 1947–1950 — директор Інституту математики та механіки при ХДУ.
1934 обраний членом-кореспондентом ВУАН; 1936 —доктор фізико-математичних наук; 1941 присвоєно вчене звання професора.
Під час Другої світової війни перебував в евакуації у м. Алма-Аті (тепер. Алмати, Казахстан). 1941–1943 — завідувач кафедри математики Казахського гірничо-металургійного інституту (м. Алма-Ата). Тоді ж був науковим співробітником Інституту фізики та математики АН УРСРв евакуації. 1943–1947 — професор кафедри вищої математики Московського енергетичного інституту. 1944–1945 — старший науковий співробітник відділу аналізу Інституту математики АН УРСР.
Після повернення до м. Харкова очолив кафедру математичної фізики Харківського політехнічного інституту (1947–1955; тепер Національний технічний університет «Харківський політехнічний університет». )
Від 1947 — голова Харківського математичного товариства. Завідувач кафедрами теорії функцій (1955–1961), математичної фізики (1963–1974) ХДУ, з 1974 — професор університету. 1960–1963 у м. Харкові очолював відділ теорії функцій Фізико-технічного інституту низьких температур АН УРСР (тепер Фізико-технічний інститут низьких температур імені Б. І. Вєркіна НАН України). З 1970 — старший науковий співробітник відділу «Р» Інституту.
Діяльність
Працював у галузі практичного застосування аеро- та гідродинаміки в авіації, розробляв теорію конформних відображень та її застосування відповідно до задач аеродинаміки, досліджував питання апроксимації функцій, проблему теорії моментів. Наслідував праці П. Чебишева, А. Маркова, О. Ляпунова (1857–1918) та інших. Фахівець у галузі конструктивної теорії функцій та теорії функцій комплексної змінної та її приналежності до гідро- та аеродинаміки. Автор понад 150 наукових праць зі ступеневої та тригонометричної проблеми моментів, теорії наближень, гідромеханіки та теорії сингулярних інтегральних рівнянь. Підготував підручники з теорії функцій комплексної змінної, аеродинаміки тощо. Вагомий внесок Ахієзер зробив у створення Харківської математичної школи.
Визнання
Лауреат премій Укрголовнауки (1930), імені П. Чебишева АН СРСР (1949). Нагороджений медаллю Л. Ейлера АН СРСР (1957).
Праці
- К теории квадратичных форм. Киев : [б. и.], 1924. 123 с.
- О некоторых вопросах теории моментов. Харьков : Государственное научно-техническое издательство Украины, 1938. 256 с. (у співавт.).
- Лекции по теории аппроксимации. Москва; Ленинград : Гостехиздат, 1947. 323 с.
- Элементы теории эллиптических функций. Москва; Ленинград : Гостехиздат, 1948. 291 с.
- Теория линейных операторов в гильбертовом пространстве. Москва; Ленинград : Гостехиздат, 1950. 483 с.
Література
- Історія Національної академії наук України: 1941–1945 : в 2 ч. Київ : Національна академія наук України, 2007. Ч. 2. 576 с.
- Національна академія наук України. Персональний склад, 1918–2013. 6-те вид., випр. і допов. Київ : Фенікс, 2013. 444 с.
- Історія Національної академії наук України: 1956–1960 : в 2 ч. Київ : Національна бібліотека України імені В. І. Вернадського, 2016. Ч. 2. 716 с.
Автор ВУЕ
Покликання на цю статтю: Коломієць М. С. Ахієзер, Наум Ілліч // Велика українська енциклопедія. URL: https://vue.gov.ua/Ахієзер, Наум Ілліч (дата звернення: 29.04.2024).
Статус гасла: Оприлюднено
Оприлюднено: 19.01.2021
Важливо!
Ворог не зупиняється у гібридній війні і постійно атакує наш інформаційний простір фейками.
Ми закликаємо послуговуватися інформацією лише з офіційних сторінок органів влади.
Збережіть собі офіційні сторінки Національної поліції України та обласних управлінь поліції, аби оперативно отримувати правдиву інформацію.
Отримуйте інформацію тільки з офіційних сайтів
Офіс Президента України
Верховна Рада України
Кабінет Міністрів України
Служба безпеки України
Міністерство оборони України
Міністерство внутрішніх справ України
