Бавовництво
Баво́вництво — галузь сільськогосподарського виробництва, що займається вирощуванням бавовника для добування з нього бавовни-сирцю — цінної технічної сировини для текстильної промисловості.
Зміст
Історична довідка
Культивовані дотепер рослини різних видів бавовника (Gossypium) були одомашнені (див. Доместикація) в Індії, Центральній та Південній Америці тисячі років тому. На відміну від шовку, який протягом століть випускали лише в Азії, бавовну виготовляли по всьому світу. У Китаї її виготовляли в давні часи, проте до 13 ст. широко не використовували. У виробництві тканин у Європі до 15 ст. н.е. бавовник здебільшого комбінували з льоном, а бавовну не використовували широко. Бавовна-сирець уперше з’явилася в Європі в 12 ст. (завезено арабами з Індії до Італії через Іспанію та Сицилію). Вона отримала назву «муслін» відповідно до італійської назви бавовняного міста Мосул у сучасному Іраку. Одяг традиційно виготовляли з вовни, льону та шовку, але останній могли дозволити собі лише заможні верстви населення. Бавовна з Америки за якістю перевершувала привезену в Європу з Близького Сходу та Індії. Ця бавовна складалася переважно з довгих волокон, які підходили для виготовлення гладкої зручної тканини. З винаходом прядильної машини з водяним двигуном, яка ефективно виробляла бавовняні нитки, та відкриттям Р. Аркрайтом (1732–1792; Англія) прядильних фабрик 1771, розвиток бавовництва інтенсифікувався, оскільки текстильна промисловість потребувала сировини. До середини 1800-х років Америка експортувала до Великої Британії майже 2 мільярди фунтів бавовни на рік.
Характеристика
Як і інші галузі сільськогосподарського виробництва, пов’язані з вирощуванням рослин, бавовництво належить до землеробства. Бавовник є промисловою культурою, яку вирощують понад 80 країн. 1992 вони випустили загалом 83 млн тюків, або майже 40 мільярдів фунтів. У 20 ст. США, Китай, Індія та колишній СРСР традиційно були найбільшими виробниками бавовни в світі. Тепер щорічно виробляють майже 25 млн тонн бавовни, 37 % якої споживає Китай. До найбільших виробників бавовни належать Індія, Китай, США, Пакистан, Бразилія, Австралія, Узбекистан, Туреччина, Туркменістан, Буркіна-Фасо, Аргентина, Греція. На території України з 1930-х бавовник вирощували на незрошуваних землях півдня: в Херсонській, Запорізькій, Миколаївській, Одеській, Дніпропетровській, Сталінській (тепер Донецькій) областях та в Криму. Посівні площі перед Другою світовою війною становили майже 500 тис. га. Успішний розвиток бавовництва в азійських республіках СРСР спонукав до припинення вирощування бавовника в УРСР. Бавовник вирощують здебільшого в районах зі спекотним, сухим кліматом. Під час росту рослини потребують багато сонця, тривалого спекотного літа, поживних ґрунтів, достатньої кількості води. На 1 га посівів бавовника необхідно стільки ж води як і для пшениці — 20 тонн в день. Вегетаційний період — 200 днів без морозів. Бавовна швидко виснажує ґрунт, зокрема поживні речовини, тому для її вирощування необхідні сівозміни. Середній урожай бавовни становить близько 270 кг з гектара. Способи вирощування бавовни залежать від регіону. У багатьох країнах, що розвиваються, в бавовництві використовується здебільшого ручна праця. На полях виораних кіньми, мулами або іншими тваринами, насіння зазвичай висаджують рядами на глибину 2,5–5 см. У розвинених країнах бавовну вирощують на великих площах, де вся праця (від висівання до збору врожаю) механізована. Добрива й пестициди вносять за допомогою вертольотів і літаків. Посіви бавовника потерпають від шкідників, зокрема жуків-довгоносиків. У багатьох країнах світу бавовну досі збирають вручну. Однією з причин цього є нерівномірне дозрівання коробочок (через це їх збирають по кілька разів на одному полі). Для прискорення дозрівання фермери іноді використовують хімікати, які позбавляють рослину листків (це полегшує збирання коробочок). Після збирання бавовни насіння відокремлюють від волокон за допомогою спеціальної машини — бавовняного джину. Сучасні джини також видаляють з волокон вологу, домішки та пил. Насіння зберігають як насінний матеріал або подрібнюють для виробництва бавовняної олії (використовується для виготовлення маргарину, кулінарної олії або косметики). Бавовняні волокна пресують у тюки вагою близько 220 кг. На бавовняних фабриках збиральні машини очищують бавовну і формують з неї рулони. Під час переробки волокна випрямляють і формують їх у мотузкові нитки, які спочатку витягують, потім скручують і знову витягують в тонші. Прядильна машина скручує їх в нитки потрібного розміру і розширює на котушках для плетення. З бавовняних ниток на ткацьких верстатах виготовляють тканину — бавовну. Далі тканина передається в конвертер для остаточної обробки: відбілювання, фарбування, попередньої усадки. Бавовну можна зачесати в джинсову тканину, і надати їй оздоблення з крепу чи глазурованого ситцю або водонепроникності.
Значення
Найпоширеніша тканина з натурального волокна в одязі на сьогодні (близько половини всього текстилю) виготовляється з бавовни.
Додатково
Колись бавовну називали «білим золотом». Розвиток техніки для швидкого перетворення її на тканину став рушійною силою промислової революції. Незважаючи на те, що бавовник культивували ще з часів античності, саме винахід бавовняної машини, яка відокремлює бововняне волокно від насіння і знижує собівартість виробництва, спричинив широке використання бавовни. Найбільшим експортером бавовни протягом багатьох років були США.
Для досягнення статусу четвертого в світі виробника бавовни СРСР було збудовано Каракумський канал і Голодностепську зрошувальну систему, що використовували для зрошування воду річок, які впадали в Аральське море. Припинення стоку цих річок і порушення водного балансу в 1960-х призвело до обміління і знищення цього солоного озера — шостого за розміром у світі. Територія Аральського моря перетворилася на зону екологічного лиха.
До 70 % врожаю в бавовництві становить насіння. Вегетативну масу рослин використовують для виготовлення пелет (див. Пелетування). З бавовника отримують лимонну кислоту та целюлозне волокно, яке є цінною сировиною для хімічної і оборонної галузей.
Джерела
- OECD Agriculture Statistics // OECD iLibrary. URL: https://www.oecd-ilibrary.org/agriculture-and-food/data/oecd-agriculture-statistics_agr-data-en
- United States Department of Agriculture Foreign Agricultural Service. URL: https://apps.fas.usda.gov/psdonline/app/index.html#/app/downloads
Література
- Cotton Production and Uses: Agronomy, Crop Protection, and Postharvest Technologies / Ed. by S. Ahmad, M. Hasanuzzaman. Singapore : Springer, 2020. 641 p.
- Cotton Production / Ed. by Kh. Jabran, B. Chauhan. 2019. Chichester : Wiley-Blackwell, 2020. 432 p.
- Jans Y., Bloh W., Schaphoff S., Müller C. Global Cotton Production under Climate Change — Implications for Yield and Water Consumption // Hydrology and Earth System Sciences. 2021. № 25. P. 2027–2044. URL: https://hess.copernicus.org/articles/25/2027/2021/
Автор ВУЕ
Покликання на цю статтю: Бавовництво // Велика українська енциклопедія. URL: https://vue.gov.ua/Бавовництво (дата звернення: 29.04.2024).
Статус гасла: Оприлюднено
Оприлюднено: 29.01.2022
Важливо!
Ворог не зупиняється у гібридній війні і постійно атакує наш інформаційний простір фейками.
Ми закликаємо послуговуватися інформацією лише з офіційних сторінок органів влади.
Збережіть собі офіційні сторінки Національної поліції України та обласних управлінь поліції, аби оперативно отримувати правдиву інформацію.
Отримуйте інформацію тільки з офіційних сайтів
Офіс Президента України
Верховна Рада України
Кабінет Міністрів України
Служба безпеки України
Міністерство оборони України
Міністерство внутрішніх справ України
