Базен, Тома
Базе́н, Тома́ (фр. Basin, Thomas; лат. Thomas Basinus; 1412, м-ко Кодбек, тепер м. Кодбек-ан-Ко, регіон Нормандія, Франція — 03.12.1490, м. Утрехт, тепер провінція Утрехт, Нідерланди) — церковний і політичний діяч, хроніст останнього періоду Столітньої війни, історіограф королів Карла VII і Людовика XI. Писав латинською мовою.
|
Базен, Тома (Basin, Thomas) | |
|---|---|
| Народження | 1412 |
| Місце народження | Кодбек-ан-Ко |
| Смерть | 03.12.1490 |
| Місце смерті | Утрехт |
| Місце поховання | Утрехт |
| Alma mater | Паризький університет |
| Місце діяльності | Франція |
| Напрями діяльності | політика, історіографія |
Життєпис
Походив із багатодітної родини нормандського торговця (один із 9 синів).
З 1424 навчався у Паризькому університеті, здобув ступінь магістра мистецтв (1430). Вивчав цивільне право в Лувенському університеті та Колегії Святого Августина в м. Павії, згодом канонічне право — в Лувенському університеті, здобув ліценціат.
1437 Базен прибув до папської курії в м. Болоньї. Як вважають, тут був прийнятий до двору і клієнтели (див. Клієнтелізм) кардинала Б. Кастільйоні (1350–1443; тепер Італія) та отримав свої перші церковні бенефіції. Після нетривалої поїздки до батьків у м. Руан (у цей час у Нормандії лютувала чума) він разом із папською курією і учасниками Ферраро-Флорентійського собору відбув до міст Феррари (1438) і Флоренції (1439). Там отримав призначення приходським священником у діоцезії Лізьє, а згодом — каноніком кафедрального капітулу м. Руана.
Навесні 1441 повернувся до Нормандії, де ним опікувався наближений до англійського королівського двору єпископ м. Бає З. Кастільйоні (кін. 14 ст.; Італія — 1424; Франція), племінник кардинала Б. Кастільйоні. З листопада 1441 Базен став професором канонічного права, у 1442–1443 — ректор Університету Кана (тепер Університет Кан-Нормандія).
У жовтні 1447 за протекцією Кастільйоні новий папа Миколай V надав Базену єпископський престол Лізьє. 01.11.1447 висвячений єпископами в Англії (де перебував як папський збирач податків). 03.02.1448 у м. Віндзорі особисто присягнув на вірність королю Англії та Франції Генріху VI. Увійшов до кола радників губернатора Нормандії Е. Бофорта, герцога Сомерсета (1438–1471; тепер Велика Британія).
Улітку 1449, коли французька армія почала відвоювання «англійської Нормандії», Базен на вигідних умовах здав без бою м. Лізьє полководцям Ж. де Дюнуа (1403–1468; Франція) та П. де Брезе (1410–1465; Франція). 28.08.1449 у м. Вернеї присягнув на вірність Карлу VII, увійшов до королівської ради (отримував щорічну платню 1 000 турських ліврів).
У березні 1450 родині Базена було надано дворянство.
За правління Людовика ХІ потрапив в опалу, провів 8 р. у вигнанні за межами своєї діоцезії. На початку 1466 Базен змушений був залишити королівство і осів у м. Лувені (в бургундських володіннях), а 1471 після анулювання Пероннського договору 1468 та захоплення королівської армією Сен-Кантена утік у м. Трір, де розпочав укладання хроніки. Від 1481 до кінця життя мешкав у м. Утрехті.
Діяльність. Праці
Мірою просування французької королівської армії Базен схиляв нормандських прелатів ставати на бік Карла VII, допомагав їм отримувати прощення за співпрацю з англійцями. Звернувся з вітальним словом до короля під час його урочистого в’їзду в м. Руан (про свою роль у взятті м. Руана повідомив у «Історії Карла VII»).
У травні 1450 і липні — серпні 1452 присутній на загальнофранцузьких асамблеях духовенства у містах Шартрі та Буржі, на яких вдалося обстояти Прагматичну санкцію 1438 всупереч спробам римських пап замінити її конкордатом.
Із початком консультацій щодо проведення процесу з реабілітації Жанни Д’Арк (1450-ті), виклав свою думку у трактаті «Роздуми та рекомендації щодо процесу та вироку Жанні, прозваній Дівою» (лат. «Opinio et consilium super processu et condemnatione Johanne, dicte Puelle»; 1452).
Базену з низки причин не вдалося просунутися в оточенні короля, посісти значну державну посаду або отримати вагому дипломатичну місію. Прихід до влади Людовика XI змінив становище діяча на гірше: новий король ставився до оточення батька з явною недовірою і упередженістю. Рекомендації Базена щодо назрілих реформ у податковій системі, армії, правосудді тощо були проігноровані. Недовіра короля глибшає під час подій Ліги суспільного блага (1465), що протидіяла королівській політиці централізації: Базена підозрюють у співучасті у т. з. нормандській змові, очолюваній братом короля Карлом. Після примирення братів і відновлення королівського контролю над Нормандією Базен ледве врятувався від смерті, єпископський палац в Лізьє був розграбований, володіння конфісковано й передано в управління фавориту короля.
Головна праця — «Історія діянь французьких королів Карла VII і Людовіка ХІ» («Historiæ de rebus a Carolo VII et Ludovico XI Francorum regibus gestis»; 1471–1487).
У 1471–1472 уклав 5 книг «Історії Карла VII», 1473 — перші дві книги «Історії Людовика XI». 1474 був змушений перервати роботу через поїздку до м. Рима: тут зрештою погодився на пропозицію папи Сікста IV про переведення на титульне архієпископство Кесареї в Палестині. Цією подією Базен завершив працю «Апологія себе» (франц. «Apologie ou plaidoyer pour moi-même»; 1474–1475), присвячену його взаєминам із Людовиком XI. 1476 завершив 3 і 4 книги «Історії Людовика XI». Після смерті герцога Карла Сміливого та введення королівських військ до Бургундії й Пікардії Базен переїхав спочатку до м. Утрехта, де 1477 завершив 5 книгу «Історії», а після падіння міста — до м. Бреди. Тут у вересні 1483 його застала звістка про смерть Людовика XI. За кілька місяців Базен написав дві останні книги своєї праці, завершив її ґрунтовним «портретом» тирана. Упродовж 1484 перечитував та коригував «Історії».
Праці не підписував і не намагався поширювати (мабуть, через побоювання можливих переслідувань). «Історії» Тома Базена постали як спроба осмислити роль особистості державця в зламні для країни часи, оцінити відповідність королівської поведінки тогочасним викликам (а не просто переказ подій із цитуванням документів). З-поміж особливостей викладу — увиразнене особисте ставлення до зображуваних подій і людей, переконливе обґрунтування своїх оцінок і висновків. Живе і упереджене свідчення очевидця часто не збігається з сучасними стереотипами в оцінці правління Карла VII і Людовика XI.
Визнання
Енеа Сільвіо Пікколоміні, Тома Базен та Філіп де Коммін — засновники чи перевідкривачі автобіографічного жанру у західноєвропейському історичному дискурсі.
Праці Базена були видані в чотирьох томах у середині 19 ст. та у шести томах (із перекладом французькою мовою) — у 1933–1974 (томи 15, 21, 26, 27, 30, 31 серії «Класики з історії Франції середньовіччя»).
Праці
- Histoire des règnes de Charles VII et de Louis XI : in 4 vol. Paris : Renouard, 1855–1859.
- Histoire de Charles VII : en 2 vol. Paris : Les Belles Lettres, 1933–1944.
- Histoire de Louis XI : en 3 vol. Paris : Les Belles Lettres, 1963–1972.
- Apologie ou plaidoyer pour moi-même. Paris : Les Belles Lettres, 1974. 286 p.
Література
- Quicherat J. Thomas Basin, sa vie et ses écrits // Bibliothèque de l'École des chartes. 1842. Vol. 3. P. 313–376.
- Samaran C. Un ennemi de Louis XI. Thomas Basin et son Apologie // Journal des savants. 1974. №°2. P. 128–132.
- Contamine Ph. Charles le Téméraire vu par un adversaire de Louis XI, Thomas Basin, évêque de Lisieux, archevêque de Césarée (1412–1491) // Le pays lorrain. 1977. Vol. 58. P. 41–52.
- Groër G. de La formation de Thomas Basin en Italie et le début de sa carrière // Bibliothèque de l’École des chartes. 1984. Vol. 142 (2). P. 271–285.
- Guenée B. Thomas Basin (1412–1490) // Guenée B. Entre l'église et l'état: quatre vies de prélats français à la fin du Moyen Âge (XIIIe–XVe siècle). Paris : Gallimard, 1987. Р. 301–435.
- Blanchard J. Thomas Basin: un historien à redécouvrir? // Le pouvoir des lettres sous le règne de Charles VII (1422–1461) / Ed. Fl. Bouchet, S. Cazalas, Ph. Maupeu. Paris : Champion, 2020. P. 127–136.
Автор ВУЕ
Покликання на цю статтю: Санжаров В. А. Базен, Тома // Велика українська енциклопедія. URL: https://vue.gov.ua/Базен, Тома (дата звернення: 3.05.2024).
Статус гасла: Оприлюднено
Оприлюднено: 12.04.2024
Важливо!
Ворог не зупиняється у гібридній війні і постійно атакує наш інформаційний простір фейками.
Ми закликаємо послуговуватися інформацією лише з офіційних сторінок органів влади.
Збережіть собі офіційні сторінки Національної поліції України та обласних управлінь поліції, аби оперативно отримувати правдиву інформацію.
Отримуйте інформацію тільки з офіційних сайтів
Офіс Президента України
Верховна Рада України
Кабінет Міністрів України
Служба безпеки України
Міністерство оборони України
Міністерство внутрішніх справ України
