Бактеріальна культура
Бактеріа́льна культу́ра — сукупність життєздатних бактерій, штучно вирощених на рідкому або густому поживному середовищі в лабораторних умовах. Культивування бактерій — один з основних методів мікробіологічної діагностики (золотий стандарт) інфекційних хвороб людини, тварин і рослин; його використовують також для санітарно-гігієнічної характеристики довкілля, в наукових дослідженнях.
Зміст
Історична довідка
Першим вирощувати бактерії на штучних поживних середовищах, які містили всі необхідні для розвитку речовини, запропонував Л. Пастер. Але рідкі середовища, які він використовував, були недостатньо зручні. У 1887 бактеріолог Р. Кох увів метод культивування бактерій на чашках Петрі зі щільними поживними середовищами. У такий спосіб можна було отримувати чисту культуру бактерій у вигляді ізольованих колоній з певними ознаками для окремих видів. Це мало вирішальне значення для подальшого прогресу в лабораторній діагностиці інфекційних хвороб.
Характеристика
Розрізняють чисті й змішані бактеріальні культури. Чисті бактеріальні культури — бактерії одного і того ж виду, вирощені на штучному поживному середовищі in vitro, є нащадками однієї бактеріальної клітини. Їх використовують в наукових дослідженнях; для діагностики інфекційних захворювань; як вихідний матеріал для виробництва вакцин, ферментів, антибіотиків, вітамінів, гормонів тощо; у промисловості (молочнокислі закваски, пивні й звичайні дріжджі тощо). Змішані бактеріальні культури — сукупність бактерій різних видів. Їх використовують для вивчення поведінки бактерій в об’єктах довкілля лише в симбіозі з іншими видами мікроорганізмів. Особливе значення має вивчення змішаних бактеріальних культур під час дослідження взаємодії збудників різних інфекцій з мікрофлорою організму.
=Способи отримання
Бактерії, як інші живі організми, відрізняються своїми потребами і тому не існує єдиного середовища і єдиного комплексу умов, які б забезпечували ріст усіх особин у природній популяції видів. Відповідно, в лабораторних умовах для отримання бактеріальних культур використовують різні за складом, консистенцією і призначенням поживні середовища (натуральні, синтетичні, рідкі й щільні, універсальні прості, складні — спеціальні, елективні, диференційно-діагностичні, комбіновані).
Рідкі середовища (пептонна вода, м’ясо-пептонний бульйон тощо) зазвичай використовують для первинного накопичення і визначення швидкості росту бактерій. У цих середовищах вирощують так звані бульйонні бактеріальні культури. Бактеріальна культура може бути статичною (якщо в процесі вирощування бактерій не додають поживних речовин і не видаляють кінцеві продукти обміну) і безперервною (якщо додають свіже поживне середовище). Ріст бактерій на рідких середовищах має такі послідовні фази:
- лаг-фазу (адаптація до середовища, характеризується відсутністю ознак росту, високою швидкістю біосинтезу ферментів і активного транспорту);
- логарифмічну, фазу експонентного зростання (характеризується постійною максимальною швидкістю поділу клітин, кількість яких збільшується в геометричній прогресії);
- стаціонарну (характеризується зменшенням швидкості росту бактерій, внаслідок виснаження поживних речовин, появою відмерлих клітин);
- фазу відмирання (настає внаслідок накопичення кислих продуктів обміну, автолізу під впливом власних ферментів).
Ознаками росту бактеріальних культур на рідкому середовищі є придонний осад, поверхнева плівка, пристінний ріст, дифузне помутніння середовища, ріст у вигляді «грудочок вати» тощо. Ці ознаки використовують як діагностичні для визначення бактерій на видовому рівні. Первинно виділена із певного об’єкту бактеріальна культура зазвичай є змішаною, оскільки містить бактерії різних видів. За подальших багаторазових пересівів на щільних середовищах виділяють так звану «чисту» бактеріальну культуру — ізольовані колонії клітин бактерій певного виду. Це агарова культура, для вирощування якої на щільному середовищі використовують полісахарид агар. У бактеріологічних лабораторіях застосовують також елективні середовища з додаванням речовин, які сприяють зростанню певного виду бактерій, пригнічуючи ріст інших, що прискорює їх визначення (наприклад, лужна пептонна вода для холерного вібріона). Для визначення ферментативних особливостей бактерій використовують диференційно-діагностичні середовища (Ендо, Гісса тощо). Усі бактеріальні культури, які виділяють або зберігають в лабораторії, підлягають реєстрації згідно зі спеціальними інструкціями.
Література
- Пирог Т. П., Пенчук Ю. М. Біохімічні основи мікробного синтезу. Київ : Ліра-К, 2019. 304 с.
- Філімонова Н. І., Сілаєва Л. Ф., Дика О. М. та ін. Мікробіологія. 2-ге вид. Харків : Національний фармацевтичний університет ; Золоті сторінки, 2019. 676 с.
Автор
Покликання на цю статтю: Сілаєва Л. Ф. Бактеріальна культура // Велика українська енциклопедія. URL: https://vue.gov.ua/Бактеріальна культура (дата звернення: 14.05.2024).
Статус гасла: Оприлюднено
Оприлюднено: 12.07.2023
Важливо!
Ворог не зупиняється у гібридній війні і постійно атакує наш інформаційний простір фейками.
Ми закликаємо послуговуватися інформацією лише з офіційних сторінок органів влади.
Збережіть собі офіційні сторінки Національної поліції України та обласних управлінь поліції, аби оперативно отримувати правдиву інформацію.
Отримуйте інформацію тільки з офіційних сайтів
Офіс Президента України
Верховна Рада України
Кабінет Міністрів України
Служба безпеки України
Міністерство оборони України
Міністерство внутрішніх справ України
