Байшлаґ, Вілібальд
Ба́йшлаґ, Вілліба́льд [ нім. Beischlag, Willibald; повне ім’я — Йоганн Генріх Крістоф Віллібальд (нім. Johann Heinrich Christoph Willibald); 05.09.1823, м. Франкфурт-на-Майні, Німеччина — 25.11.1900, м. Галле, Німеччина] — релігійний і громадський діяч, протестантський теолог.
|
Байшлаґ, Вілібальд (Beischlag, Willibald) | |
|---|---|
| Справжнє ім’я | Йоганн Генріх Крістоф Віллібальд |
| Народження | 05.09.1823 |
| Місце народження | Франкфурт-на-Майні |
| Смерть | 25.11.1900 |
| Місце смерті | Галле |
| Alma mater | Берлінський університет |
| Напрями діяльності | теологія, видавнича справа, викладання |
| Традиція/школа | християнство, протестантизм |
Зміст
Життєпис і діяльність
Походив з лютеранської родини середнього класу (батько — підприємець); був старшим сином у багатодітній сім’ї.
Вивчав теологію у Берлінському університеті та Боннському університеті. Служив помічником пастора (1849, у м. Кобленці), пастором (1850, у м. Трірі); від 1851 — вчитель релігії у гімназіях м. Майнца.
1856 призначений придворним проповідником у м. Карлсруе (тепер земля Баден-Вюртемберг, Німеччина).
1860 отримав ступінь доктора теології в Кенігсберзькому університеті. Від 1860 — професор практичного богослов’я та екзегези Нового Завіту в університеті м. Галле (тепер Галле-Віттенберзький університет Мартіна Лютера; земля Саксонія-Ангальт, Німеччина), де працював до кінця життя; у 1890-х обіймав посаду проректора.
Брав активну участь у розбудові державної Євангелічної церкви Пруссії, призначеної об’єднати німецьких лютеран і кальвіністів (далі — ЄЦП), був ревним прибічником єдності німецького протестантизму. 1873 став одним із співзасновників церковної партії «Євангелічна асоціація» у провінції Саксонія, створеної з метою здобути представництво у загальному синоді ЄЦП (у 1877 об’єдналася з ін. провінційними асоціаціями у регіональне церковне євангельське об’єднання; під різними назвами існувала по 1933). Серед цілей організації: сприяння розвитку міжпротестантського союзу, розробка пресвітеріально-синодальної конституції церкви, захист свободи віросповідання протестантських конфесій та ідейне протистояння з Римо-католицькою церквою.
1876 разом з Альбрехтом Вольтерсом заснував журнал «Німецькі євангелічні аркуші (документи)» («Deutsch-evangelische Blätter») як церковно-партійний друкований орган. У 1886–1887 співзасновник і активний діяч «Євангелічної асоціації захисту інтересів німецьких протестантів» Підтримував антикатолицьку політику О. фон Бісмарка (див. Культуркампф). Був гострим критиком ультрамонтанізму, водночас виказував підтримку старокатоликам (див. Старокатолицькі церкви).
Основні праці
У теологічних розвідках посів проміжну, помірковано-раціоналістичну позицію між ортодоксальним лютеранством і раціоналізмом біблійної критики.
Критикував погляди Е. Ренана. У книзі «Життя Ісуса» («Das Leben Jesu», 2 Bd., 1885–1886), що за останні 135 р. витримала 33 видання тільки німецькою мовою, обстоював думку про можливість сполучення науково-історичного та релігійного підходів до вивчення Нового Завіту й життєпису Ісуса Христа.
Серед інших відомих праць В. Байшлаґа: «Теологія Нового завіту, або Історичний виклад вчення Ісуса і раннього християнства за новозавітними джерелами» («Neutestamentliche Theologie, oder, geschichtliche Darstellung der lehren Jesu und des Urchristenthums nach den neutestamentlichen Quellen», опубліковано 1891; перекладено англійською 1895); «Христологія Нового завіту: Біблійний богословський нарис» («Die Christologie des Neuen Testaments: ein biblisch-theologischer Versuch», 1866); «Старокатолицизм: Меморандум і захисний лист для євангельської Німеччини» («Der Altkatholicismus: eine Denk- und Schutzschrift an das evangelische Deutschland», 1882), «Теодицея паулінізму» («Die paulinische Theodicee», 1868).
Видав біографію свого брата Франца Байшлаґа та двотомну автобіографію «З мого життя» («Aus meinem Leben», т. 1–2, 1896–1899). Опублікував свої проповіді, а також вірші та численні популярні праці.
Книги В. Байшлаґа, поціновані серед широкого кола представників тогочасної західної біблійної критики, були відомі й професорам Київської духовної академії. Критичні зауваження щодо раціоналістичного життєпису Ісуса висловлював, зокрема, Д. Богдашевський.
Визнання
1895 нагороджений орденом Червоного орла III ступеня.
В. Байшлаґа відносять до когорти чільних представників т. з. середньої течії євангелічної теології.
Праці
- Beischlag W. Das Leben Jesu. Paderborn : Salzwasser Verlag GmbH , 2015. 510 S.
- Beischlag W. Zur deutsch-christlichen Bildung. Paderborn : Salzwasser Verlag GmbH, 2015. 510 S.
- Beischlag W. New Testament Theology, оr: Historical Account оf The Teaching оf Jesus аnd оf Primitive Christianity According to the New Testament Sources : in 2 vols. London : Forgotten Books, 2018.
Література
- Богдашевский Д. И. О Евангельских чудесах (Заметка против рационалистов и в частности против графа Л. Толстого) // Труды Киевской духовной академии. 1900. № 8. С. 473–493.
- Fuller R. H. The Foundations of New Testament Christology. New York : Charles Scribner's Sons, 1965. 268 р.
- Goldingay J. Approaches to Old Testament Interpretation. Rev. ed. Downers Grove, IL : InterVarsity, 1990. 208 р.
- Каталог професорів Галле-Вітенберзького університету Мартіна Лютера. URL: https://www2.catalogus-professorum-halensis.de/beyschlagwillibald.html
- Головащенко С. Апологетична раціоналізація надприродного в Біблії: візія професорів Київської духовної академії // Православ’я в Україні : Збірник. Київ : Київська православна богословська академія, 2019. С. 23–31.
Автор ВУЕ
Покликання на цю статтю: Арістова А. В. Байшлаґ, Вілібальд // Велика українська енциклопедія. URL: https://vue.gov.ua/Байшлаґ, Вілібальд (дата звернення: 9.05.2024).
Статус гасла: Оприлюднено
Оприлюднено: 21.01.2021
Важливо!
Ворог не зупиняється у гібридній війні і постійно атакує наш інформаційний простір фейками.
Ми закликаємо послуговуватися інформацією лише з офіційних сторінок органів влади.
Збережіть собі офіційні сторінки Національної поліції України та обласних управлінь поліції, аби оперативно отримувати правдиву інформацію.
Отримуйте інформацію тільки з офіційних сайтів
Офіс Президента України
Верховна Рада України
Кабінет Міністрів України
Служба безпеки України
Міністерство оборони України
Міністерство внутрішніх справ України
