Бай, Жозеф де
.jpg)
Бай, Аму́р Огю́ст Жозе́ф де [Бей; франц. Baye, Amour Auguste Louis Joseph de; повне прізвище — Бертло де Бай (Berthelot de Baye); 31.01.1853, м. Париж, Франція — 31.05.1931, там само] — археолог, етнограф, історик і мандрівник, колекціонер, маркіз.
|
Бай, Жозеф де (Baye, Amour Auguste Louis Joseph de) | |
|---|---|
| Народження | 31.01.1853 |
| Місце народження | Париж, Франція |
| Смерть | 31.05.1931 |
| Місце смерті | Париж, Франція |
Зміст
Життєпис і діяльність
Народився в аристократичній дворянській сім’ї. Успадкував від батька титул барона де Бай, графа де Сен-Лоран. Освіту здобував у священників Товариства Діви Марії, з 1865 — у заснованому єзуїтами Колежі непорочного зачаття. У 1870-х навчався приватно у абата А. Борде (1824, Франція —1899, там само), який був його наставником і допомагав у перших археологічних дослідженнях.
Після Франко-німецької війни проводив дослідження у болотах Сен-Гонд (тепер регіон Гранд-Ест). Відкрив у Шампані близько 100 гротів доби неоліту, палеолітичні стоянки (див. Палеоліт) і могильники. Вивчав походження коштовних мистецьких виробів доби Великого переселення народів і падіння Римської імперії.
Міністерство народної освіти Франції доручило йому 1873 розкопки археологічні в околицях замку Бай. Після цього провів серію розкопок у Франції та Європі, результатам яких присвятив працю «Доісторична археологія» («L’Archéologie préhistorique»; 1880). Організовував виставки та поширював свої теорії в періодичних виданнях і брошурах, ілюстрованих власними малюнками. Відкрив безкоштовний музей у крилі свого замку.
Займався археологією, етнографією та історією окремих регіонів Російської імперії, зокрема України. Офіційний представник французького міністерства народної освіти на Восьмому археологічному з’їзді у м. Москві 1890 (див. Археологічні з'їзди), звіт про який і свої реферати на ньому опублікував 1893. Від 1892 щороку виїжджав з археологічною, етнографічною та історичною місією в різні регіони Російської імперії. Зокрема, перетнув Кавказ, Поволжя, Сибір. Член Імператорського історичного музею в Москві (з 1897). У 1897–1902 здійснював розкопки у Грузії. 1898 відкрив палеолітичну стоянку біля станиці Ільської (тепер смт Ільський Краснодарського краю, Російська Федерація).
Одним із перших почав масштабно фотографічно документувати археологічні розкопки.
Був членом низки наукових товариств: Французького історичного товариства, Французького археологічного товариства, Комітету історичних і наукових праць (1875–1915), Московського археологічного товариства (з 1890), Товариства любителів давнього письменства (з 1898), Таврійської губернської ученої архівної комісії (з 1906) тощо.
Президент Національного товариства антикварів Франції (з 1906).
Ще з 1894 передавав свої колекції державі. Зокрема, предмети, датовані залізним віком, галло-римським і меровінгським періодами (див. Меровінги), а також предмети з Сибіру, Кавказу, Скандинавії передано Національному музею археології (м. Сен-Жермен-ан-Ле), де 21.01.1909 на честь вченого відкрито кімнату.
У липні 1914 вирушив до м. Петрограда (тепер м. Санкт-Петербург). Початок Першої світової війни змусив його залишитися в Росії. Він читав там лекції, збирав історичні документи, працював в Історичному музеї в м. Москві. Після 1917 двічі був заарештований. Виїхав до Франції у жовтні 1920 завдяки особистому втручанню дружини Л. Троцького Н. Сєдової (на той час працювала завідувачкою відділу у справах музеїв і пам’яток мистецтва і старовини Народного комісаріату освіти РСФРР). Його замок було зруйновано і розграбовано німцями.
Україніка
Автор присвячених Україні праць з етнографії та археології. Неодноразово бував в Україні, вивчав побут українців. Організовував конференції та лекції з української історії. Зокрема, прочитав лекцію про м. Київ княжої доби у м. Реймсі (Франція) і двічі у м. Парижі (1896).
Досліджував готську культуру (див. Готи) у Криму.
На 6-й виставці предметів, вивезених із Росії (1901), експонував речі з розкопок В. Хвойки і власних розкопок, зокрема, дукачі, дві старовинні вишиті жіночі сорочки. Писав про фібули 7 ст. в Україні (1908).
Цікавився особистістю й творчістю Т. Шевченка. У праці «В Малоросії. Спогади про одну місію» (1903) писав про твори поета у зв’язку з історією України й тяжким становищем селянства. Описав свою подорож в Україну у праці «Відвідання Гавронців, біля Полтави» (1902–1903).
Нагороди і визнання
Кавалер ордена Почесного легіону (1921).
Нагороджений великим хрестом ордена святого Станіслава, орденом святої Анни (обидва — Росія), орденами Карлоса ІІІ (Іспанія), Корони (Італія), Ваза (Швеція), офіцер ордена Корони (Румунія), кавалер ордена Сантьягу (Португалія).
Праці
- Rapport sur le Congrés international d'Anthropologie de Moscou. Paris : Nilsson, 1893. 53 p.
- Souvenir du congrés international d'Anthropologie et d'archéologie préhistoriques. XIe session. Moscou 1892. Paris : Nilsson, 1893. 45 p.
- Études sur l'archéologie de l'Ukraine antérieure à notre ère. Paris : Nilsson, 1895. 43 p.
- Kiev: La mère des villes russes. Paris : Nilsson, 1896. 46 p.
- En Petite-Russie: Souvenirs d'une Mission. Paris : Nilsson, 1903. 46 p.
Література
- Волков Ф. Выставка барона де Бая в Musee Guimet в Париже // Киевская старина. 1901. Т. 74. С. 74–76.
- Кравець Я. Барон де Бей // Шевченківська енциклопедія : в 6 т. Київ : Інститут літератури ім. Т. Г. Шевченка, 2012. Т. 1. С. 340.
- Charpy J.-J. Le baron de Baye et Augustin Roland, les débuts de leurs relations. L'Archéologie préhistorique dans les marais de Saint-Gond au début du XXe siècle // Études marnaises. 2015. T. 130. P. 13–40.
Автор ВУЕ
Покликання на цю статтю: Білокінь С. І. Бай, Жозеф де // Велика українська енциклопедія. URL: https://vue.gov.ua/Бай, Жозеф де (дата звернення: 4.05.2024).
Статус гасла: оприлюднено
Оприлюднено: 28.06.2023
Важливо!
Ворог не зупиняється у гібридній війні і постійно атакує наш інформаційний простір фейками.
Ми закликаємо послуговуватися інформацією лише з офіційних сторінок органів влади.
Збережіть собі офіційні сторінки Національної поліції України та обласних управлінь поліції, аби оперативно отримувати правдиву інформацію.
Отримуйте інформацію тільки з офіційних сайтів
Офіс Президента України
Верховна Рада України
Кабінет Міністрів України
Служба безпеки України
Міністерство оборони України
Міністерство внутрішніх справ України
