Англокатолицизм
Англокатолици́зм (англ. Anglo-Catholicism, Anglican Catholicism) — течія англіканства, що обстоює католицьку ідентичність англікан, виступає за зближення з Римо-Католицькою церквою через узгодження питань доктрини, літургійної практики та церковної організації.
Ідейні витоки
Ідейними витоками англокатолицизму вважають опозицію частини єпископів Церкви Англії щодо поширення протестантських рухів, насамперед кальвінізму та пуританства. Прокатолицький рух, що охопив у 17 ст. аристократичні кола вищого духовенства, відомий під назвою «Високої Церкви» (англ. High Church).
Безпосереднє виникнення англокатолицизму пов’язують з Оксфордським рухом першої половини 19 ст., усі лідери якого (Р. Х. Фроуд, Г. Е. Маннінг, Дж. Г. Ньюмен, Дж. Кебл, Ф. Оклі, Е. Б. Пьюзі та інші) в 1820–их отримували освіту в Оріел–Коледжі Оксфордського університету. За поціновування ідейного спадку попередників, а також визнання «високої ролі» церковної ієрархії, таїнств, літургії, вони отримали споріднену назву — «високе духовенство» («high churchmen»). Метою Оксфордського руху, відлік якого традиційно ведеться з 1833, було не тільки торування шляху до возз’єднання з Римом, а й відродження національних духовних традицій. Поряд із тим, англокатолицизм постав як консервативна реакція проти реформ, що їх проводив уряд «вігів», зокрема поширення політичних привілеїв на осіб неангліканського віросповідання.
Термін «англокатолицизм» ввів у 1837–1838 теолог і поет Дж. Г. Ньюмен; у широкий обіг термін увійшов після видання обширного корпусу богословських праць (88 томів) у серії «Бібліотека англокатолицької теології», 1841–1863 («The Library of Anglo-Catholic Theology»).
Ідеологи англокатолицизму обстоювали ідеї історичної спадкоємності англіканства від середньовічної католицької Церкви Англії (Ecclеsia Anglicana) заснованої хрестителем англосаксів Августином Кентерберійським (?–604), а не від Реформаційних рухів. Виступали за збереження в англіканстві апостольського наступництва та доктринальної чистоти віросповідання; оборону догматичних і літургійних традицій Англіканської церкви від протестантських нововведень і світських ліберальних впливів; приєднання до Римо-католицької церкви. Наполягали на значенні церковного авторитету, ролі церкви та ієрархії для спасіння вірян, обмеженні вільного тлумачення Біблії; вимагали відновлення дисципліни покаяння, сповіді й особливо — значущості церковних таїнств; додержання інституту целібату.
Реформи англокатоликів наражалися на протидію ревних вірян-протестантів та світської влади.
Після розпаду Оксфордського руху деякі його лідери перейшли у католицизм (Дж. Г. Ньюмен, Г. Е. Маннінг, В. Дж. Ворд), інші — зберегли вірність англіканській традиції (Е. Б. Пьюзі).
У другій половині 19 ст. англокатолики сприяли відродженню монастирів і чернецтва як у Великій Британії, так і в Америці. У 1881 в США засновано першу англіканську чернечу конгрегацію «Товариство Св. Хреста», відроджено англіканські громади францисканців і бенедиктинців.
Нова хвиля популярності ідей англокатолицизму пов’язана зі 100-річчям Оксфордського руху (1930–ті). Зростала кількість прибічників; було проведено низку конференцій з проблем взаємовідносин Церкви Англії з Римом.
Сучасний стан
На Ламбетській конференції 1988 декларовано розширення взаємодії між Римо-католицькою та Англіканською церквами. В умовах офіційного міжцерковного діалогу завдання англокатолицизму дещо змінилися; ідейними засадами сучасного руху є:
- зближення догматики й обрядів англіканства та католицизму при збереженні елементів літургійної, музичної, богословської традиції англіканства;
- налагодження зв’язків із Римо-Католицькою Церквою при збереженні власної автономії;
- розвиток екуменічного діалогу між Церквою Англії й Римом (див. Екуменізм).
Меншість англокатоликів, відомих під назвою «англіканських папістів», визнають вищу владу Папи Римського, є прибічниками створених за папи Бенедикта ХVI «англіканських ординаріатів» під церковною юрисдикцією Святого престолу.
На початок 21 ст. існує 15 дієцезій Англокатолицької церкви в обох Америках, Сполученому Королівстві, Австралії та низка новостворених — у Південній Африці. Діє понад 250 парафіяльних церков і місій по всьому світі; загальна кількість послідовників англокатолицизму складає близько 2 млн.
Література
- Shelton R. J. Glorious Battle: The Cultural Politics of Victorian Anglo-Catholicism. London : Vanderbilt University Press, 2000. 396 р.
- Faught C. B. The Oxford Movement: A Thematic History of the Tractarians and Their Times. University Park, PA : Pennsylvania State University Press, 2003. 184 р.
- Cavanaugh St. Anglicans and the Roman Catholic Church: Reflections on Recent Developments. San Francisco : Ignatius Press, 2011. 256 p.
- The Oxford History of Anglicanism : in 5 vol. / Ed. by A. Milton. Oxford; New York : Oxford University Press, 2017–2018.
Автор ВУЕ
Покликання на цю статтю: Арістова А. В. Англокатолицизм // Велика українська енциклопедія. URL: https://vue.gov.ua/Англокатолицизм (дата звернення: 7.05.2024).
Статус гасла: Оприлюднено
Оприлюднено: 05.02.2020
Важливо!
Ворог не зупиняється у гібридній війні і постійно атакує наш інформаційний простір фейками.
Ми закликаємо послуговуватися інформацією лише з офіційних сторінок органів влади.
Збережіть собі офіційні сторінки Національної поліції України та обласних управлінь поліції, аби оперативно отримувати правдиву інформацію.
Отримуйте інформацію тільки з офіційних сайтів
Офіс Президента України
Верховна Рада України
Кабінет Міністрів України
Служба безпеки України
Міністерство оборони України
Міністерство внутрішніх справ України
