Культуркампф
«Культурка́мпф» (нім. Kulturkampf — боротьба за культуру) — серія тимчасових заходів уряду О. фон Бісмарка в 1871–1887, спрямованих на зменшення впливу Католицької церкви в Німецькій імперії та встановлення державного контролю за нею. Стали інструментом тиску на південні області держави (найперше Баварію і польські провінції, де переважали католики) та прокатолицьку партію Центра.
Серед головних політичних передумов «культуркампф»: об’єднання Німеччини (1871), до якого увійшли території з домінуванням як католицького, так і протестантського населення; зіткнення інтересів різних конфесійно-політичних сил; посилення партикуляристських устремлінь католицького духовенства після Першого Вселенського собору.
Початком політики «культуркампф» вважається скасування у липні 1871 Комітету Римо-католицької церкви у міністерстві культури Пруссії. Термін уведений в обіг 1873 ліберальними критиками політики Бісмарка.
Серед заходів: заборона католицькому духовенству вести політичну пропаганду і висловлюватися на політичні теми з кафедри (1871); скасування контролю Католицької церкви над школою, звільнення з державних шкіл усіх вчителів релігії, вигнання з країни ордена єзуїтів, розрив дипломатичних зносин з Ватиканом (1872); т. з. «травневі закони» (1–3 травня 1873), які встановили державне призначення священиків на церковні посади, контроль держави над школами і церковним судом; припинення будь-яких видатків на Церкву з державної казни (1875–1876) тощо. У 1874–1876 по всій імперії запроваджено обов’язковий світський шлюб; у Пруссії розпущені чернечі ордени і введений контроль за церковним майном. Духовенство, яке за підтримки папи Пія ІХ чинило опір урядовій політиці, було піддане репресіям. Частково «культуркампф» заторкнула і прерогативи протестантської церкви (зокрема встановлення цивільної реєстрації шлюбу, нагляд за церквою).
Після зміни політичної ситуації у 1885 за ініціативою Бісмарка «культуркампф» було припинено «пом’якшувальними законами». Обрання на Святий престол папи Лева ХІІІ уможливило досягнення компромісу у державно-церковних відносинах. 1885 Бісмарк отримав від Папи Римського діамантовий орден Христа.
По завершенні «боротьби за культуру» не відмінено закони проти єзуїтів та світський шлюб.
Література
- Trzeciakowski L. The Kulturkampf in Prussian Poland / Trans. from pol. by K. Kretkowska. New York : East European Monographs, 1990. 223 p.
- Данканич О. В. До питання передумов «культуркампфу» // Науковий вісник Ужгородського національного університету. 2010. Вип. 25. С. 216–224.
- Bennette R. A. Fighting for the Soul of Germany: The Catholic Struggle for Inclusion After Unification. Cambridge : Harvard University Press, 2012. 380 p.
- Ullrich V. Die nervöse Großmacht 1871–1918: Aufstieg und Untergang des deutschen Kaiserreichs. Frankfurt am Main : Fischer Taschenbuch, 2013. 768 p.
- Weir T. Н. Secularism and Religion in Nineteenth-Century Germany: The Rise of the Fourth Confession. Cambridge : Cambridge University Press, 2014. 304 р.
- Отрош М. І. Місце і роль Католицької церкви у міжнародному правопорядку. Київ; Одеса : Фенікс, 2017. 596 с.
Автор ВУЕ
Покликання на цю статтю: Яроцький П. Л. Культуркампф // Велика українська енциклопедія. URL: https://vue.gov.ua/Культуркампф (дата звернення: 2.05.2024).
Статус гасла: Оприлюднено
Оприлюднено: 08.05.2020
Важливо!
Ворог не зупиняється у гібридній війні і постійно атакує наш інформаційний простір фейками.
Ми закликаємо послуговуватися інформацією лише з офіційних сторінок органів влади.
Збережіть собі офіційні сторінки Національної поліції України та обласних управлінь поліції, аби оперативно отримувати правдиву інформацію.
Отримуйте інформацію тільки з офіційних сайтів
Офіс Президента України
Верховна Рада України
Кабінет Міністрів України
Служба безпеки України
Міністерство оборони України
Міністерство внутрішніх справ України
Національна поліція України
