Гітрі, Саша
Гітрі́, Саша́ [франц. Guitry, Sacha; справжнє ім’я — Александр Жорж П'єр (франц. Alexandre Georges Pierre); 21.02.1885, м. Санкт-Петербург, тепер Російська Федерація — 23.07.1957, м. Париж, Франція] — драматург, актор і режисер, член Академії Гонкурів (1939–1948). Син театрального актора Л. Гітрі. Писав французькою мовою.
|
Гітрі, Саша (Guitry, Sacha) | |
|---|---|
| Справжнє ім’я | Александр Жорж П'єр |
| Народження | 21.02.1885 |
| Місце народження | Санкт-Петербург |
| Смерть | 23.07.1957 |
| Місце смерті | Париж |
| Місце поховання | Монмартр |
| Місце діяльності | Франція |
| Напрями діяльності | театральне мистецтво, кіномистецтво |
|
Відзнаки | |
|---|---|
| Ордени | Почесного легіону |
Зміст
Життєпис
Народився в акторській сім’ї (батьки на той час працювали в Росії). Навчався в різних пансіонах і колежах м. Парижа (змінив 11 освітніх закладів). У віці 18 років покинув навчання задля театру.
Перша п’єса Гітрі — опера-буф «Паж» («Le Page») була поставлена 15.04.1902 у театрі «Матюрен» і витримала 35 вистав.
З 1904 співпрацював з гумористичною газетою «Жиль Блас» («Gil Blas»), де публікував свої малюнки, поеми, казки. У цій газеті1906 був надрукований уривок його сатиричного роману «Блумпотт» («Bloompott»; повністю опублікований 1995).
Дебютував як актор під псевдонімом Лорсей 05.11.1904 у ролі Раймона у п’єсі М. Донне «Ескалада» («L’Escalade») у театрі «Ренесанс». 14.04.1905 у паризькому театрі Капуцинів відбулася прем’єра одноактної п’єси Гітрі «КВІТЦ» («KWTZ»), в якій відчутний вплив А. Алле та А. Жаррі. Особливим стилем є віртуозність діалогів. Успіх мала комедія «Ноно» («Nono»), уперше поставлена в паризькому театрі «Матюрен» 06.12.1905. Після прем’єри 05.11.1906 комедії в трьох актах «У Зуаків» («Chez les Zoaques») у Театрі Антуана став модним автором. У цій комедії він також з 03.01.1907 виконував роль Анрі, відтоді грав під власним ім’ям. 1910 виступав у турне у різних містах Європи, зокрема в м. Одесі.
Серія справжніх тріумфів автора-актора розпочалася після прем’єри 02.02.1911 комедії «Нічний охоронець» («Le Veilleur de nuit»). П’єса упродовж року була зіграна 165 разів, а влітку 1913 Гітрі вирушив з нею в турне Італією (у міста Турин, Мілан, Флоренцію, Венецію, Неаполь). Восени 1913 відбулося друге турне, в якому Гітрі зіграв 6 власних п’єс (Бельгія, Нідерланди, міста Відень, Константинополь, Афіни, Александрія, Каїр).
Відтоді він став найвідомішою особою французької сцени. Грав як актор у паризьких театрах, для яких сам писав п’єси, сам ставив їх і виконував у них ролі. П’єси Гітрі користувалися успіхом. Після 1918 став справжнім кумиром паризької публіки.
05.05–12.06.1920 виступав у м. Лондоні. 1926 з тріумфом виступав у Великій Британії та США.
З 1935 основною його діяльністю став кінематограф. Але він продовжував писати і ставити також і п’єси для театру: «Коли ми зіграємо комедію?» («Quand jouons-nous la comédie?»; прем’єра 21.09.1935 у «Театрі де Парі»), «Кінець світу» («La Fin du monde»; прем’єра 28.09.1935, театр «Мадлен») тощо.
Під час Другої світової війни та німецької окупації залишався в м. Парижі та продовжував театральну та кінематографічну діяльність, вважаючи, що Франція має залишатися країною мистецтва. Не давав дозволу на виконання своїх п’єс у Німеччині. Використовував авторитет і популярність, щоб рятувати єврейських діячів, зокрема митців (драматург Т. Бернар, поет П. Валері та інші).
Написав комедію «Мій августійший дід» (1940); постановка була заборонена німецькою цензурою. У травні 1942 у театрі «Мадлен» виступав з лекціями «Від Жанни д’Арк до Філіппа Петена», 1944 опублікував книгу під такою самою назвою з метою зробити каталог французької мистецької та історичної слави.
23.07.1944 був заарештований за підозрою в колабораціонізмі, обвинувачений у зв’язку з ворогом та до 24.10 ув’язнений. Хоча обвинувачення з нього зняли, його публічний імідж був зруйнований. Після звільнення продовжив творчу діяльність. Знадобилося більше десяти років для відновлення зіркового статусу.
Похований на цвинтарі Монмартр.
Творчість
Театральна творчість
Автор 134 п’єс. Режисер власних творів і виконавець ролей у них. Твори драматурга належать до різних жанрів: комедія, драма, опера-буф, музична комедія, комедія-буф, біографія, історична картина, фантазія, імпровізація тощо. Був майстром короткої одноактної п’єси та віртуозом у жанрі комедії. Часто певні його твори відносять до «театру бульварів». У таких п’єсах зображені стосунки між чоловіками і жінками, які становлять трикутник або чотирикутник, важливими персонажами є слуги.
Твори Гітрі (комічні драми, драматичні комедії) мали успіх завдяки майстерно створеним ситуаціям, перипетіям сюжету, несподіваним поворотам інтриги, живим діалогам, сповненим жартів, дотепів, парадоксів тощо.
Серед п’єс: «Гарне одруження» («Un beau mariage»; 1911), «Шотландська пелерина» («La Pèlerine écossaise»), «Два столові набори» («Deux couverts»; обидві — 1914), «Жан де Лафонтен» («Jean de La Fontaine»; 1916), «Дебюро» («Debureau»; 1918), «Пастер» («Pasteur»), «Мій батько мав рацію» («Mon père avait raison»; обидві — 1919), «Беранже» («Béranger»; 1920), «Моцарт» («Mozart»; 1925), «Дезіре» («Désiré»; 1927), «Історія Франції» («Histoires de France»; 1929), «Повітряні замки» («Châteaux en Espagne»; 1933), «Не слухайте, пані» («N’écoutez pas, mesdames»; 1942) та інші.
Гітрі був автором, п’єси якого найбільше грали за його життя. Театральні критики та письменники порівнювали Гітрі з Ж.-Б. Мольєром, називали його Мольєром 20 ст. П’єси Гітрі не втрачають актуальності, йдуть і в 21 ст. на сценах театрів у виконанні найкращих акторів. Сучасні режисери екранізують його твори для кіно і телебачення.
Кінематографічна творчість
Тривалий час Гітрі вважав, що кінематограф годиться лише для створення документальних картин. Він зняв фільм «Наші» (1915), в якому показав серію портретів діячів французької культури (А. Антуана, С. Бернар, Е. Дега, А. Франса, Л. Гітрі, О. Мірбо, К. Моне, О. Ренуара і Ж. Ренуара, О. Родена, Е. Ростана і К. Сен-Санса). Фільм знято як відповідь німецьким інтелектуалам, що прославляли німецьку культуру. 1939 він зробив звукову версію фільму, а 1952 — остаточну з коментарями та презентацією.
Написав сценарій та зіграв у німому фільмі «Роман кохання і пригод» (1918, режисери Р. Ервіль і Л. Меркантон), написав сценарій фільму «Білий і чорний» (1931, режисери Р. Флорі, М. Аллегре), знявся також у двох німих фільмах, але лише з 1934 почав екранізовувати власні п’єси та знімати оригінальні твори.
Автор сценаріїв, режисер і виконавець ролей 32 фільмів, серед них: «Пастер» (1935), «Роман шулера» (1936), «Перли корони», «Дезіре» (обидва — 1937), «Піднімемося Єлисейськими полями» (1938), «Малібран» (1944), «Актор» (1947), «Кульгавий біс» (1948), «Отрута» (1951), «Життя чесної людини», «Якби мені розповіли про Версаль» (обидва — 1953), «Наполеон», «Якби мені розповіли про Париж» (обидва — 1955), «Убивці та крадії» (1956), «Троє становлять пару» (1957).
Фільм «Роман шулера» з успіхом демонструвався у Великій Британії та США. У ньому застосована техніка закадрової розповіді, яку згодом використав режисер О. Веллс. Новаторство та оригінальність цієї стрічки полягає в тому, що це єдиний художній фільм в історії кіно, 90 % якого коментує голос за кадром.
Стрічка «Перли корони» — експериментальний тримовний фільм з діалогами англійською, французькою та італійською мовами.
Фільм «Отрута» — чорна комедія, в якій автор критикує недоліки французької судової системи та лицемірство суспільства.
Режисери «Нової хвилі» — Ж. Л. Годар, Ф. Трюффо вважали Гітрі найважливішим автором французького кінематографа. А. Рене казав про вирішальний вплив на нього Гітрі. Ф. Трюффо вбачав у Гітрі приклад режисера авторського кіно.
У фільмах Гітрі знімалися актори М. Сімон, Ж.-Л. Барро, Ж. Маре, Ж. Філіп, Ж. Габен, І. Монтан та інші. Фільми за п’єсами Гітрі знімали кінематографісти не лише Франції, а й інших країн — Великої Британії, США тощо.
Фільми Гітрі та за п’єсами Гітрі демонструвалися в Україні. 1997 була організована ретроспектива його фільмів.
Писав також спогади: «Люсьєн Гітрі, змальований його сином» («Lucien Guitry raconté par son fils»; 1930), «Чотири роки окупації» («Quatre ans d’occupations»; 1947), «Шістдесят днів тюрми» («60 Jours de prison»; 1949); нариси «Хвороба» («La Maladie»; 1914), «Мої лікарі» («Mes médecins»; 1932), «Смаки та кольори» («Des goûts et des couleurs»; 1943), «З 1429 до 1942, від Жанни д’Арк до Філіппа Петена» («De 1429 à 1942, de Jeanne d’Arc à Philippe Pétain»; 1944), «Сто див» («Cent merveilles»; 1954), роздуми «Вона і ти» («Elles et toi»; 1945).
Нагороди і визнання
Нагороджений орденом Почесного легіону: кавалер (1923), офіцер (1931), командор (1936).
Фільм Гітрі «Роман шулера» (1936) увійшов до списку 100 найважливіших фільмів усіх часів (2008) журналу «Кайє дю сінема» («Cahiers du Cinéma»).
Драматург Е. Е. Шмітт присвятив Гітрі комедію «Гітрі» («The Guitrys»; прем’єра 26.09.2013 у паризькому Театрі Лівого берега; режисер С. Свісса).
Меморіальну дошку встановлено на будинку, спорудженому на місці зруйнованого особняка, в якому жили Л. і С. Гітрі.
У жовтні 2007 — лютому 2008 Французька сінематека і Національна бібліотека Франції організували виставку «Саша Гітрі, життя митця».
Додатково
Батьки дали йому ім’я Александр на честь царя Олександра ІІІ, який був шанувальником таланту Л. Гітрі та погодився стати хресним батьком його сина.
Цитата
«Зізнаюсь, досі я вважав пана Саша Гітрі оригіналом, простим жартівником, комічним автором фарсів, які приємно та кумедно слухати, безумовно, але які не зможуть перевершити цю оцінку. “Два столові набори” дуже змінили цю думку. Саме це створене в дусі добра, зі спостереженням, простотою, справжнім почуттям. Ще один випадок, коли автор, що дебютує в “Комеді-Франсез” після того, як мав успіх у інших театрах, не виявляється слабшим, радше навпаки. З цієї причини пан Саша Гітрі двічі заслуговує на похвали». «Je l’avoue, j’avais pris jusqu’ici M. Sacha Guitry pour un fantaisiste, un simple amuseur, un auteur comique un peu farce, agréable et réjouissant à entendre, certes, mais qui ne pouvait guère dépasser cette note. Les Deux Couverts ont beaucoup changé cette opinion. C’est là, avec de l’esprit pour le bon, de l’observation, de la simplicité, de l’émotion vraie. Pour une fois aussi, un auteur faisant ses débuts à la Comédie-Française, après avoir eu du succès dans d’autres théâtres, ne s’est pas montré inférieur, bien au contraire. Pour cette raison, M. Sacha Guitry mérite deux fois des éloges»
[П. Леото, письменник (1872–1956; Франція). Зі статті «Простий маленький акт, який є усією сторінкою життя» (1914). Цит. за кн.: Guitry S. Pièces en un acte. Paris : Omnibus, 2004. P. 11].
«Саша Гітрі був справжнім кінематографістом, талановитішим за Дювів’є, Гремійона та Фейдера, більш смішним і певно менш церемонним, ніж Рене Клер. Гітрі — французький брат Любіча. Він автор твору, який знайшов свою досконалу та остаточну форму» «Sacha Guitry fut un vrai cinéaste, plus doué que Duvivier, Grémillon et Feyder, plus drôle et certainement moins solennel que René Clair. Guitry est le frère français de Lubitsch. Il est l’auteur d’une œuvre qui a trouvé sa forme parfaite et définitive.»
(Ф. Трюффо, режисер і критик. «Фільми мого життя» (1975). Цит. за: Durand A. Alexandre Georges-Pierre Guitry dit Sacha Guitry. [W. p.] : [W. p.], [w. y]. P. 98. URL: https://www.comptoirlitteraire.com/docs/551-guitry-sacha.pdf).
Твори
- Œuvres : en 12 t. Paris : Raoul Solar, 1949–1957.
- Théâtre complet : en 12 t. Paris : Club de l'honnête homme, 1973–1975.
- Théâtre, je t’adore. Paris : Omnibus, 1996. 1185 p.
- Pièces en un acte. Paris : Omnibus, 2004. 535p.
- Cinema. Paris : Omnibus, 2007. 1336 p.
Література
- Knapp B. Sacha Guitry. Boston : Twayne Publishers, 1981. 245 p.
- Desanti D. Sacha Guitry, cinquante ans de spectacle. Paris : Grasset, 1982. 380 p.
- Castans R. Sacha Guitry. Paris : Editions de Fallois, 1993. 467 p.
- Gidel H. Les deux Guitry. Paris : Flammarion, 1995. 488 p.
- Huster F. Sacha magnifique. Biarritz : Atlantica-Séguier, 2006. 112 p.
- Barbier Ch., Carrière Ch., Liban L. Si Guitry nous était conté… // L'Express. 2007. № 2923. P. 11–17.
- Barbier Ch. Le monde selon Sacha Guitry. Paris : Tallandier, 2021. 315 p.
Автор ВУЕ
Покликання на цю статтю: Гітрі, Саша // Велика українська енциклопедія. URL: https://vue.gov.ua/Гітрі, Саша (дата звернення: 11.05.2024).
Статус гасла: Оприлюднено
Оприлюднено: 22.05.2023
Важливо!
Ворог не зупиняється у гібридній війні і постійно атакує наш інформаційний простір фейками.
Ми закликаємо послуговуватися інформацією лише з офіційних сторінок органів влади.
Збережіть собі офіційні сторінки Національної поліції України та обласних управлінь поліції, аби оперативно отримувати правдиву інформацію.
Отримуйте інформацію тільки з офіційних сайтів
Офіс Президента України
Верховна Рада України
Кабінет Міністрів України
Служба безпеки України
Міністерство оборони України
Міністерство внутрішніх справ України
