Василій (Богдашевський)
.jpg)
Васи́лій (Богдаше́вський) [святитель Канівський Василій; світське прізвище та ім’я — Богдашевський, Дмитро Іванович; 19.10.1861, с. Завидів, тепер Володимирського району Волинської області, Україна — 26.02.1933, м. Київ, тепер Україна] — релігійний та освітній діяч, богослов, історик філософії, доктор богослов’я (з 1905), ректор Київської духовної академії у 1914–1919, архієпископ Канівський.
|
Василій (Богдашевський) | |
|---|---|
| Справжнє ім’я | Дмитро Іванович |
| Народження | 19.10.1861 |
| Місце народження | Завидів |
| Смерть | 26.02.1933 |
| Місце смерті | Київ |
| Місце поховання | Київ |
| Alma mater | Київська духовна академія |
| Місце діяльності | Україна |
| Напрями діяльності | богослов'я, філософія, педагогіка, організація освіти |
| Традиція/школа | православ'я |
Життєпис
Народився у багатодітній сім’ї православного священника. Закінчив духовне училище, Волинську духовну семінарію (1882).
1882–1886 навчався на богословському відділенні Київської духовної академії (КДА), отримав ступінь кандидата богослов’я. Залишився в академії: з 1886 як стипендіат кафедри логіки і метафізики; згодом стипендіат, а з 1887 — в. о. доцента кафедри історії філософії. 1890 захистив магістерську дисертацію, отримав посаду доцента цієї ж кафедри.
Доцент (з 1897), екстраординарний професор (з 1902), позаштатний (з 1904), штатний ординарний професор (з 1907) кафедри Святого Письма Нового Завіту.
1905 здобув ступінь доктора богослов’я за працю «Послання св. ап. Павла до Ефесян. Ісагогіко-екзегетичне дослідження» (рос. «Послание св. ап. Павла к Ефесянам. Исагогико-экзегетическое исследование»; опублікована 1904).
1909 призначений інспектором КДА. 05.09.1910 висвячений у сан ієрея в Києво-Братському Богоявленському монастирі, 29.09 — піднесений до протоієрея.
Від 1910 — редактор журналу «Труди Київської духовної академії» (видавався російською мовою).
Прийняв чернечий постриг (1913) з ім’ям Василій від митрополита Київського й Галицького Флавіана (Городецького), пізніше піднесений до сану архімандрита.
Упродовж 1914–1918 обіймав посаду ректора КДА (офіційно ліквідована радянською владою в 1919) і настоятеля Києво-Братського Богоявленського монастиря. 06.08.1914 хіротонізований на єпископа Канівського, призначений першим вікарієм Київської єпархії.
1920 звернувся до органів влади за дозволом про відкриття духовної академії як приватного навчального закладу. В 1920–1923 — ректор і професор новоствореної Православної богословської академії. Заарештований та ув’язнений в квітні 1923 за звинуваченнями в антирадянській пропаганді, засуджений до 2 р. заслання в Зирянський край. Після перегляду справи звільнений.
1924 повернувся до м. Києва, продовжив церковне служіння. Від 1925 — архієпископ Канівський. Останні роки життя провів у злиднях. Був похований, імовірно, у Богоявленському соборі Києво-Братського Богоявленського монастиря.
Діяльність
Вів активну богословську, педагогічну, освітньо-адміністративну, церковну, просвітньо-громадську діяльність. В академічно-православному середовищі визнаний авторитетним фахівцем з ісагогіки та екзеґези Нового Завіту. Внеском у біблеїстику є систематичні, критико-екзегетичні дослідження Послання апостола Павла до Ефесян, Дій апостолів, Євангелія від Матвія, Євангелія від Івана тощо. Апологетично обстоював історично-достовірний і богонатхненний характер новозавітних текстів, полемізував з представниками західної раціоналістичної біблійної критики (зокрема, Ф. Бауром і тюбінгенською школою). Біблієзнавчі праці Богдашевського неодноразово були відзначені спеціальною академічною премією.
Як історик філософії відомий працями з античної філософії (присвячені софістам, Сократу, Платону) та філософії І. Канта (історико-філософський аналіз «Критики чистого розуму», «Критики практичного розуму»). Був ініціатором та редактором російськомовних перекладів «Основ метафізики моральності» Канта (не завершений); коментарів Аврелія Августина на Новий Завіт.
Очолив Київську духовну академію у найскладніший період її історії, докладав усіх зусиль для функціонування закладу в умовах революційних і воєнних подій. У 1917–1918 сприяв розробці нового Тимчасового статуту академії, що передбачав її перепідпорядкування Міністерству сповідань (затверджений 13.08.1919 гетьманом П. Скоропадським). Після перетворення академії на приватний заклад опікувався її утриманням.
1920 співкерував панахидою в річницю смерті Т. Шевченка в Софійському соборі у Києві [за згадкою митрополита Василя (Липківського), «це був єдиний випадок, коли тихонівський єпископ правив з українським духовенством»]. В лютому 1921 очолив Перекладацький Комітет, що готував переклади Святого Письма і богослужбових книг українською мовою.
До кінця життя лишався виразником і захисником консервативних церковних позицій. Вів боротьбу з обновленством в Україні (див. «Жива церква», Українська синодальна церква); виступав проти Української автокефальної православної церкви та самої ідеї автокефалії, засуджував конфесійні утворення, що виникали внаслідок розколів у Російській православній церкві.
Визнання
Нагороджений орденами Св. Володимира 4-го (1910) та 3-го (1913) ступеня, Св. Анни 3-го (1897), 2-го (1906) та 1-го (1916) ступеня, Св. Станіслава 3-го (1894) та 2-го (1902) ступеня.
У 1912 учні та колеги вшанували 25-річчя його педагогічної діяльності підготовкою спеціального збірника (рос. «Киево-Могилянский сборник в честь протоирея Димитрия Ивановича Богдашевского, заслуженного ординарного профессора имп. Киевской духовной академии»; Киев, 1913).
Почесний член Московської (1914), Санкт-Петербурзької, Казанської (обох — з 1915) духовних академій.
20.11.2011 Київська духовна академія спільно з кафедрою філософії та релігієзнавства Національного університету «Києво-Могилянська академія» провели наукову конференцію, присвячену 150-річчю з дня народження Василія (Богдашевського).
28.07.2019 був урочисто прославлений УПЦ у чині святителя із внесенням до Собору святих Київської духовної академії.
Частина рукописної спадщини діяча зберігається у фондах Інституту рукопису Національної бібліотеки України імені В. І. Вернадського.
Праці
- Философия Канта. Киев : Типография Императорского Университета Св. Владимира, 1898. 158 с.
- Закон и Евангелие (Против графа Л. Толстого) // Труды Киевской Духовной Академии. 1899. № 9. С. 79–100.
- О Евангелиях и евангельской истории (против современного рационализма) // Труды Киевской Духовной Академии. 1902. № 2. С. 269–302.
- Послание святого апостола Павла к Ефесянам. Киев : Типография И. И. Горбунова, 1904. 703 с.
- Опыты по изучению Священного писания Нового Завета : в 2 вып. Киев : Типография И. И. Горбунова, 1909–1911.
- Евангелие от Матфея. Критико экзегетическое исследование. Киев : Типография «Петр Барский», 1915. 566 с.
Література
- Рибинський В. П. До історії Київської духовної академії. Курс 1887–1891 рр. Спогади // Хроніка — 2000. 1997. № 17–18. С. 154–178.
- Ткачук М. Л. Київська академічна філософія ХІХ — початку ХХ ст.: методологічні проблеми дослідження. Київ : ЗАТ «Віпол», 2000. 248 с.
- Головащенко С. Апологетичний дискурс у київській біблеїстиці початку ХХ ст. (Дмитро Богдашевський та Олександр Глаголєв) // Київська Академія. 2011. Вип. 9. С. 47–57.
- Пастушенко Л. А. Архієпископ Канівський Василій (Дмитро Іванович Богдашевський): матеріали до життєпису // Труди Київської духовної академії. 2011. № 15. С. 156–166.
- Головащенко С. І. Дослідження та викладання Біблії в Київській духовній академії XIX — початку XX ст. Київ : Видавничий відділ Української Православної Церкви, 2012. 356 с.
- Ткачук М. Л. «Академию бесконечно люблю…»: архиепископ Василий (Богдашевский) как студент, профессор и ректор Киевской духовной академии // Труди Київської духовної академії. 2012. № 16. С. 27–56.
- Київська духовна академія (1819–1924) в іменах : в 2 т. / Упоряд., наук. ред. М. Л. Ткачук; відп. ред. В. С. Брюховецький. Київ : Видавничий дім «КМ-Академія», 2015.
Автор ВУЕ
Покликання на цю статтю: Василій (Богдашевський) // Велика українська енциклопедія. URL: https://vue.gov.ua/Василій (Богдашевський) (дата звернення: 29.04.2024).
Статус гасла: Оприлюднено
Оприлюднено: 15.02.2023
Важливо!
Ворог не зупиняється у гібридній війні і постійно атакує наш інформаційний простір фейками.
Ми закликаємо послуговуватися інформацією лише з офіційних сторінок органів влади.
Збережіть собі офіційні сторінки Національної поліції України та обласних управлінь поліції, аби оперативно отримувати правдиву інформацію.
Отримуйте інформацію тільки з офіційних сайтів
Офіс Президента України
Верховна Рада України
Кабінет Міністрів України
Служба безпеки України
Міністерство оборони України
Міністерство внутрішніх справ України
