Бела ІІ
.jpg)
Бе́ла ІІ [угор. II. Béla; прізвисько — Сліпий (Vak); бл. 1109, тепер вармедьє Толна, Угорщина — 13.02.1141, м. Секешфегервар, тепер Угорщина] — державний діяч, король Угорщини (1131–1141), із династії Арпадів.
|
Бела ІІ (II. Béla) | |
|---|---|
| Народження | бл. 1109«бл» не може бути присвоєно заявленому типу числа типу зі значенням 0.1109. |
| Місце народження | Угорщина |
| Смерть | 13.02.1141 |
| Місце смерті | Секешфегервар |
| Місце поховання | Секешфегервар |
| Місце діяльності | Угорщина |
| Напрями діяльності | державне управління, політика |
Життєпис
Син угорського принца Альмоша (бл. 1070–1127) та руської князівни Предслави (1090 — перша пол. 12 ст.) — доньки Великого князя Київського Святополка ІІ Ізяславича.
У дитинстві був осліплений разом із батьком (бл. 1115) за наказом дядька Коломана І, який прагнув усунути претендентів на королівський трон. Ріс у Демеському монастирі (неподалік м. Вишеграда, тепер Угорщина), куди ув’язнили Альмоша. У середині 1120-х обом організували втечу. Батько дістався до Візантії, де й помер. Близько 1128 Бела переховувався в бенедиктинському монастирі в м. Печвараді (тепер медьє Баранья, Угорщина), де його знайшов король Стефан ІІ (був бездітним, не мав наступника). Він наділив Белу земельними володіннями, висватав за нього Ілону Сербську (бл. 1109 — бл. 1146) — доньку правителя (великого жупана) Сербії Уроша І (до 1083 — 1145).
28.04.1131 коронований, унаслідок чого королівська влада перейшла до молодшої гілки династії Арпадів. Заміна владної еліти та жага помсти за каліцтво й гоніння спричинили криваву подію — масове вбивство дворян, запідозрених у співучасті в осліпленні (т. з. Арадська різанина) на коронаційному сеймі 1131 в м. Араді (тепер Румунія). У джерелах подано дані про 68 убитих аристократів і згадано про вирішальну роль королеви Ілони в акті розправи.
Правління
Боровся за корону з Борисом Коломановичем (1114 — бл. 1153 /1154), сином Коломана І від князівни Євфимії (дата народження невідома — 1139) — доньки Володимира Мономаха, який претендував на престол Угорщини. У червні 1132 угорські та австрійські війська розгромили армію Бориса та його союзника польського короля Болеслава ІІІ Кривоустого.
Зовнішню політику короля характеризують як ефективну та успішну. Встановив союзницькі відносини з маркграфством Австрії та Богемії; підтримував добрі стосунки з галицьким князем Володимирком Володаровичем, київським княжим престолом.
Повернув під владу Угорського королівства центральну частину Далмації (1136), захопив північно-східні території Боснії (1137).
Під час його правління 30-тисячне угорське військо в міжусобній війні руських князів виступило на боці князя Ярополка II Володимировича (1139): узяло в облогу м. Чернігів (це змусило чернігівського князя Всеволода Ольговича просити миру).
Підтримка Папи Римського Інокентія ІІ в боротьбі з антипапою надала королю прерогативи в церковному питанні, зокрема можливість вирішувати церковні справи без папського втручання. Взаємодія з угорською духовною ієрархією, значні пожертви на користь церкви сприяли внутрішньополітичній консолідації в державі.
Сліпота короля спонукала ініціювати залучення до державного управління дорадчих органів (королівської ради), започаткувати інститут Королівської канцелярії тощо.
Згідно з відомостями хроністів, в останні роки життя поступився реальною владою своїй дружині Ілоні Сербській, шукав розради в пияцтві.
Додатково
Зберігав пам'ять про батька й віддав йому останню шану: 1137 тіло Альмоша привезли з Візантії та перепоховали в королівській базиліці в м. Секешфегерварі. Там поховано й самого Белу ІІ.
Література
- Werthner M. Az Árpádok családi tőrténete. Nagybecskereken : Pleitz Fer. Pál Könyvnyomdája, 1892. 629 р.
- Kristó Gy., Mákk F. Az Árpád-házi uralkodok. Budapest : Akademiae kiadó, 1988. 309 р.
- Лукач Б. І. Українсько-угорські відносини наприкінці IX — середині XIII ст. // Науковий вісник Дипломатичної академії України. 1998. Вип. 1. С. 37–39. URL: http://nbuv.gov.ua/UJRN/Nvdau_1998_1_7
- Волощук М. «Русь» в Угорському королівстві (ХІ — друга половина XIV ст.): суспільно-політична роль, майнові стосунки, міграції. Івано-Франківськ : Лілея НВ, 2014. 496 c.
Автор ВУЕ
Покликання на цю статтю: Бела ІІ // Велика українська енциклопедія. URL: https://vue.gov.ua/Бела ІІ (дата звернення: 29.04.2024).
Статус гасла: Оприлюднено
Оприлюднено: 22.01.2024
Важливо!
Ворог не зупиняється у гібридній війні і постійно атакує наш інформаційний простір фейками.
Ми закликаємо послуговуватися інформацією лише з офіційних сторінок органів влади.
Збережіть собі офіційні сторінки Національної поліції України та обласних управлінь поліції, аби оперативно отримувати правдиву інформацію.
Отримуйте інформацію тільки з офіційних сайтів
Офіс Президента України
Верховна Рада України
Кабінет Міністрів України
Служба безпеки України
Міністерство оборони України
Міністерство внутрішніх справ України
