Барвінкове

Герб Барвінкового
Прапор Барвінкового
Файл:Станція Барвінкове вокзал.jpg
Залізничний вокзал. Фото 26.03.2012 В. І. Шульги
Панорама. Зйомка з телевізійної вишки. Фото 13.02.2012 В.І.Шульги
Церква Успіння Пресвятої Богородиці. Фото 1943
Центр міста. Фото 12.02.2012 В. І. Шульги
Церква Успіння Пресвятої Богородиці. Фото 01.10.2007

Барві́нкове — місто, адміністративний центр Барвінківської територіальної громади Ізюмського району Харківської області України.

Географічне положення

Розташоване в долині р. Сухого Торця (притока Казенного Торця, басейн Сіверського Донця). Відстань до м. Харкова — приблизно 170 км. Територія — 22,1 км2. Поверхня — хвиляста рівнина з перевищенням висот до 90 м, розчленована долиною річки, балками, ярами.

Історична довідка

Територія навколо міста була заселена у давнину та середні віки, про що свідчать кургани царських скіфів (див. Царські скіфи) та печенізькі кам’яні баби. За переказами, поселення заснували козаки на чолі з отаманом І. Барвінком (близько 1620–1668) у другій половині 17 ст. Згодом утворено слободу Барвінкова Стінка (за умовною назвою берега річки — «пристін»), яку після Полтавської битви 1709 було знищено. Поселення поступово відновлювали. У 1775. після ліквідації Січі частина козаків добровільно переселилася на Кубань. Після 1775 Барвінкове входило до Азовської губернії, від 1802 — до Катеринославської, від 1835 — до Харківської. У той час працювали парові млини, механічно-ливарний та олійний заводи.

У 1895–1902 збудовано п’ятикупольний з 70-метровою дзвіницею Собор Покрови Пресвятої Богородиці (зруйнований у 1934.). У 1910 німецька компанія «Классен Фрезе і Дік» побудувала завод сільськогосподарських машин «Промінь». 23 грудня 1919 у слободі остаточно встановлено радянську владу. У 1923 Барвінкове стало центром району, що входив до Ізюмської округи, з 1932 — у складі Харківської області.

Указом Президії Верховної Ради УРСР від 19 жовтня 1938 селище було віднесене до категорії міст районного підпорядкування. Під час Другої світової війни Барвінкове стало місцем трагедії: у травні 1942 та в лютому 1943 ударні сили Південно-Західного фронту потрапляли в оточення. Вперше було визволено 24 січня 1942 у ході проведення Барвінківсько-Лозівської операції, вдруге — 2 лютого 1943, остаточно — 9 вересня 1943. Під час бойових дій місто було повністю знищено. У час окупації до Німеччини відправлено 490 жителя. Також була створена Барвінківська танкова бригада.

За радянських часів Барвінкове перетворилося на місто з розвиненою промисловістю. У 1969 за участі заводу «Червоний промінь» побудовано телерадіоретранслятор заввишки 75 метрів. 26 листопада 2002 затверджені герб та прапор. 12 червня 2020 місто стало центром територіальної громади.

Населення

Загальна кількість населення (2021, оцінка) — 8 110 осіб, густота — близько 367 осіб/км2. Склад населення за етнічними групами (2001, перепис): українці (91 %), росіяни (7 %), цигани (0,9 %) та інші. Українську мову вважають рідною 91,3 % осіб, російську — 7,4 %, ромську — 0,73 % тощо. Населення зменшується, у 2001 становило 12,7 тис. осіб.

Клімат

Клімат — помірно континентальний. Пересічна температура січня — –6,5 ̊, липня — +21,8 ̊. Період з температурою понад +10 ̊ становить 170 днів. Опадів — близько 500 мм на рік. Найбільше їх випадає у весняно-літній період. Пересічна висота снігового покриву — 15 см.

Господарство

Промисловість

Тут є осучаснений млин по виробництву борошна «Добра господиня» та комбінат хлібопродуктів. Працюють молокозавод, підприємства, що займаються будівництвом, ремонтом і технічним обслуговуванням машин і устаткування.

Сфера послуг

Розвинена гуртова й роздрібна торгівля. Працюють заклади громадського харчування, відділення пошти, банків, лікарні, аптеки та готель.

Транспорт

Є однойменна залізнична станція. Через місто проходять автомобільні дороги Т 2113, Т 2122. Організовано автобусні маршрути, зокрема до м. Харкова. Найпоширенішим є автотранспорт.

Наука, освіта, культура

Наука та освіта

У місті працюють професійно-технічне училище, три середні школи, чотири дошкільні дитячі заклади, дитячо-юнацька спортивна школа, будинок творчості для дітей та юнацтва, музична й художня школи.

Культура та мистецтво

У Барвінкову наявні будинок культури, краєзнавчий музей(утворено 1936), міська бібліотека.

Архітектура

Тут є меморіал Слави «Скорботна Мати» (1969), пам’ятний знак «Танк» на честь визволителів, що першими увірвалися на вулиці міста у вересні 1943, пам’ятник засновнику міста, славному козаку Івану Барвінку, пам’ятний знак жертвам голоду 1932–1933, пам’ятний знак учасникам ліквідації аварії на Чорнобильській АЕС, пам’ятна стела загиблим воїнам-інтернаціоналістам Барвінківщини. У місті розташована Церква Успіння Пресвятої Богородиці (1884). До Державного реєстру нерухомих пам’яток України за категорією місцевого значення занесено церкву та два житлові будинки (усе — 19 ст.).

Спорт

Є стадіон, спортивні майданчики. Найпопулярніші види спорту: футбол, баскетбол, карате, важка атлетика.

Персоналії

У місті народилася чотирикратна чемпіонка Європи з важкої атлетики І. М. Деха. Свого часу тут жили державний діяч УРСР М. О. Скрипник (1872–1933); український поет С. В. Александров (1790-ті–1846).

Джерела

  1. Про визначення адміністративних центрів та затвердження територій територіальних громад Харківської області: Розпорядження Кабінету Міністрів України № 725-р від 12 червня 2020 року // Верховна Рада України. URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/725-2020-%D1%80#Text

Література

  1. Калашник А. М., Касьянов В. П. Барвінкове // Історія міст і сіл Української РСР : у 26 т. / Гол. ред. П. Т. Тронько. Київ : Головна редакція Української радянської енциклопедії АН УРСР, 1967. Т. 21: Харківська область. С. 201–217.
  2. Горлач Ф. С., Касьянов В. П. Барвінкове. Історико-краєзнавчий нарис. Харків : Прапор, 1970. 78 c/
  3. Карпов М. Г. Барвінківський зошит. Харків : Прапор, 1971. 112 с.
  4. Филарет. Историко-статистическое описание Харьковской епархии : в 2 т. Харьков : Харьковский частный музей городской усадьбы, 2011.
  5. Чисельність наявного населення України на 1 січня 2021 року. Київ : Державна служба статистики України, 2021. 50 с. URL: https://ukrstat.gov.ua/druk/publicat/kat_u/2021/zb/05/zb_chuselnist%202021.pdf.
  6. Барвінківська територіальна громада. URL: https://web.archive.org/web/20230606213805/https://barvinkove-miskrada.gov.ua/

Автор ВУЕ

Ю. О. Коловрат-Бутенко


Покликання на цю статтю

Покликання на цю статтю: Коловрат-Бутенко Ю. О. Барвінкове // Велика українська енциклопедія. URL: https://vue.gov.ua/Барвінкове (дата звернення: 12.05.2024).


Оприлюднено

Статус гасла: оприлюднено
Оприлюднено:
12.09.2023

Важливо!

Ворог не зупиняється у гібридній війні і постійно атакує наш інформаційний простір фейками.

Ми закликаємо послуговуватися інформацією лише з офіційних сторінок органів влади.

Збережіть собі офіційні сторінки Національної поліції України та обласних управлінь поліції, аби оперативно отримувати правдиву інформацію.

Отримуйте інформацію тільки з офіційних сайтів


Міністерство оборони України Лого.png

Міністерство оборони України

МВС України Лого.jpg

Міністерство внутрішніх справ України

Генеральний штаб ЗСУ Лого.jpg

Генеральний штаб Збройних сил України

Державна прикордонна служба України Лого.jpg

Державна прикордонна служба України

Увага! Опитування читачів ВУЕ. Заповнити анкету ⟶