Велика західна схизма 1378–1417

Велика західна схизма 1378–1417, Папська схизма (грец. грец. σχίσμα — розкол, розділення) — період в історії Римо-католицької церкви, коли два або три претенденти на Папський престол одночасно оголошували себе Папою Римським.

Майже 40-літня «смута» в історії папства почалася після смерті Григорія ХІ, з ім’ям якого пов’язане закінчення періоду Авіньйонського полонення пап та повернення їх резиденції до м. Риму. На конклаві кардиналів 8.04.1378 обрано Папою Урбана VI. Уже за кілька місяців радикальна політика і запальний характер нового папи викликали незадоволення серед вищих церковних і світських кіл.

Більшість колегії кардиналів-виборців 09.08.1378 в м. Ананьї (Італія) анулювала ухвалу попереднього конклаву, оголосила Урбана VI обраним незаконно, а папський престол — вакантним. 20.09.1378 у м. Фонді під тиском французького короля Карла V обрано папою Роберта Женевського, який обрав ім’я Климент VII (1378–1394). Обидва папи піддали один одного анафемі, чим фактично засвідчили розкол церкви.

Урбан VI мав осідок у м. Римі, Климент VII — у м. Авіньйоні; законність першого папи визнали Священна Римська імперія, Англія, Польща, Угорщина, Данія, Норвегія тощо; антипапу підтримали Іспанія, Франція, Шотландія, Сицилія, Арагон, Кіпр, Неаполь та ін. Католицький світ розділився на два ворогуючі табори, у протистоянні яких активну участь брали монархи, місцеві феодали і міська влада.

Наслідком розколу стала поява двох ліній «спадкоємності» Папського престолу: «римської» (після Урбана VI були обрані Боніфацій IX, Інокентій VII, Григорій XII) та «авіньйонської» (Климент VII, Бенедикт ХІІІ).

Надію на вихід із ситуації покладали на собор в м. Пізі (1409), в якому погодилися взяти участь обидві сторони, але жоден із пап — ні Григорій ХІІ, ані Бенедикт ХІІІ — на собор не прибули. Собор заочно змістив з престолу обох понтифіків та 26.06.1409 обрав нового — Александра V. Це збільшило кількість пап до трьох і додало «пізанську» лінію папства.

16-й Вселенський собор, скликаний в м. Констанці (див. Констанцький собор) позбавив влади двох із правлячих тоді антипап — Іоана ХХІІІ і Бенедикта ХІІІ, а Григорій ХІІ сам зрікся престолу. 11.11.1417 Собор обрав нового понтифіка — Мартина V (1368–1431) і тим поклав край Великій схизмі. Фактично, з вибором цього папи розкол припинився, хоча практика вибору нових антипап, не визнаних церквою і жодною державою, ще деякий час тривала.

Велика західна схизма стала втіленням боротьби за владу різних політичних і дипломатичних сил в Європі. Авторитет папства й Католицької церкви в цілому був підірваний.

Література

1. Гергий Е. История папства / Пер. с венг. Москва : Республика, 1996. 463 с.
2. Історія релігії в Україні : в 10 т. / Гол. ред. А. Колодний. Львів : Світ знань, 2001. Т. 4: Католицизм. 598 с.
3. A Companion to the Great Western Schism (1378–1417) / Ed. by J. Rollo-Koster, T. Izbicki. Leiden : Brill, 2009. 472 р.
4. Banaszak М. Historia Kościoła katolickiego : w 4 t. Warszawa : Wydawnictwo Uniwersytetu Kardynała Wyszyńskiego, 2009. T. 2. 382 p.
5. Norwich J. J. Absolute Monarchs: A History of the Papacy. London : Random House, 2012. 528 p.
6. Васильев Л. История религий : в 2 т. Москва : Книжный дом «Университет», 2016.
7. Розкол Великий західний // Українська Католицька енциклопедія. URL: http://catholicencyclopedia.in.ua/rozkol-velikiy-zahidniy

Автор ВУЕ

П. Л. Яроцький

Покликання на цю статтю: Яроцький П. Л. Велика західна схизма 1378–1417 // Велика українська енциклопедія. URL: https://vue.gov.ua/Велика західна схизма 1378–1417 (дата звернення: 28.04.2024).