Антипапа
Антипа́па (від анти… і Папа Римський) — у католицизмі — особа, обрана на вакантний Папський престол із порушенням процедури, або як альтернатива легітимному понтифіку.
Історична довідка
Термін «антипапа» відомий від початку 14 ст. До того побутували інші назви, усі — з негативними конотаціями, зокрема: «загарбник Апостольського престолу» (лат. invasor Sedis Apostolicae), «антихрист» (antichristus), «незаконний папа» (adulterinus papa), «антиєпископ Риму» тощо. Поява антипап у більшості випадків була зумовлена політичними обставинами, особливо від часу утворення Папської держави у 756 (див. Папська область). Серед основних причин:
- доктринальні розходження всередині Церкви (див. зокрема: Антитринітаризм, Аріанство, Монархіанство);
- церковні розколи, схизми;
- суперництво ворогуючих кланів світської знаті, кожен із яких намагався лобіювати кандидатуру «власного» понтифіка;
- тривала історична неврегульованість процедури обрання пап та ін.
Настання т. з. «епохи антипап» пов’язане з переміщенням Святого престолу з м. Рима до м. Авіньйона, що знаменувало початок періоду Великої західної схизми 1378–1417. Папи, які визнані законними, обиралися в м. Римі, ті, яких вважають антипапами, — у м. Авіньйоні.
Виділяють 3 категорії антипап:
1) ті, хто претендував перебрати на себе обов’язки папи за наявності законно обраного понтифіка;
2) ті, хто був обраний із порушенням канонів;
3) ті, хто перебував у гострій опозиції до чинного понтифіка, але не претендував на папську тіару (уособлював антипапську позицію та церковно-політичну лінію).
Перелік пап і антипап
Розподіл першоієрархів на пап і антипап є дискусійним. Немає згоди і щодо кількості антипап (що пояснюють, зокрема, браком інформації про обставини обрання того чи іншого понтифіка). Історики згадують від 25 до 43 антипап. Згідно з офіційно ухваленим у Ватикані переліком (2000), нараховують 37 антипап. У нумерації папських імен порядковий номер, присвоєний антипапою, зазвичай не враховується.
У 20 ст. поява антипап пов’язана передусім зі супротивом реформам та інноваціям Другого Ватиканського собору 1962–1965: представники окремих течій католицького традиціоналізму (див. Седевакантизм) оголосили єретиками всіх пап, починаючи від Іоанна ХХІІІ. До найвідоміших сучасних антипап відносять: Пія ХІІІ (у миру — Ерл Люціан Пульвермахер, 1918–2009; США) та Григорія ХVІІ (у миру — Климент Домінгес-і-Гомес, 1946–2005; Іспанія). Однак, офіційний перелік антипап після постаті Фелікса V (у миру — Амадей VIII, герцог Савойський, 1439–1449; Франція, Швейцарія) станом на 2020 не поновлювався.
Література
- Гергей Е. История папства / Пер. с венг. Москва : Республика, 1996. 463 с.
- Норвич Дж. История папства / Пер. с англ. Москва Норвич Дж. История папства / Пер. с англ. Москва : АСТ, Neoclassic, 2014. 608 c.
- Лозинский С. Г. История папства. Москва : Юрайт, 2016. 296 с .
- Отрош М. І. Церковно-політична історія римс.ких пап : у 3 т. Одеса : Фенікс, 2019-2020.
Автор ВУЕ
Покликання на цю статтю: Арістова А. В. Антипапа // Велика українська енциклопедія. URL: https://vue.gov.ua/Антипапа (дата звернення: 10.05.2024).
Статус гасла: Оприлюднено
Оприлюднено: 18.03.2020
Важливо!
Ворог не зупиняється у гібридній війні і постійно атакує наш інформаційний простір фейками.
Ми закликаємо послуговуватися інформацією лише з офіційних сторінок органів влади.
Збережіть собі офіційні сторінки Національної поліції України та обласних управлінь поліції, аби оперативно отримувати правдиву інформацію.
Отримуйте інформацію тільки з офіційних сайтів
Офіс Президента України
Верховна Рада України
Кабінет Міністрів України
Служба безпеки України
Міністерство оборони України
Міністерство внутрішніх справ України
Національна поліція України
