Вікарій

Апостольський вікарій Ровеніус благословляє родину. Худ. Бартоломей Бренберг, 17 ст., Національний музей Прадо, Іспанія

Віка́рій (лат. vicarius — заступник, намісник) — у християнстві — представник, помічник або заступник духовної особи; у широкому розумінні — той, хто діє від імені вищої за рангом особи, агент керівника.

Історична довідка

Давні римляни використовували термін на позначення чиновників, підпорядкованих префектам преторії.

У ранньохристиянських церквах єпископи мали своїх вікаріїв, як-от архідиякони та протоієреї, а також сільського або ін. священника — душпастиря за межами єпископських міст.

Титул вживався в різних християнських церковних контекстах, а також як адміністративний титул або його модифікатор у Римській імперії.

У Священній Римській імперії вікарієм могли називати місцевого представника імператора, часом ерцгерцога.

У православ`ї

Грецький еквівалент терміна — екзарх (грец. ἔξαρχος).

Інститут вікарних, або титулярних єпископів існує у всіх Православних церквах. Так, титул «вікарний єпископ» прийнятий у Болгарській, Грузинській, Сербській, Румунській, Російській православних церквах, Православній церкві України тощо, «титулярний єпископ» — у Константинопольській, Александрійській. При цьому, відповідно до статутів згаданих церков, такого роду єпископи зазвичай є повноправними членами соборів за участю кліриків і мирян, але в окремих випадках (у Болгарській, Сербській та ін. церквах) — не входять до Архієрейських соборів.

Вікарні єпископи у православ`ї не можуть ухвалювати самостійних рішень про висвячення: хіротонію диякона або пресвітера вони здійснюють тільки з благословення правлячого архієрея, який має всю повноту канонічної єпископської влади (аналогічно до єпископів, які пішли на спокій).

У католицизмі

У католицькому канонічному праві вікарій може бути представником будь-якої церковної установи.

Вікарії матимуть різні титули, залежно від ролі, яку вони виконують. Так, апостольський вікарій — це єпископ або священник, який очолює місіонерську локальну церкву, що не стала наразі повноцінною дієцезією (апостольський вікаріат). Він — місцевий представник Папи Римського як єпископа всіх ще неорганізованих територій. Вікарій-капітулярій, який здійснює владу замість єпархіального капітула, є тимчасовим ординарієм дієцезії в період вакантного Святого престолу (sede vacante). Титул вікарія Апостольського престолу надають деяким папським легатам, нунціям.

Більшість вікаріїв діють не агентами єпископа, а мають звичайні повноваження (тобто їхні повноваження встановлені законом, а не делеговані). Генеральні вікарії, єпископські вікарії та судові вікарії здійснюють ординарну владу; кожен із них виконує частину владних функцій єпархіального єпископа (судових — для судового вікарія, виконавчих — для інших) на підставі своєї посади, а не мандату.

Вікарій-форан, також відомий як протоієрей або декан, — священник, якому єпископ довірив певний обсяг керівництва в територіальному підрозділі єпархії або пастирського регіону (вікарійному форані або деканаті). Парафіяльний вікарій — це священник, призначений до парафії на додаток до пароха чи настоятеля та у співпраці з ним; він виконує своє служіння як агент пароха.

Серед титулів Папи Римського є й «вікарій Ісуса Христа».

В інших церквах

В англіканстві вікарій — один із рангів парафіяльного священника. Історично парафіяльних священників Англіканської церкви поділяли на вікаріїв, ректорів і постійних куратів. Парафіяльне духовенство та церква утримувалися з десятини — місцевого податку (у розмірі 10 %), який стягувався як з особового складу, так і зі сільськогосподарського виробництва парафії.

У багатьох протестантських деномінаціях — заступник або помічник пастора, проповідника.

Додатково

Етимологічно з лат. vicar споріднені англ. vice- та запозичений українською іншомовний компонент «віце», що також означає «заступник» (наприклад, віцепрем’єр, віцеконсул, віцепрезидент).

Література

  1. Гоффман Й. Історія ранньої Церкви: найважливіші аспекти / Пер. з нім. О. Конкевич. Львів : Видавництво Українського католицького університету, 2019. 244 с.
  2. Українська релігієзнавча енциклопедія / За ред. проф. А. Колодного. Київ : Інтерсервіс, 2022. Т. 1. 820 с.

Автор ВУЕ

В. Е. Туренко


Покликання на цю статтю

Покликання на цю статтю: Туренко В. Е. Вікарій // Велика українська енциклопедія. URL: https://vue.gov.ua/Вікарій (дата звернення: 9.05.2024).


Оприлюднено

Статус гасла: Оприлюднено
Оприлюднено:
09.08.2022

Важливо!

Ворог не зупиняється у гібридній війні і постійно атакує наш інформаційний простір фейками.

Ми закликаємо послуговуватися інформацією лише з офіційних сторінок органів влади.

Збережіть собі офіційні сторінки Національної поліції України та обласних управлінь поліції, аби оперативно отримувати правдиву інформацію.

Отримуйте інформацію тільки з офіційних сайтів


Міністерство оборони України Лого.png

Міністерство оборони України

МВС України Лого.jpg

Міністерство внутрішніх справ України

Генеральний штаб ЗСУ Лого.jpg

Генеральний штаб Збройних сил України

Державна прикордонна служба України Лого.jpg

Державна прикордонна служба України

Увага! Опитування читачів ВУЕ. Заповнити анкету ⟶