Бардо, Бріжіт
Бардо́, Бріжі́т Анн-Марі́ (франц. Bardot, Brigitte Anne-Marie; 28.09.1934, м. Париж, Франція) — актриса, співачка, фотомодель, громадська діячка.
|
Бардо, Бріжіт (Bardot, Brigitte Anne-Marie) | |
|---|---|
| Народження | 28.09.1934 |
| Місце народження | Париж |
| Напрями діяльності | Мистецтво |
Зміст
Життєпис і діяльність
Кіно
Народилася у сім’ї промисловця. У дитинстві захоплювалася класичним танцем і мріяла стати балериною.
З 1949 навчалась у Національній консерваторії музики і танцю (м. Париж). У 15 років стала фотомоделлю, на обкладинці журналу «Елль» («Elle», «Вона») демонструвала молодіжну моду. Фото привернули увагу режисерів, 1950 її вперше запросили на кінопроби. Дебютувала у ролі Жавотт Лемуан у кінокомедії «Нормандська діра» (1952, режисер Ж. Буайє), головну роль у якій грав Бурвіль. Режисер А. Барсак (1909–1973; Франція) запросив її на роль у п’єсі Ж. Ануя, яку ставив у Театрі «Ательє» (1953). Зіграла невеличкі ролі у низці фільмів: «Акт любові» (1953, режисер А. Літвак), «Якби мені розповіли про Версаль» (1954, режисер С. Гітрі), «Великі маневри» (1955, режисер Р. Клер) та інших.
Стала всесвітньо відомою завдяки головній ролі Жюльєтти у фільмі «І Бог… створив жінку» (1956, режисер Р. Вадим). Стрічка мала рекордні касові збори в Європі та США.
Згодом зіграла ролі у близько 50 фільмах: «Парижанка» (1957, режисер М. Буарон), «У разі нещастя» (1958, режисер К. Отан-Лара), «Бабета йде на війну» (1959, режисер Крістіан-Жак), «Істина» (1960, режисер А.-Ж. Клузо), «Приватне життя» (1962, режисер Л. Маль), «Відпочинок воїна» (1962, режисер Р. Вадим), «Зневага» (1963, режисер Ж.-Л. Годар), «Віва Марія!» (1965, режисер Л. Маль), «Ведмідь і лялька» (1970, режисер М. Девіль), «Ромовий бульвар» (1971, режисер Р. Енріко), «Дон Жуан 73» (1973, режисер Р. Вадим) та інші.
Музика
Також відома як виконавиця пісень (понад 80), виступала у музичних шоу, записувала диски. Співала легкі композиції, виконувала жартівливі та ліричні пісні, серед них: «Sidonie» («Сідоні»; 1962, музика Ж. М. Рів’єра і Я. Спаноса, вірш Ш. Кро) для фільму «Приватне життя» (1962, режисер Л. Маль), «C’est rigolo» («Це смішно»; 1962, музика Ж. Буржуа, слова Ж. М. Рів’єра), «La Madrague» («Мадраг»; 1962, ті самі автори) тощо.
Перший альбом «Brigitte» («Бріжіт») записала 1963; до нього увійшли пісні композиторів К. Боллінга (1930–2020; Франція, Ж. М. Рів’єра, Ж. Буржуа, а також С. Генсбура, який згодом присвятив їй пісню «Initials B. B.» («Ініціали Б. Б.»; 1968). Саме завдяки співпраці з С. Генсбуром і його авторству в репертуарі Бардо з’явилися її найпопулярніші пісні «Harley Davidson» («Гарлі Девідсон»; 1967), «Bonnie & Clyde» («Бонні та Клайд»; 1968), які вони виконували дуетом. Для неї Генсбур написав також першу версію відвертої та скандально відомої пісні «Je t’aime… moi non plus» («Я тебе кохаю… я теж ні»; 1967); через незгоду Бардо на оприлюднення ця версія з’явилася лише 1986.
Популярними в її виконанні були також пісні «La fille de paille» («Солом’яна дівчина»; 1969), написана для Бардо Ж. Ленорманом (нар. 1945; Франція), «Tu es le soleil de ma vie» («Ти — сонце мого життя»; 1973), яка з’явилася завдяки співпраці з С. Дістелем тощо.
Була культовою фігурою, її вважали однією з найвродливіших актрис, законодавицею моди і стилю. Її образ вплинув не лише на історію кіно, а й на історію костюму.
Президент Франції генерал Ш. де Голль обрав Бардо як модель для бюсту Маріанни (символу Франції, який стоїть у кожній мерії).
Захист тварин
Бардо залишила кіно та виступи на сцені 1973 і присвятила себе захисту тварин. Вона усамітнилася у власному маєтку Мадраг, неподалік м. Сан-Тропе. Заснувала 1986 у м. Сан-Тропе Фундацію Бріжіт Бардо, 1988 фундація переїхала в м. Париж. Станом на 2017 у фундації понад 75 тис. членів. Фундація бореться проти утримування в неволі диких тварин (цирки та зоопарки); проведення дослідів на тваринах; мисливства та браконьєрства; кривавих видовищ (корида та бої півнів); китобійного промислу та полювання на тюленів; стерилізації собак і кішок; використання хутра тощо. 2006 Бардо пожертвувала фонду 3 га землі та свій будинок у с. Базош-сюр-Гійон (регіон Іль-де-Франс) для притулку собак, кішок і свійських тварин (кіз, овець, свиней, гусей, індиків, качок, курей тощо).
Бардо написала кілька книг: мемуари: «Ініціали Б. Б.» («Initiales B.B.»; 1996), «Крик посеред тиші» («Un cri dans le silence»; 2003), «Я граю» («Moi, je joue»; 2017, у співавторстві) та ін.
Нагороди та визнання
Лауреатка премії Давіда ді Донателло (1961), премії «Кришталева зірка» Академії французького кіно (1966), премії «Тріумф» французького кіно (1967–1969) та ін.
Нагороджена орденом Почесного легіону (1985; відмовилася).
У м. Сан-Тропе встановлена статуя Бардо (2017).
Додатково
Бардо багаторазово критично висловлювалася на адресу іммігрантів, ісламу у Франції, міжрасових шлюбів, через це була неодноразово засуджена «за розпалювання міжнаціональної ворожнечі».
Твори
- Initiales B. B. Paris : Bernard Grasset, 1996. 560 р.
- Le Carré de Pluton. Paris : Bernard Grasset, 1999. 693 p
- Un cri dans le silence. Moncton : Éditions de la Francophonie, 2005. 95 p.
- У співавторстві — Moi, je joue. Paris : Flammarion, 2017. 224 p.
- Larmes de combat. Paris : Plon, 2018. 254 p.
- Р о с. п е р е к л. — Инициалы «Б. Б.». Москва : Вагриус, 1997. 512 с.
Література
- Bardot, Brigitte // Saka P., Plougastel Y. La Chanson française et francophone. Paris : Larousse, 1999. P. 134–135.
- Лельевр М.-Д. Брижит Бардо. Непредвзято / Пер. с фр. Москва : Азбука ; Колибри, 2013. 288 с.
- Vincendeau G. Brigitte Bardot: The Life, The Legend, The Movies. London : Welbeck Publishing, 2014. 96 p.
- Fottorino E., Vey F. Légende № 6. Brigitte Bardot. Paris : Légende, 2021. 100 p. ==
Автор ВУЕ
Покликання на цю статтю: Бардо, Бріжіт // Велика українська енциклопедія. URL: https://vue.gov.ua/Бардо, Бріжіт (дата звернення: 12.05.2024).
Статус гасла: Оприлюднено
Оприлюднено: 29.01.2022
Важливо!
Ворог не зупиняється у гібридній війні і постійно атакує наш інформаційний простір фейками.
Ми закликаємо послуговуватися інформацією лише з офіційних сторінок органів влади.
Збережіть собі офіційні сторінки Національної поліції України та обласних управлінь поліції, аби оперативно отримувати правдиву інформацію.
Отримуйте інформацію тільки з офіційних сайтів
Офіс Президента України
Верховна Рада України
Кабінет Міністрів України
Служба безпеки України
Міністерство оборони України
Міністерство внутрішніх справ України
