Аґрікола, Йоганн
Аґрі́кола, Йога́нн (лат. Agricola, Johannes; справжнє прізвище — Шнайдер, нім. Schneyder ; 20.04.1494, м. Ейслебен, тепер Німеччина — 22.09.1566, м. Берлін, тепер Німеччина) — проповідник, теолог, фольклорист. Церковний діяч епохи Реформації. Учень та послідовник, згодом опонент Мартіна Лютера.
|
Аґрікола, Йоганн (Agricola, Johannes) | |
|---|---|
| Справжнє прізвище | Шнайдер |
| Народження | 1494 |
| Місце народження | Ейслебен, Німеччина |
| Смерть | 1566 |
| Місце смерті | Берлін, Німеччина |
| Alma mater | Лейпцизький університет, Лейпциг |
| Напрями діяльності | релігія, теологія |
| Традиція/школа | християнство |
Життєпис і погляди
Освіту отримав у Лейпцизькому та Віттенберзькому університетах.
Брав участь у важливих диспутах і рейхстагах, зокрема, 1519 був секретарем М. Лютера на Лейпцизькому диспуті (одна з головних подій Реформації).
У 1520-х — активний проповідник та організатор шкільної справи в м. Ейслебені.
У 1530-х ініціював так звані «антиномістські» («проти Закону») дискусії, які розгорнулися в середовищі лютеран (див. Лютеранство) з приводу доречності проповідування християнам старозавітного Закону. На думку Й. Аґріколи, старозавітний Закон після дарування Євангелія втрачає сенс для християн — перестає бути обов’язковим для виконання. Євангеліє, в тлумаченні Й. Аґріколи, є цілком достатньою підставою для того, щоб людина усвідомила власну гріховність і пошукувала прощення гріхів. Християни рятуються благодаттю й тому звільняються від потреби дотримуватися Десяти заповідей. Свої міркування він відстоював у полеміці з М. Лютером та Ф. Меланхтоном. Хоч 1540 Аґрікола офіційно покаявся і відмовився від своїх антиномістських поглядів, Лютер із ним не примирився.
1536 викладав теологію у Віттенберзькому університеті. З 1540 — придворний проповідник курфюрста Бранденбурзького в м. Берліні. 1548 брав участь у складанні «Аугсбурзького інтеріму» — тимчасової релігійної угоди між протестантами і римськими католиками в Німеччині (була чинною 1548–1552).
Основні праці
Й. Аґрікола — автор коментаря до Євангелія від Луки (1525), німецькомовного перекладу комедії «Андріанка» (1543) Теренція. Написав «Трагедію Яна Гуса» (1538) та кілька церковних піснеспівів. Зібрав і упорядкував «Збірку прислів’їв із коментарями» (нім. «Die gemeinen deutschen Sprichwörter mit ihrer Auslegung», 1528, 1529), перевидання «750 німецьких прислівʼїв» («Siebenhundert und Fünfzig Deutscher Sprichwörter», 1534), яка стала вагомим внеском у розвиток німецької фольклористики зокрема і культури загалом.
Література
- Ауганбаев М. А. Эразм и И. Агрикола // Эразм Роттердамский и его время. Москва : Наука. 1989. 280 с.
- Исаев С. А. Ереси и расколы в раннем лютеранстве. Санкт-Петербург : Светоч, 2000. 48 с.
- Хегглунд Б. История теологии. Санкт-Петербург : Светоч, 2001. 370 с.
- Kawerau G. Johann Agricola von Eisleben: Ein Beitrag zur Reformationsgeschichte. London : Forgotten Books, 2018. 390 p.
Автор ВУЕ
[[Категорія:Персоналії[[Категорія:]]]]
