Бадентер, Робер
.jpg)
Баденте́р, Робе́р (фр. Badinter, Robert; 30.03.1928, м. Париж, Франція — 09.02.2024, м. Париж, Франція) — правознавець і адвокат, державний і міжнародний діяч, заслужений професор (з 1996).
|
Бадентер, Робер (Badinter, Robert) | |
|---|---|
| Народження | 30.03.1928 |
| Місце народження | Париж |
| Смерть | 09.02.2024 |
| Місце смерті | Париж |
| Alma mater | Паризький університет |
| Місце діяльності | Франція |
| Напрями діяльності | цивільне і кримінальне право, міжнародне правосуддя, політика |
Зміст
Життєпис
Народився у сім’ї комерсанта, торговця хутром. Батьки походили з Бессарабії (тепер Молдова), звідки емігрували до Франції та 1928 отримали французьке громадянство.
До 1939 навчався у ліцеї Жансон-де-Саї (м. Париж). Під час Другої світової війни у вересні 1939 родина виїхала з м. Парижа до м. Нанта, де Бадентер навчався у ліцеї Ж. Верна, 1941 — до м. Ліона, де продовжив навчання у ліцеї Ампера.
Після арешту батька та його загибелі у концтаборі Собібор (1943), родина змушена була переховуватися у с. Коньєні (тепер регіон Овернь — Рона — Альпи), юнак навчався у ліцеї Вожела у м. Шамбері.
Закінчив 1948 Паризький університет (факультети літератури та права), 1949 — Колумбійський університет (м. Нью-Йорк, США). Викладав право в університетах міст Діжона (1966), Безансона (1966–1968), Ам’єна (1969–1974), Парижа (з 1974).
Адвокат апеляційного суду в м. Парижі (1951–1981), здобув широке визнання захисними промовами, боротьбою за скасування смертної кари.
Міністр юстиції Франції (1981–1986) за часів президента Ф. Міттерана, голова комісії з перегляду Кримінального кодексу (1981); голова Конституційної ради (1986–1995).
Був сенатором від департаменту О-де-Сен (1995–2011). Після завершення мандата сенатора заснував юридичний консультативний кабінет (2011). Водночас виконував важливі функції як високопосадовець міжнародних органів правосуддя. Був одним із розробників Конституції Румунії, головою Арбітражної комісії Конференції за мир у колишній Югославії (усе — з 1991). Один із творців стокгольмської Конвенції з примирення і арбітражу в рамках НБСЄ (1992). Обирався президентом Суду з посередництва і примирення ОБСЄ (1995–2013). Брав участь у створенні Міжнародного трибуналу з колишньої Югославії та Міжнародного кримінального суду в Гаазі.
Був президентом Комітету зі святкування 50-річчя Загальної декларації прав людини (1998), членом комітету з етики Міжнародного олімпійського комітету (1999).
Один із організаторів Світового конгресу проти смертної кари (2001) у м. Страсбурзі.
Брав участь у розробці Конституції Європейського Союзу, автор одного з її проектів (2002).
У листопаді 2003 К. Анан призначив Бадентера членом міжнародного комітету з реформування Організації Об’єднаних Націй, що підготував доповідь «Наша спільна справа — безпечніший світ» (2005).
Почесний президент асоціації «Разом проти смертної кари» і Товариства друзів Віктора Гюго (обох — з 2016).
Діяльність
Адвокатська діяльність
Розпочав адвокатську діяльність як співробітник А. Торреса (1891–1966; Франція). 1965 заснував адвокатську контору «Бадентер, Бреден і партнери», де працював до 1981. Спеціалізувався на цивільних і кримінальних справах.
У листопаді 1972 був присутній як адвокат під час страти засудженого (на гільйотині). Це вплинуло на його позицію: став активним поборником скасування смертної кари; захищав обвинувачених, яким загрожувала смертна кара, домагався визнання пом’якшувальних обставин, заміни страти на довічне позбавлення волі тощо. Промови Бадентера є взірцями судового красномовства; під час виступів часто імпровізував.
Найвідоміший процес — захист 18–20.01.1977 П. Анрі (1953–2017), обвинуваченого у викраденні з метою викупу та вбивстві дитини; на суді Бадентер виголосив палку промову проти смертної кари.
Один із європейських адвокатів, що підтримували на судовому процесі влітку 1978 захист З. А. Бхутто (1928–1979; Пакистан).
У липні 1981 виступав на процесі й домігся засудження Р. Форіссона (1929–2018; Франція) за звинуваченням у фальсифікації історії (зокрема, заперечення геноциду й Голокосту).
Державна діяльність
На посаді міністра юстиції здійснив низку реформ. 30.09.1981 було ухвалено підготовлений Бадентером закон про скасування смертної кари. Серед важливих заходів:
- ліквідація Державного суду безпеки (надзвичайного органу, створеного 1962 під час війни в Алжирі) і постійних військових трибуналів для мирного часу;
- розширення права французьких підсудних (це уможлививило апеляцію до Європейського суду з прав людини у м. Страсбурзі);
- декриміналізація гомосексуальних стосунків;
- утворення системи компенсацій для жертв дорожньо-транспортних аварій;
- розробка системи покарань, не пов’язаних із ув’язненням тюремним за незначні правопорушення (штрафних днів, громадських і виправних робіт тощо);
- розширення прав на переслідування за злочини проти людяності та расистські злочини.
Очолив комісію з перегляду Кримінального кодексу та проведення судової реформи у Франції.
Під час конфлікту в Республіці Македонія (тепер Північна Македонія) двічі відвідував цю країну (2001).
Наукова і творча діяльність
Досліджує проблеми цивільного і кримінального права, прав і свобод людини. Від 1989 залучався до експертної роботи з конституційного права у нових демократіях Східної Європи, зокрема у пострадянських країнах, Чехії, Словаччині, Румунії Болгарії.
Основні праці: «Екзекуція» («L'exécution»; 1973), «Кондорсе» («Condorcet, 1743–1794»; 1988, у співавторстві), «Інша юстиція» («Une autre justice»; 1989, у співавторстві), «Вільні та рівні» («Libres et égaux: L'émancipation des Juifs (1789–1791)»; 1989), «Республіканська в’язниця» («La prison républicaine, 1871–1914»; 1992), «Звичайний антисемітизм» («Un antisémitisme ordinaire»; 1997), «Скасування» («L'abolition»; 2000), «Проти смертної кари» («Contre la peine de mort»; 2006), «Праця і закон» (2015), автобіографічні книги «Шипи та троянди» («Les épines et les roses»; 2011), «Ідісс» («Idiss»; 2018).
Автор п’єси для театру: «С.3.3» («C.3.3 – Oscar Wilde ou l'injustice»; 1995), присвяченої ув’язненню письменника О. Валда, і лібрето опери Т. Ескеша «Клод» (2013) за романом В. Гюго «Клод Ге».
Опублікував книгу «Володимир Путін, обвинувачення» («Vladimir Poutine, l'accusation»; 2023, у співавторстві), що містить підґрунтя обвинувачення президента Російської Федерації В. Путіна в агресії проти України та злочинах проти людяності.
Нагороди та визнання
Відмовився від ордена Почесного легіону та ордена Заслуг.
Нагороджений македонським орденом «8 вересня» (2008).
Ім’ям Бадентера названі еспланада у м. Періге, колеж у м. Куронні.
Почесний доктор Школи вищих комерційних студій м. Парижа (з 2006), університетів Скоп’є (1996), Загреба (з 2003), Невшателя (з 2009), Молдови (з 2010), Галатасарая (з 2011), Брюсселя (з 2013).
Цитата
«Сидячи на своєму місці перед трибуною Національних зборів, де Ламартін, Гюго, Жорес, Бріан обстоювали велику справу скасування, я відчував хвилювання, поєднане з подивом. Довгий шлях завершувався, і ніколи в моїх мріях підлітка та молодого адвоката я не сподівався пережити такий момент.[…].
Я піднявся сходами, поклав свій аркуш на пюпітр […].“Я маю честь від імені уряду Республіки просити у Національних зборів скасувати смертну кару у Франції…” Усе було сказано для мене цієї миті»
«Assis à ma place, devant la tribune de l’Assemblée nationale où Lamartine, Hugo, Jaurès, Brian avaient soutenu la grande cause de l’abolution, j’éprouvais une émotion mêlée d’étonnement. La long marche s’achevait et jamais, dans mes rêves d’adolescent et de jeune avocat, je n’avais espéré vivre pareil moment […].
Je montai les marches, posai mes feuillets sur le pupitre […].“J’ai l’honneur, au nom du gouvernement de la République, de demander à l’Assemblée national d’abolir la peine de mort en France…” Tout était dit, pour moi, à cet instant»Badinter R. L’Abolition. Paris: Fayard, 2000, p. 303–304.
Праці
- L’Exécution. Nouv. éd. rev. et augm. Paris : Fayard,1998. 230 p.
- L’Abolition. Paris : Fayard, 2000. 326 p.
- Contre la peine de mort : Écrits 1970–2006. Paris : Fayard, 2006. 319 p.
- Les Épines et les Roses. Paris : Fayard, 2011. 396 p.
- Vladimir Poutine, l'accusation. Paris : Fayard, 2023. 216 р.
- Укр. перекл. — Кондорсе (1743–1794). Інтелектуал у політиці / З франц. пер. С. Глухова. Київ : Юніверс, 2008. 568 с.
Література
- Cassia P. Robert Badinter, un juriste en politique. Paris : Fayard, 2009. 562 р.
- Dreydus P. Robert Badinter: L’épreuve de la justice. Paris : Editions du Toucan, 2009. 368 p.
- Curriculum vitae of Robert Badinter // United Nations. URL : https://web.archive.org/web/20190420220212/https://www.un.org/News/dh/hlpanel/badinter-bio.htm
- Badinter Robert. Ancien sénateur des Hauts-de-Seine // Sénat. 2022. URL: http://www.senat.fr/senateur/badinter_robert95006b.html
Автор ВУЕ
Покликання на цю статтю: Глухова С. В. Бадентер, Робер // Велика українська енциклопедія. URL: https://vue.gov.ua/Бадентер, Робер (дата звернення: 29.04.2024).
Статус гасла: Оприлюднено
Оприлюднено: 18.05.2022
Важливо!
Ворог не зупиняється у гібридній війні і постійно атакує наш інформаційний простір фейками.
Ми закликаємо послуговуватися інформацією лише з офіційних сторінок органів влади.
Збережіть собі офіційні сторінки Національної поліції України та обласних управлінь поліції, аби оперативно отримувати правдиву інформацію.
Отримуйте інформацію тільки з офіційних сайтів
Офіс Президента України
Верховна Рада України
Кабінет Міністрів України
Служба безпеки України
Міністерство оборони України
Міністерство внутрішніх справ України
