Бас-кларнет
Бас-кларне́т (від бас і кларнет) — дерев’яний духовий музичний інструмент, басовий різновид кларнета.
Історична довідка
Ідея створення інструмента басового регістра, подібного до кларнета, виникла в середині 18 століття.
Ранні моделі інструмента з’явилися близько 1770-х (одночасно з басетгорном та басет-кларнетом) та упродовж півстоліття були предметом для експериментів майстрів-виробників у Німеччині, Франції та Італії, зокрема, майстрів початку 1770-х з м. Пассау братів А. і М. Майргоферів (роки та місця народження і смерті невідомі). Сьогодні зразки цих інструментів зберігаються в Мюнхенському міському музеї. За будовою ранні моделі бас-кларнета нагадують басетгорн, однак мають додаткову крону, що дозволяє витягти нижній звук «до» (при цьому клапан для видобування «ре» відсутній).
Відомими є бас-кларнет (1793 і 1795).) роботи Г. Грензера (1764–1813; Німеччина) та його дядька А. Грезнера. Вони були за строєм in B і мали діапазон, розширений донизу до звуку A1 (Ля контроктави за реальним звучанням), при цьому нижня частина клапанного механізму була діатонічною, а не хроматичною. Ці інструменти нагадували за формою фагот та, імовірно, призначалися для заміни фаготів у військових оркестрах.
Сучасного вигляду бас-кларнет набув наприкінці 1830-х зусиллями А. Сакса, який удосконалив систему клапанів, поліпшив інтонування і розширив діапазон, створивши, таким чином, повноцінний музичний інструмент.
Бас-кларнет був уперше введений в оркестр 1836 Дж. Меєрбером в опері «Гугеноти», цьому інструменту було доручено відповідальне соло в п’ятій дії.
Від другої половини 19 ст. бас-кларнет став майже постійним учасником оркестру симфонічного, де зазвичай дублює басові голоси. Іноді специфічний тембр бас-кларнета композитори використовують у сольних епізодах, наприклад, у таких творах: симфонічна поема «Тассо» Ф. Ліста; опера «Трістан та Ізольда» (друга дія) Р. Вагнера; опера «Ернані» (початок третьої дії) Дж. Верді; симфонія «Манфред», опера «Пікова дама» (сцена у казармах) П. Чайковського; Концерт для оркестру Б. Бартока; Симфонія № 13 Д. Шостаковича та інші. Відповідальні партії бас-кларнета також є в творах Г. Малера, А. Шенберга, І. Стравінського, Б. Лятошинського та інших композиторів. В оркестрі використовується, як правило, один бас-кларнет (рідше два), причому часто його партія є тимчасовою заміною одного з кларнетів (зазвичай останнього за номером).
З початку 20 ст. композитори нововіденської школи стали застосовувати бас-кларнет у камерних ансамблях, а з настанням епохи авангарду — і як сольний інструмент. Один із перших творів — Соната для бас-кларнета та фортепіано О. Шека (1886–1957; Швейцарія), написана 1931. Твори для цього інструмента також писали С. Губайдуліна, Л. Беріо (концерт для бас-кларнета з оркестром) та інші композитори. Багато творів присвячено виконавцю Й. Гораку (1931, тепер Чехія — 2005, Німеччина). Бас-кларнет досить затребуваний у джазових і навіть рок-виконавців. Одним із перших джазових музикантів, які грали на ньому, був Е. Долфі (1928, США — 1964, Німеччина), серед сучасних виконавців — Дж. Серман (нар. 1944; Велика Британія).
Характеристика
Будова бас-кларнета схожа на будову звичайного кларнета. Головні елементи конструкції:
• - корпус — пряма циліндрична трубка, що складається з 5 елементів (розтруба, мундштука, колін — верхнього та нижнього, бочки);
• - тростина (язичок) — тонка пластинка, яка служить для видобування звуку;
• - клапани, кільця, звукові отвори, які прикрашають поверхню корпусу.
Виготовляють бас-кларнет із благородних порід дерева — чорного, кокобола (деревини кількох видів дерев роду Дальбергія) тощо. Більша частина роботи відбувається вручну, згідно з вказівками, розробленими ще в 20 столітті.
Діапазон бас-кларнета — приблизно 4 октави (від ре великої октави до сі-бемоль контроктави). Теоретично можна отримати і вищі звуки, але вони не застосовуються. Використовують, зазвичай, лише низький і середній регістри. Найчастіше застосування — у ладі В (сі-бемоль). Ноти записують або в скрипковому ключі на велику нону вище за дійсне звучання, або в басовому ключі на один тон вище. Техніка гри на бас-кларнеті практично ідентична техніці гри на звичайному кларнеті, але бас-кларнет відрізняється дещо меншою технічною рухливістю.
Література
- Юцевич Ю. Є. Музика. Словник-довідник. 2-ге вид., перероб. і допов. Тернопіль : Навчальна книга — Богдан, 2009. 352 с.
- Wilkinson Ph. The History of Music in Fifty Instruments. New York : Firefly Books, 2014. 224 p.
- Братчук Н. Бас-кларнет: опис інструмента, звучання, історія, техніка гри // Музичні інструменти. URL: https://muzinstrument.com.ua/bas-klarnet-opys-instrumenta-zvuchannya-istoriya-tehnika-gry/
Автор ВУЕ
Покликання на цю статтю: Мороз М. О. Бас-кларнет // Велика українська енциклопедія. URL: https://vue.gov.ua/Бас-кларнет (дата звернення: 11.05.2024).
Статус гасла: Оприлюднено
Оприлюднено: 08.31.2023
Важливо!
Ворог не зупиняється у гібридній війні і постійно атакує наш інформаційний простір фейками.
Ми закликаємо послуговуватися інформацією лише з офіційних сторінок органів влади.
Збережіть собі офіційні сторінки Національної поліції України та обласних управлінь поліції, аби оперативно отримувати правдиву інформацію.
Отримуйте інформацію тільки з офіційних сайтів
Офіс Президента України
Верховна Рада України
Кабінет Міністрів України
Служба безпеки України
Міністерство оборони України
Міністерство внутрішніх справ України
