Барчук, Анатолій Трохимович

Барчу́к, Анато́лій Трохи́мович (16.09.1939, с. Бабанка, тепер смт Уманського району Черкаської області, Україна ― 07.06.2015, м. Київ, Україна) — актор театру та кіно, заслужений артист УРСР (з 1983), народний артист України (з 2007).

Барчук, Анатолій Трохимович
Народження	16.09.1939
Місце народження	Бабанка
Смерть	07.06.2015
Місце смерті	Київ
Місце поховання	Байкове кладовище
Напрями діяльності	Театральне мистецтво, кіномистецтво

Життєпис

1963 закінчив Київський інститут театрального мистецтва (тепер Київський національний університет театру, кіно і телебачення імені І. К. Карпенка-Карого). Курс М. Карасьова (1911–1984; тепер Україна).

До 1966 працював актором в Усть-Каменегорському російському драматичному театрі ім. Джамбула Джабаєва (Казахстан).

Від 1966 — актор Київської кіностудії ім. О. П. Довженка (тепер Національна кіностудія художніх фільмів імені Олександра Довженка).

Знімався на кіностудіях «Грузія-фільм», Свердловській, Одеській кіностудіях.

Похований на Байковому цвинтарі.

Творчість

Серед ролей: розвідник Іван Кудря з військової стрічки «Два роки над прірвою» (1966, реж. Т. Левчук); батрак Ярослав у військовій драмі «Анничка» (1968, реж. Б. Івченко); військовий кореспондент Олексій Славута в іст. фільмі «На київському напрямку» (1968, реж. В. Денисенко); козак Іван у комедії за мотивами творів М. Гоголя «Пропала грамота» (1972, реж. Б. Івченко); льотчик Анатолій у дитячій військовій стрічці «Вершники» (1979, реж. В. Костроменко); майор Антонов у військовому фільмі для дітей «Я — Хортиця» (1980, реж. О. Ігішева); Калашник у драмі «Високий перевал» (1981 реж. В. Денисенко); Капрал у кінокомедії «Небилиці про Івана» (1989, реж. Б. Івченко); полковник Мурашко в історичній драмі за романом Ю. Мушкетика «Чорна Долина» (1990, реж. Б. Шиленко) та ін.

Зі здобуттям Україною незалежності брав участь у розвитку національного кіномистецтва. Зіграв роль Григорія Тарновського в історичному кіносеріалі «Тарас Шевченко. Заповіт» (1992, реж. С. Клименко); Волосного у телевізійній комедії за повістю І. Нечуя-Левицького «Кайдашева сім’я» (2 серії, 1996, реж. В. Городько) та ін.

Разом з іншими акторами був залучений до створення єдиного в Україні освітнього радіосеріалу «Життя відстанню в десять хвилин» (2002–2006).

Додатково

У шлюбі з Н. Крюковою. Дочка ― журналістка М. Барчук (1968, Україна). У родині говорили українською.

Жив у дисидентському мистецькому світі, підтримував дружні відносини з І. Миколайчуком, І. Гаврилюком, К. Степанковим, Б. Брондуковим, С. Параджановим.

Цитати

«Мистецький потенціал Анатолія Барчука був багатогранним і невичерпним, його чоловіча краса і уміння точно нюансувати психологічні відтінки ролі, масштабність мислення і почування, гостре відчуття гумору дарували нам, глядачам і кінематографістам, радість багатьох зустрічей з прекрасним актором...».
Цит. за: Пішов із життя український актор Анатолій Барчук // Детектор медіа. 2015. URL: https://web.archive.org/web/20170729001638/http://detector.media/infospace/article/107987/2015-06-08-pishov-iz-zhittya-ukrainskii-aktor-anatolii-barchuk/

Джерела

Про відзначення державними нагородами України діячів кіномистецтва: Указ Президента України № 836/2007 від 7 вересня 2007 р. // Президент України. 2007. URL: https://www.president.gov.ua/documents/8362007-6368

Література

Барчук Анатолій Трохимович // Мистецтво України: Біографічний довідник / Упоряд.: А. В. Кудрицький, М. Г. Лабінський; за ред. А. В. Кудрицького. Київ : «Українська енциклопедія» ім. М. П. Бажана, 1997. С. 44.
Пішов із життя український актор Анатолій Барчук // Детектор медіа. 2015. URL: https://web.archive.org/web/20170729001638/http://detector.media/infospace/article/107987/2015-06-08-pishov-iz-zhittya-ukrainskii-aktor-anatolii-barchuk/

Автор ВУЕ

Редакція_ВУЕ

Покликання на цю статтю: Барчук, Анатолій Трохимович // Велика українська енциклопедія. URL: https://vue.gov.ua/Барчук, Анатолій Трохимович (дата звернення: 15.05.2024).