Англіканство
Англіка́нство (англ. аnglican — англійський, від лат. ecclesia anglicana — англійська церква) — напрям у християнстві, який в основному дотримується доктрини та обрядовості католицизму, одночасно визнає ключові положення протестантизму, має історичний, літургійний, адміністративний зв’язок з Церквою Англії. Організаційно є міжнародною федерацією незалежних церков — Англіканською співдружністю, з якою у канонічному спілкуванні перебуває Єпископальна церква США. Офіційна державна релігія Англії та Північної Ірландії.
Зміст
Історична довідка
Англіканство сформувалося в 16 ст. у ході англійської Реформації та боротьби за незалежність світської і церковної влади від Святого престолу. Формальним приводом послужила відмова Папи Римського анулювати шлюб Генріха VIII і Катерини Арагонської. У 1534 англійський парламент проголосив незалежність церкви від Риму. Принципи «серединного шляху» реформування церкви стали компромісом після тривалого протистояння англійської корони та папського престолу.
Історична особливість Церкви Англії (як національної й державної) — інкорпорація інституту монаршої влади: король (королева) Великої Британії є Верховним правителем Церкви Англії, але без права проповідувати та здійснювати таїнства. Традиції коронації передбачають освячення Церквою Англії влади монарха.
Характеристика
Віра англікан ґрунтується на Святому письмі, трьох Символах віри (Апостольському, Нікейському та Афанасіївському), ухвалах 4-х Вселенських соборів (Нікейського, Ефеського, Константинопольського і Халкідонського) та «39 статтях» Церкви Англії.
Символом церковної єдності Англіканської співдружності є «Книга спільної молитви». В англіканському символі віри визнається догмат про спасіння вірою у спокутну жертву Ісуса Христа та у Святе Письмо як єдине джерело віри. Визнаються таїнства хрещення і причастя.
Центральне місце в англіканському богослужінні посідає Євхаристія як спільне уславлення життя, смерті й воскресіння Ісуса Христа у формах молитви, читання Біблії, співу та прийняття Хліба і Вина, але перевтілення хліба і вина у тіло і кров Христа не визнається. Заперечуються влада Папи Римського, віра у чистилище, запас добрих справ, індульгенції, вшанування святих та ікон, целібат священиків; зменшена кількість релігійних свят тощо. Богослужіння ведеться англійською мовою; у літургійній практиці англіканських церков припустима певна свобода.
Поєднання положень католицького та протестантського (лютеранського й кальвіністського) символів віри спричинило формування в англіканстві різних напрямів (церков): Високої, Низької та Широкої. Висока церква — ближча до католицизму; Низька — акцентує протестантські складники англіканства; Широка — тяжіє до ліберального протестантизму або католицького модернізму, обстоює екуменізм.
Одним із головних принципів організаційного устрою англіканських церков, який відрізняє їх від класичного протестантизму, є збереження єпископату та триступеневої ієрархії духовенства.
Сучасний стан
Станом на 2021 до Англіканської співдружності входять 46 членів — 41 національна церква та 5 екстра-провінцій у понад 165 країнах світу. За оцінками, кількість вірян сягає 70-80 млн осіб. Всесвітнім консультативним центром Англіканської співдружності є Ламбетські конференції.
У межах англіканства сформувалися ліберальна й традиціоналістична течії. Перша інкорпорує ідеї безрелігійного християнства, деміфологізації релігії, екзистенційного осягнення трансцендентного Бога, теології звільнення, феміністської теології тощо. Друга — обстоює консервативні позиції, що стало реакцією на секуляризаційні процеси в сучасному англійському суспільстві (див. Секуляризація).
Взаємини між Церквою Англії та державною владою неоднозначні. У поліконфесійній Англії дебатується питання про можливу зміну привілейованого державного статусу Церкви Англії та ролі монарха в ній (із «захисника віри» та офіційного глави однієї церкви — на захисника всіх релігій, які сповідує населення Об’єднаного королівства).
Сучасне англіканство відкрите до новацій, аж до переосмислення вихідних ідей християнської релігії та літургійних нововведень включно, практикує широке залучення мирян до участі у церковному житті. Поряд із тим, лібералізація догматики та церковної практики Церкви Англії (наприклад, рішення Генерального синоду про дозвіл висвячувати жінок у сан єпископа або практика благословення одностатевих шлюбів) спричиняють конфлікти між консерваторами та лібералами, відтік ортодоксально налаштованих вірян; ускладнюють екуменічний діалог з католиками і православними.
Наслідком сучасної ситуації в англіканстві стало оприлюднення Апостольської конституції «Anglicanorum coetibus» («Англіканським общинам», 04.11.2009). Конституція, підписана Папою Бенедиктом XVI, стала формою підтримки й визнання практики переходу англіканських громад, невдоволених ліберальними змінами, під омофор Католицької церкви. Відповідно до встановлених норм, такі спільноти отримують статус персональних ординаріатів, що дозволяє англіканам зберегти характерні форми своєї літургійної й канонічної традиції та певну автономію.
З іншого боку, привабливість ліберальних форм англіканства та їхнє поширення серед представників неанглійської культури обумовило актуальність дискусій про сутність і стрижневі риси англіканської ідентичності.
Література
- Ward K. A History of Global Anglicanism. Cambridge : Cambridge University Press, 2006. 376 p.
- Kaye B. An Introduction to World Angliсanism. New York : Cambridge University Press, 2008. 290 p.
- Єрмакова Г. С. Англіканство Великої Британії та її окремий статус в Європейському Союзі: пошук причинно-наслідкових зв’язків // Науковий вісник Херсонського державного університету. Серія: Юридичні науки. 2015. Вип. 6 (1). С. 16–19.
- The Oxford History of Anglicanism : in 5 vol. / Ed. by A. Milton. Oxford; New York : Oxford University Press, 2017–2018.
Див. також
Автор ВУЕ
Покликання на цю статтю: Ігнатьєва О. С. Англіканство // Велика українська енциклопедія. URL: https://vue.gov.ua/Англіканство (дата звернення: 7.05.2024).
Статус гасла: Оприлюднено
Оприлюднено: 27.01.2020
Важливо!
Ворог не зупиняється у гібридній війні і постійно атакує наш інформаційний простір фейками.
Ми закликаємо послуговуватися інформацією лише з офіційних сторінок органів влади.
Збережіть собі офіційні сторінки Національної поліції України та обласних управлінь поліції, аби оперативно отримувати правдиву інформацію.
Отримуйте інформацію тільки з офіційних сайтів
Офіс Президента України
Верховна Рада України
Кабінет Міністрів України
Служба безпеки України
Міністерство оборони України
Міністерство внутрішніх справ України
