Бажанський, Порфирій Іванович
Бажа́нський, Порфи́рій Іва́нович (22.02.1836, с. Белелуя, тепер Коломийського району Івано-Франківської області, Україна — 29.12.1920, м. Львів, тепер Україна) — священник Української греко-католицької церкви, композитор, фольклорист, музикознавець, музичний просвітник.
|
Бажанський, Порфирій Іванович | |
|---|---|
| Народження | 22.02.1836 |
| Місце народження | Белелуя |
| Смерть | 29.12.1920 |
| Місце смерті | Львів |
| Місце поховання | Личаківський цвинтар |
| Напрями діяльності | музичне мистецтво |
Життєпис
Походив із родини дяка, яка переїхала до Карпат із Наддніпрянщини.
1846–1856 здобував середню освіту в гімназіях міст Бучача, Станіславова (тепер м. Івано-Франківськ) і Чернівців.
1864 закінчив Львівську греко-католицьку духовну семінарію (тепер Львівська духовна семінарія Святого Духа).
Музики навчався приватно в М. Вербицького, C. Воробкевича, І. Лаврівського (1823–1873; тепер Польща). Упродовж 1863–1871 був учителем музики у м. Львові. Працював регентом церковного хору, викладав композицію, контрапункт, інструментування. Серед найкращих учнів Бажанського був В. Матюк.
1871 висвячений на священника в м. Львові. До 1920 очолював парафії в селах Сороки (тепер Сороки-Львівські, Львівська область) та Жабʼє (тепер смт Верховина Івано-Франківської області).
З 1883 — член обрядової комісії Синоду, консисторіальний радник.
Похований у родинному склепі на Личаківському цвинтарі (м. Львів).
Творчість
Записав разом із іншими збирачами фольклору понад 4 тисячі українських народних мелодій у містах та селах Західного Поділля, Покуття, Галичини. Вивчав і характеризував місцевий співочий репертуар.
У музикознавчих працях пропагував використання українського музичного фольклору в професійній творчості, закликав композиторів звертатися до народної пісні, плекати національно-самобутній стиль.
Серед творів: 8 «простонародних» опер-мелодрам — «Довбуш, чорногорський ватажок» (Львів, 1907; 2-а ред. — «Олекса Довбуш», Перемишль, 1913), «Олеся», «Біла циганка» (клавір видано 1908), «Уляна», «Весілля під свято Йвана», «Марійка, татарська бранка з Коломиї» (всі — Львів, 1908), «Болюча трагедія» (Львів, 1914), «Глухе село»; 6 оперет — «Параня», «Сибірячка», «Сузанна», «Німа», «Сирітка», «Маруся» (всі — на власні лібрето); музика до драм «Покійний Опанас» (1869), «Гнат Приблуда», «Марійка», «Галя», а також оркестрові, хорові твори (зокрема 4 літургії; II–IV, 1907–1911).
Один із перших українських музикознавців, автор праць переважно з історії вітчизняної музики: «Історія руського церковного пінія» (1890), «Малоруський музикальний народний тон», «Русько-народна поетична і музикальна ритміка» (обидві — 1891), «Малоруська народна мелодика» (1892), «Русько-народна музикальна опера», «Русько-народна музикальна гармонія» (обидві — 1900), «Ціха і будова стародавньої музикальної гармонії» (1904), «Нова метода записування русько-народної мелодії» (1904), «Русько-народний музикальний стиль» (ч. І, 1907; ч. II, 1911), «Русько-народна натуралістична музика» (1913), а також посібників «Повна інструментація європейських і руських народних інструментів» (1914), «Школа церковного пінія» та інших музично-теоретичних праць та підручників (рукописи).
Уклав першу в Галичині збірку творів українських композиторів «Кобзар» (чол. вокал, квартети; разом з А. Вахнянином, 1885).
Скомпонував фундаментальний збірник пісень «Русько-народні галицькі мелодії» в 10 випусках ― «сотнях» (вид. 1905–1912). У межах жанрово-тематичної класифікації застосував прийом кількісної тотожності: кожен випуск складався зі 100 зразків, поділених на розділи з 10 пісень. Зокрема, перша сотня мала десять розділів: обрядові пісні (І), весільні (ІІ), дівочі (ІІІ, IV), парубочі (V, VI, VII), господарські (VIII), коломийки (IX, X); у наступних випусках аналогічну класифікацію відкореговано: VII розділ містив пісні вояцькі та козацькі. У збірці Бажанського зафіксовано переважно твори обрядового й ліричного типу (пісні обрядові, побутові й соціально-побутові). Окремими розділами представлено зразки найбільш поширеного в регіоні жанру народної творчості ― коломийки. Останні доповнені жанрово подібними танцювальними гуцулками, шумками, козачками (див. Козак (танець)), арканом. Поділ на «десятки» був дещо формальним, оскільки для такої класифікації не вистачало пісень за жанрово-родовими ознаками. Тому до розділу «обрядові пісні» упорядник умістив коляди, щедрівки, маланки, гаївки, веснянки, русальні, купальні, обжинкові, толоку, вечорниці. Бажанський фіксував географічно-територіальну належність того чи іншого зразка, іменний покажчик виконавців пісенного матеріалу, позначав особливості темпу й характеру виконання.
З метою популяризації власних теоретико-музикознавчих ідей у фольклористиці Бажанський удавався до пояснень у вигляді короткого реферування, супроводжуючи ними кожну сотню пісенних зразків.
Музичні твори, які надходили до Бажанського, не були позбавлені суб’єктивізму й помилок, адже їх фіксували на слух записувачі-аматори з різним рівнем музичної підготовки.
Творча спадщина Бажанського дістала неоднозначну оцінку з боку діячів мистецтва. Зокрема, І. Франко, С. Людкевич та ін. відзначали дилетантський, поверховий характер праць митця.
Вшанування
1986 в с. Белелуя відкрито пам’ятний знак на честь Бажанського.
Додатково
Бажанський був також пасічником, винахідником вулика власної конструкції, запровадив новий метод роювання бджіл, що дозволило істотно збільшити збір меду.
Дочка ― Бажанська-Озаркевич Ольга-Олександра Порфирівна — піаністка, фольклористка, громадська діячка.
Література
- Колесса Ф. Кілька слів про збиранє і гармонізованє українських народних пісень з доданєм листів Миколи Лисенка // Артистичний вісник. 1905. № 2–5. С. 35–39.
- Загайкевич М. П. Музичне життя Західної України другої половини ІХ ст. Київ : [б. в.], 1960. 192 с.
- Мистецтво України : в 5 т. Київ : «Українська енциклопедія» ім. М. П. Бажана, 1995. Т. 1. 400 с.
- Кушлик Н. Порфирій Бажанський — сторінки життя і творчості // Вісник Прикарпатського університету. Мистецтвознавство. 2003. Вип. 5. С. 16–24.
- Українська музична енциклопедія : в 5 т. Київ : Інститут мистецтвознавства, фольклористики та етнології імені М. Т. Рильського НАН України, 2006–2018.
- Грица С. Українська фольклористика ХІХ — початку ХХ століття і музичний фольклор. Київ; Тернопіль : Астон, 2007. 152 с.
Автор ВУЕ
Покликання на цю статтю: Бажанський, Порфирій Іванович // Велика українська енциклопедія. URL: https://vue.gov.ua/Бажанський, Порфирій Іванович (дата звернення: 28.04.2024).
Статус гасла: Оприлюднено
Оприлюднено: 03.11.2022
Важливо!
Ворог не зупиняється у гібридній війні і постійно атакує наш інформаційний простір фейками.
Ми закликаємо послуговуватися інформацією лише з офіційних сторінок органів влади.
Збережіть собі офіційні сторінки Національної поліції України та обласних управлінь поліції, аби оперативно отримувати правдиву інформацію.
Отримуйте інформацію тільки з офіційних сайтів
Офіс Президента України
Верховна Рада України
Кабінет Міністрів України
Служба безпеки України
Міністерство оборони України
Міністерство внутрішніх справ України
